Леонід Данилович Кучма сьогодні відзначає день народження. До цієї політичної фігури українці досі відчувають змішані почуття. Хтось згадує період його президентства з теплотою, адже був стабільним курс долара, а війна здавалася чимось неможливим і фантастичним. А хтось пам'ятає всі корупційні скандали та вважає, що саме Кучма запустив механізм "дерибану" країни. У будь-якому випадку, президентство Кучми - це ціла епоха, яка вже не повториться. Портал "Знай.ua" згадує основні віхи цієї епохи.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяГолосуй або програєш
До президентських виборів 1999 року Кучма підійшов із украй низьким рейтингом, так що шансів на другий термін у нього, здавалося б, не було. По-перше, однією з передвиборчих обіцянок Даниловича було визнання російської мови другою державною. Звичайно, він цього не зробив, чим дуже засмутив кримчан і частину населення Східної України. По-друге, стрімко збагачувалися всі друзі й соратники президента, що на ті часи ще було досить дивним. Кравчук поводився значно обережніше, і саме при Кучмі "розпил і відкат" остаточно увійшли до лексикону журналістів і населення. Та й економічне становище України залишало бажати кращого.
Рейтинг чинного президента становив усього 6%. Перемогу пророкували або лідеру Народного Руху В'ячеславу Чорноволу, або голові КПУ Петру Симоненку. Але тут раптово Чорновіл загинув в автокатастрофі. Різні похмурі чутки ходили навколо цієї загибелі, але жрдних доказів причетності політичних опонентів В'ячеслава Максимовича до цієї справи знайти не вдалося.
У результаті передвиборча кампанія для Кучми спрощувалася. Гарант опинявся в тому ж положенні, що й президент РФ Борис Єльцин у 1996 році. Або він, або комуністи. Природно, в таких обставинах, за Кучму пішли голосувати навіть його вчорашні противники-націоналісти, розглядаючи його як менше зло, порівняно з Симоненком.
Навіть основне гасло кампанії було ідентичним до Єльцинського: "Голосуй або програєш". Правда, ідея і в 1996-му була не нова. Спочатку схоже гасло використовував Білл Клінтон на виборах 1992 року. І, що найцікавіше, і Кучмі, і Єльцину, і Клінтону, це принесло успіх.
Кучмагейт
Отже, вибори Леонід Данилович виграв. Але спокійного другого президентського строку не вийшло. Весь 1999 рік розбиралися з наслідками економічної кризи й дефолту в Росії, який боляче вдарив і по нас. А в 2000 році грянув такий скандал, що президентське крісло під Кучмою захиталося.
16 вересня 2000 пропав український журналіст і творець порталу "Українська правда" Георгій Гонгадзе. 2 листопада в лісі під Києвом знайшли його тіло. Основною метою його їдких антикорупційних публікацій був саме Леонід Кучма тв його оточення, так що підозра відразу впала на президента. У кінці листопада лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз опублікував аудіозаписи, на яких люди, чиї голоси вкрай сильно нагадували голоси Кучми, спікера Верховної Ради Литвина й міністра внутрішніх справ Кравченка, обговорювали Гонгадзе. Прямо про вбивство не йшлося, але голос Кучми кілька разів пропонує "віддати його чеченцям".
У країні почалися акції протесту "Україна без Кучми", які вилилися в бійки з міліцією. Тривали акції до весни 2001 року, коли влада всерйоз взялася за організаторів протестів. Три останніх роки Кучма просидить у президентському кріслі відносно спокійно, поки не вдарить "Помаранчева революція".
Що стосується справи Гонгадзе, то вона вважається розкритою, хоча обставини її до кінця не ясні. Були затримані й засуджені безпосередні виконавці вбивства - співробітники МВС. Вони дали свідчення, що наказ їм віддавав міністр МВС Кравченко. Запитати в самого Кравченка вже не вийде, адже в 2005 році він помер, нібито вчинив самогубство. Яким чином колишньому міністру вдалося вистрілити собі в голову двічі - загадка. Про Кучму та його причетність до вбивства журналіста вже ніхто й не згадує.
Небезпечне Міністерство оборони
Довгі роки при Кучмі міністром оборони був генерал Олександр Кузьмук. Запам'ятався він, насамперед, великою кількістю помилок на навчаннях, які приводили до людських жертв. У народі ходив похмурий жарт, що навчання української армії страшніше від атомної війни.
У квітні 2000 року ракета "земля-земля" полетіла з військового полігону під Києвом і ... пропала. У Міноборони з цього приводу, мабуть, не дуже й засмутилися, розсудивши, що ракет у них ще багато. Та ось тільки ракета незабаром знайшлася, і не в чистому полі, а в даху житлового будинку в Броварах. Постраждалим у результаті виплатили 2000 гривень і "щиро" вибачилися. У будь-якій європейській країні міністр оборони після такого інциденту автоматично б пішов у відставку. Але Кузьмук був із кола наближених Кучми, так що відбувся легким переляком.
І даремно, тому що буквально через рік інша українська ракета стала причиною значно серйознішої трагедії. Випущена під час навчань у Криму ракета збила російський пасажирський літак, на якому летіли громадяни Ізраїлю. Після цього Кузьмука вже, звичайно, звільнили, але зробленого не повернеш. За кожного загиблого Україна виплатила по 200 тисяч доларів.
Окремою історією виявилася реакція Кучми на те, що трапилося. На прес-конференції з приводу збитого літака президент заявив: "Та яка це трагедія? Бувають і гірші!". Світова громадськість ненадовго втратила дар мови. Намагаючись виправити ситуацію, Кучма через кілька годин зробив повторну заяву, м'якшу за попередню, але репутаційних втрат вже було не уникнути.
Але навіть без Кузьмука, Міноборони продовжувало плодити трагедії. У 2002 році під час авіашоу у Львові пілоти літака Су-27 не впоралися з управлінням і влетіли в натовп глядачів. 77 загиблих пілотів, які встигли катапультуватися, - в тюрмі, а верхівка міністерства зберегла свої пости й не зробила жодих висновків із того, що сталося.
Новий рік, онук і собака
Новорічне привітання президента - це зазвичай справа серйозна. Глава держави коротко звітує про звершення, дає обіцянки й будує плани на майбутній рік. У наш суворий час Порошенко завжди вимовляє його на мінорній ноті, бажаючи всім якнайшвидшого закінчення війни.
Але в 2003 році все було більш легковажним. Тому президент Кучма записав найдивніше новорічне привітання в історії України. Президент вітав народ, сидячи на дивані біля каміна з онуком і собакою. Очевидно, так іміджмейкери намагалися продемонструвати близькість гаранта до народу. Мовляв, президент теж людина, у нього є сім'я і домашні улюбленці.
Правда, єдине, чого домоглися цим роликом - це поява купи анекдотів і пародій.
