Одним з фільмів, що боротиметься за призи Національного конкурсу 45-го кінофестивалю "Молодість", стала робота Каті Горностай "Віддалік". Раніше картина вже отримала нагороди на кінофорумах у Львові, Одесі та Анапі (Росія).
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЦьогоріч Катя Горностай зняла документальну роботу "Скрізь Майдан", яка була відзначена на київському Docudays UA. Зараз вона працює над новим фільмом "Згущене молоко". Настільки інтенсивний творчий ритм і фестивальний успіх її картин роблять її одним із найпомітніших молодих українських режисерів.
Зустрівшись з Катею напередодні "Молодості", ми розпитали її про стрічки "Віддалік" і "Скрізь Майдан".
- Ви працюєте як у документальному, так і в ігровому кіно. Чи поділяєте ви для себе ці два жанри?
- Якщо спробувати розділити, то вийде, що у документалістиці неначе переважає жіноча енергія. Ти транслюєш реальність, яка піддається корекції. Проте ця корекція дуже ніжна.
В ігровому кіно все по-чоловічому. Світ доводиться нагинати, щоб він не фальшивив, щоб із нічого раптом проступило щось справжнє. Моїй команді не пощастило зі мною на майданчику. Адже професіоналізму поки у мене дуже мало. І їм довелося дуже старатися і все на ходу підхоплювати, щоб шви не розходилися.
- Як виникла ідея фільму "Віддалік"?
- Сценарій "Віддалік" потрапив до рук моєму другові Андрію Литвиненко. Він мене і підштовхнув до того, щоби взятися за цю стрічку. "Катя, що тут знімати взагалі? Два персонажа, один кадр. Давай, роби!" - сказав він.
Кадр із фільму "Віддалік"
- Діалог між героями фільму дуже непростий. Та ще й знята стрічка без монтажних склейок...
- Обидва виконавці головних ролей — Віка Миронюк і Андрій Палатний — професійні актори, і, до того ж, не чужі один одному люди. Перед зйомками ми зустрілися лише один раз для вичитки тексту. Мені, як документалістові, знімати їх було легко і прекрасно. Ви уявіть собі як це — опинитися в ліжку з людьми, які при тобі не соромляться обговорювати інтимні речі.
Сюжет фільму — це не тільки моя, а й їх особиста історія. Навіть фраза "я скоро їду, надовго" - віщувала швидкий від'їзд не тільки героїні, але і самої Віки, яка живе і навчається в Європі.
- В одному з інтерв'ю ви казали, що фільм "Скрізь Майдан" став для вас випробуванням...
- У Школі документального кіно і театру Марини Розбєжкіної і Михайла Угарова я, серед іншого, освоювала вміння ставати четвертою стіною: впроваджуватися в життя свого героя. Мені шалено хотілося втілити це. І ось Майдан став для мене такою перевіркою - чи зможу я знайти героя, який стане свого роду провідником через події на Майдані. Але у мене не вийшла така історія. А вийшло кіно про тотальну загубленості на цій площі.
Постер фільму "Скрізь Майдан"
- Чого ж не вистачає нашому поколінню документалістів, щоби сформуватися повністю?
- Цього літа я брала участь у створенні фільму Романа Бондарчука "Українські шерифи". Після цього я зрозуміла, що з нашим документальним кіно все буде в порядку. Головне — щоби наші режисери будь-яких жанрів бралися за теми, що їм дійсно близькі. Ось Рома, наприклад, знімав практично в тому місці, з якого родом. Він дуже переживає за своїх героїв і намагається зрозуміти їх. Тож увесь його матеріал просочений увагою і любов'ю.
- Днями ви повернулися зі Львова, де закінчили зйомки фільму "Згущене молоко". Що це буде за стрічка?
- Фільм розповідає про двох братів (16 і 9 років). Молодший вирішує зробити сюрприз, і приготувати мамі на день народження торт із згущеного молока.
Починається фільм з того, що банка згущенки перегрівається і вибухає. Брати починають спішно прибирати, і між ними зав'язується розмова про речі, які їх хвилюють. Це буде історія, в якій такий дивний інцидент, як вибух згущенки, допоможе братам знайти спільну мову між собою і примиритися з новими важливими змінами в їх родині.
Працювати було непросто. Ми виверталися навиворіт, щоб домогтися правдоподібності. Головні ролі в картині виконали рідні брати, але їм все одно було нелегко, оскільки подібного досвіду вони (на щастя) не мали в реальності. Зараз потрібно буде працювати з відзнятим матеріалом - дуже хвилюючий момент...
