Стрітення Господнє — одне з найдавніших свят у православній традиції, і в 2026 році його відзначатимуть 2 лютого. Але за церковною датою ховається набагато більше, ніж просто богослужіння.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЦе день, у якому переплелися християнська символіка, язичницькі уявлення, страх перед стихіями й віра в силу світла. Недарма в народі Стрітення вважали моментом, коли світ буквально балансує між темрявою й теплом.
Головним символом свята завжди була свічка. Під час богослужіння її освячують, і в цей момент вона перестає бути звичайним воском із гнотом. У церковному розумінні це знак Божого світла, яке входить у життя людини, виганяє страх, сумніви й внутрішню темряву. А в народному — це вже справжній оберіг. Саме тому стрітенські свічки отримали назву громничних. Їм приписували захисну силу від грому, блискавки, пожеж і навіть від «лихого ока».
Громничну свічку берегли, як коштовність. Її прикрашали стрічками, сухими травами, орнаментами, зберігали окремо від звичайних речей і запалювали тільки в особливі моменти: під час грози, важкої хвороби, сімейних криз або щирої молитви. Вона не була декором — це був інструмент духовного захисту, домашній символ надії.
Освячення свічок відбувається під час святкового богослужіння. Священник читає спеціальні молитви, благословляє їх і передає людям як знак Божої благодаті. Тут важлива не лише форма, а й внутрішній стан: спокій, зосередженість, повага до традиції. Бо без цього навіть освячена свічка залишається просто предметом.
Тримати громничну свічку радили в сухому й прохолодному місці, загорнутою в чисту тканину або в окремій коробці. До неї ставилися майже так само шанобливо, як до ікони. Її зберігали цілий рік і використовували лише тоді, коли душа справді потребувала підтримки.
Але Стрітення — це не лише свічки. Друга сакральна стихія цього дня — вода. Стрітенську воду в народі цінували нарівні з хрещенською. Її брали в храмі, але часто збирали й з бурульок, коли ті починали танути. Таку «крапель» вважали особливо чистою, живою, сильною.
Нею лікували рани й хвороби, захищалися від пристріту, благословляли воїнів і мандрівників, кропили худобу перед першим вигоном на пасовище та вулики перед початком пасічного сезону. Для наших предків це була універсальна «страховка» від усього злого, що могло чекати в новому циклі року.
Стрітення в Україні завжди було святом на межі світів. Його ще називали Громницями, Зимобором, Стріченням. Усе це назви одного й того ж моменту — зустрічі Зими та Весни. За народними уявленнями, саме 2 лютого вони сходяться у символічному двобої, і погода в цей день показує, хто переможе. Сонце означало швидке тепло, відлига — довгу й холодну весну, хуртовина — її пізній прихід.
Церква свого часу мудро наклала християнський сенс на вже знайомий для людей образ. Давнє свято переходу між сезонами стало церковним днем зустрічі людства зі Спасителем. Так і народився унікальний симбіоз віри та традиції.
Заборони на Стрітення теж мають глибокий символізм. У цей день радили не пропускати молитву й не йти з храму без освяченої свічки. Уникали важкої фізичної праці, не вирушали в далекі дороги, бо вважалося, що шлях може бути невдалим. І, звісно, намагалися не сваритися, не заздрити й не говорити зла, бо Стрітення — це про світло, а не про темряву.
Окрема магія — це прикмети. У народі казали, що зоряне небо в ніч на Стрітення віщує щедрий врожай фруктів, тиха й ясна погода радує пасічників, бо обіцяє добрий рік для бджіл, а сильний вітер — поганий знак для полів. Існувала й відома приказка: "Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі — жди ще стужі". Її сенс простий і жорсткий: раннє тепло — оманливе, зима ще не сказала останнього слова.
Нагадаємо про Масляну-2026: коли святкувати та які традиції обов'язково зберегти, розклад по днях.
Раніше ми повідомляли, що Великдень-2026 здивує датами: коли українці святкуватимуть і з якого дня почнеться Великий піст.
