Майже годинна розмова Дональда Трампа та Володимира Путіна завершилася загостренням ситуації вздовж усієї лінії розмежування на Донбасі, зокрема в Авдіївці, де зараз назріває гуманітарна катастрофа.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЧого саме домагається Путін від Трампа і як російський президент продовжує використовувати війну в політичних цілях – читайте у матеріалі.
Розмова з Трампом
Після обрання Дональда Трампа президентом США, у Росії з'явився ентузіазм щодо швидкого зняття санкцій. У Москві вважають, що їхня мрія знову поділити світ на дві сфери впливу зі США, поновивши втрачений статус після розпаду СРСР, починає втілюватися в життя.
Відновлення радянського впливу на міжнародні відносини – це наріжний камінь російської політики, про який ніколи не слід забувати.
Ключем до відчинення дверей "нового порядку" мала стати перша розмова Володимира Путіна та Дональда Трампа, після офіційного вступу останнього на посаду президента.
У прихильників Демократичної партії США та у Москві чекали, що наслідками розмови президентів стане підтвердження проросійськості Трампа. Адже таке амплуа мільярдера причепилося до нього після виступів, де він тепло відгукувався про Путіна і, здавалось, навіть захищав Росію на дебатах з Хілларі Клінтон.
Все-таки, надважлива для російського керівництва розмова не виявилася доленосною. Експерти, що передбачали швидке потепління стосунків між Росією та США – дуже помилились. Тепер, обговорення наявності у Росії компромату на Трампа чи його використання для тиску, виглядають більш ніж легковажними. А новинний фейк про пом'якшення санкцій щодо ФСБ не підтвердився.
Жодних поступок щодо зняття санкцій з Москви не відбулося, до того ж, США не визнали анексії Криму, принаймні наразі про це нічого невідомо.
Трамп і Росія
З дедалі тривалішою роботою Трампа в Овальному кабінеті, його політичний образ стає повнішим: спростовуються брехливі факти, а попередні заяви Трампа стають більш зрозумілими.
Якщо відштовхуватися від слів президента-мільярдера, стає очевидним, що він понад усе прагне показати американцями швидкі результати в економіці.
А головна фішка Дональда Трампа, яку використовує 45-й президент США – це рішучість.
Відтак, Трамп рвучко полинув виконувати свої головні обіцянки – віддав наказ на розбудову стіни навколо мексиканського кордону та заборонив в'їзд до США з 7 мусульманських країн.
Зваженість та обговорення політичних кроків для Трампа на першому етапі президентства є другорядним.
Він, дійсно, би хотів скасувати санкцій щодо Росії та залагодити з нею відносини, однак він не може цього зробити, так як Росія нічого не зробила назустріч – не повернула Крим, не пішла з Донбасу.
Трамп, звісно, був би не проти стати миротворцем, однак не може поступитися американськими інтересами (що є дуже добре для України). Для тих американців, які його підтримали – це виглядає доволі патріотично та цілком вкладається у передвиборчі обіцянки.
Росія в Авдіївці
Після не ледь успішних перемовин з Білим Домом, ображений Кремль вирішив тестувати США, як саме новий американський істеблішмент реагуватиме на різні рівні ескалації на Донбасі.
Виходить, що боями біля Авдіївки, Кремль промацує Білий Дім з точки зору реакції на українські події та вимірює чутливість нової влади США на російсько-українську війну.
Помірявши температуру у Білому Домі щодо Донбасу, Кремль буде вже відштовхуватись і будувати нову стратегію виходу з-під американських санкцій та й загалом формування стосунків з адміністрацією Трампа.
Експерт Інституту Маккейна США Курт Волкер вважає, що ескалація конфлікту на Донбасі, пов'язана з тим, що Путін, актуалізуючи війну, натякає Трампу більше приділяти часу вирішенню "українського питання".
Як відреагує Білий Дім на відверті провокації Кремля на Донбасі – залишається відкритим питанням. До Трампа вже звернувся проукраїнський сенатор Джон Маккейн, який просить надати Україні летальну зброю. Позитивне вирішення цього питання у короткі терміни цілком відповідає темпераменту 45-го президента США.
Загроза великої війни
У разі надання Україні летального озброєння, і остаточного непорозуміння між США та Росією по "українському питанню" загроза повномасштабної війни з використанням російських військ на Донбасі стає досить реалістичним сценарієм.
Тут логіка ворога проста — продовжувати посилювати військову присутність, аби в подальшому мати сильну політичну позицію на перемовинах.
З української точки зору, такий сценарій веде до ще більшої кількості жертв, до нових руйнувань і відтягує мир. Але Москві поки наплювати, вона ще марить світовим пануванням.
Так було з Дебальцевим. Коли напередодні важливого раунду мінських домовленостей, російські бойовики здійснили масований наступ і взяли місто під свій контроль. На папері Дебальцеве під контролем ЗСУ, де-факто, належить Росії.
До того ж, постійні вкидання інформації в ЗМІ щодо загрози масштабного наступу Росії, спрямоване на тримання українського суспільства у страху, а там де є страх немає свободи і розвитку.
Як себе поведе американська Адміністрація на ще більш потужні провокації Кремля на Донбасі, адже заяви в Раді безпеки ООН у підтримку України є лише словами. А також чи збережеться військова та фінансова допомога Україні – буде зрозуміло вже найближчим часом.
