Формула води по-українськи: що насправді тече з кранів та скільки коштує

Вчені досі не можуть дійти згоди щодо того, скільки води на день повинна випивати доросла людина. Утім, точно відомо: пити треба не лише для того, щоб утамовувати спрагу. Шкіра, серце, суглоби та інші органи також потребують води. Однак проблема у тому, що далеко не кожен українець споживає якісну воду. Що ж насправді потрапляє до нашого організму та скільки коштує справжня вода.

Перш ніж вода потрапляє у кран, вона проходить довгий процес очищення, щоб споживач не відчув на собі дію мікроорганізмів та шкідливих речовин. Утім, незважаючи на знезараження, не кожен українець наважиться пити таку воду, - пише "Економічна правда".

Однак зовсім інша ситуація в багатьох країнах ЄС, там люди сміливо можуть пити воду з-під крана.

Тема якості води стала актуальною влітку, коли єдиний в Україні виробник хлору, підприємство "Дніпроазот", зупинив його постачання. Водоканали забили на сполох і почали відверто та гучно говорити про проблеми в індустрії.

Ця ситуація одразу ж призвела до купи наслідків. На сході країни люди масово труїлися водою, яку замість хлору почали знезаражувати "марганцовкою".

Яка ж ситуація в країні з очищенням води та чи можуть українці сподіватися на те, що з їх кранів коли-небудь потече вода джерельної якості.

Від джерела до водоканалу

Головне джерело водопостачання для 70% населення України — Дніпро. У його басейні функціонують п'ять великих магістральних каналів і десять водогонів. Вони створені для водопостачання питною водою наслення та зрошення земель.

Основними забруднювачами Дніпра, за даними Національної доповіді про якість питної води та стан водопостачання, є підприємства чорної металургії та агросектор (20%), а також комунальні господарства (67%), які масово виливають стічні води у річку.

Віце-президент асоціації "Укрводекологія" Ольга Бабій підтверджує, що багато промислових підприємств сьогодні порушують закон і найгірше, що лишаються без покарання.

У цих стоках шкідливі речовини сильно перевищують будь-які норми. Як наслідок — страждають міські очисні системи та навколишнє середовище.

У нашій країні лише два роки тому посилили відповідальність та змінили правила щодо контролю за скиданням стічних вод підприємствами, які вже багато десятиліть діють у ЄС. Однак цього не достатньо, щоб вирішити проблеми. Без якісного контролю і встановлення високих штрафів змусити підприємства інвестувати в очищення стоків буде складно, додає фахівець.

Коли до водойми потрапляють шкідливі викиди, водоканалам доводиться різко змінювати технологію очищення і діяти в аварійному режимі, а це у свою чергу потребує додаткових витрат. Це також згодом і відбивається на сумах у платіжках громадян за воду.

Правда ще і в тому, що очисні споруди, які входять до складу водоканалів, є ще одним забруднювачем річок. Вони будувалися в середині минулого століття, технології з очищення застарілі та потребують модернізації.

"Населення використовує фосфатні мийні засоби. Вони стікають у Дніпро і влітку спричиняють "цвітіння" синьо-зелених водоростей. Це проблема", — каже заступник директора Агентства водних ресурсів Павло Гвозденко.

За його даними, водоканали здатні очистити воду від фосфатів лише на третину. А все інше тече з кранів українців.

Процес очищення

Майже всі водоканали живуть в режимі постійного "гасіння пожеж" та катастрофічно потребують фінансування. Протягом 24-х років не відбувалося жодного суттєвого оновлення систем очищення води.

Об'єкти, які очищають воду, працюють державними стандартами, які вже давно себе віджили. Більшістю водоканалів використовується стара технологія очистки з хлоруванням та відстоюванням. А причина у всьому - нестача фінансування на модернізацію систем.

Для якісних змін у системі проблему потрібно підходити комплексно. Навіть найбільш сучасне очищення на водоканалі не вирішить всі проблеми з питною водою в нашій країні.

Споживачі та якість води

Ситуацію на українських водоканалах можна назвати поганою або дуже поганою. На більшості підприємств галузі середня втрата води під час її доставки до споживача становить 30-50%.

За даними Мінрегіону, середньодобова річна норма споживання питної води на одного мешканця становить від 25 до 285 літрів залежно від району забудови і системи водопостачання.

"Головні причини — зношеність труб та відсутність у водоканалів важелів впливу на злодіїв, які крадуть воду, зокрема, через незаконні врізування. Відсутність компенсації споживачами загальнобудинкової різниці на багатоквартирних будинках. Часто така різниця в будинках, де є 100 % облік води в квартирах та загальнобудинковий лічильник, складає 50 % від обсягу поданої на будинок води. Причина – магніти на лічильниках та крадіжки води всередині будинку. – зазначає експерт.

Зношені старі труби в будинках та мережах — це причина вторинного забруднення води.

Сьогодні аварійні служби про діри в мережах дізнаються, коли вже б'є фонтан на вулиці.

Чому управління не дієве

Тарифи в різних населених пунктах відрізняються, однаковими їх не можуть зробити з багатьох причин. Там, де вода подається до будинків зі свердловини не може коштувати, як та, що з річки.

Також на кінцеву вартість водопостачання вливають довжина труб та система очищення.

Формування та реалізація цінової і тарифної політики на водопостачання та водовідведення входить до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП.

Перед тим, як підняти суми в платіжка українців, постачальник повинен звернутися до Нацкомісії з роз'ясненням, чому виникла така необхідність.

"На одному підприємстві на очищення річкової води можуть використовувати 30 грамів реагенту, на іншому — 100 грамів. Абсолютно різні процеси, тому єдиного тарифу на воду бути не може. Це все залежить від технології", — підкреслює спеціаліст.

Майже 40% у тарифі на водопостачання займають зарплати, електроенергія — трохи більше 30%. У тарифі на водовідведення оплата праці з відрахуваннями займає майже 45%, електроенергія — 26%. Частка інших складових не перевищує 8%.

Тарифи — єдина стаття доходу водоканалів. Але цих коштів катастрофічно не вистачає на утримання галузі, все йде на оплату електроенергії, зарплати іт.п Про модернізацію тут мови йти не може.

Щоб не допустити повного зношення мереж та інфраструктурного колапсу, водоканали потроху латають дірки за кошти міжнародних фінансових організацій.

Міжнародні інвестиції — крапля в морі

За кошти міжнародних фінансових організацій в Україні реалізується кілька інфраструктурних проектів. Один з найбільших — "Розвиток міської інфраструктури-2", який фінансує Світовий банк. Мова йде про кредит на 292 млн дол. Ще 50 мільйонів доларів на цей проект виділив Фонд чистих технологій.

Проект розрахований до кінця 2020 року. Він охоплює три компоненти: покращення міської інфраструктури, зміцнення інституційної спроможності та розвиток соціально-економічного потенціалу. До проекту долучена низка найбільших комунальних підприємств країни, зокрема водоканалів та компаній поводження з відходами.

Метою першого проекту було поліпшення якості послуг з водовідведення та водопостачання, відновлення основних фондів водоканалів та підвищення енергоефективності цих підприємств.

Крім того, у 2015 році 400 млн євро на фінансування інфраструктурних проектів українських великих і середніх міст із захисту та відновлення комунальної інфраструктури виділив Європейський інвестиційний банк.

Ще один проект — Бортницька станція аерації. За допомогою майже 1 млрд дол кредитних коштів, наданих Японією, вона повинна стати зразковим підприємством.

Модернізація свідомості

За даними НКРЕКП, на господарські потреби використовується кілька мільярдів кубометрів води за рік і п'ята її частина йде в каналізацію. Вода втрачається при протіканні водопроводів, кранів, змішувачів, змивних бачків.

"З несправного крана за добу витікає до 1,5 куб м води, з бачка — до 8 куб м", — заявляють у комісії.

Витоки в санвузлі. Найбільше води ми використовуємо у санвузлах. На перший погляд, вони незначні, але загальний їх обсяг величезний. Щоб не втрачати даремно воду, потрібно ремонтувати санобладанння, наприклад, видаляти наліт на клапані бачка, через який часто потрохи витікає вода, хоч це для нас не помітно.

Ванна чи душ? Для приймання ванни потрібно 150-200 л води, для душу майже вдесятеро менше. Тому громадянам радять задля економії кристуватися душем.

Миття посуду. Мити посуд під проточною водою неекономно двічі. Те, що йде багато води, до каналізації також потрапляють і миючі засоби. Тому краще користуватися двома раковинами, або мити посуд в окремому тазі.

Чищення зубів. Набагато ощадливіше чистити зуби, набираючи воду в склянку, а не залишати кран відкритим, так за кілька хвилин таких процедур води витікає, як з бачка унітазу.

Прання. При пранні чи полосканні білизни не варто наповнювати ванну водою доверху. Користуватися пральною машиною бажано при її повному завантаженні.

Використання води за межами будинку. Не варто поливати город водопровідною водою, це карається штрафом. Для миття машини слід використовувати губку і відро — при використанні приєднаного до крана шланга йде надто багато питної води.

Усунення витоків. Якщо в будинку прорвало трубу, викликайте майстра. Краще не ризикуйте, ремонтуючи самостійно. За ремонт з усунення витоків платити не треба. Вартість роботи і матеріалів для ремонту входить у суму сплачених комунальних платежів.

Якщо витік води не ліквідований у той же день, ЖЕК зобов'язаний компенсувати збитки. "Не бійтеся відстоювати свої права", — додають в комісії.

Нагадаємо, аварії на мережах залишать багато київських вулиць без питної води.

Як повідомляв раніше Знай.ua, науковці пояснили у чому смертельна небезпека води в туалетах.

Також Знай.ua писав, що фахівці спрогнозували життя українців та розповіли, що воно не буде легшим.