Останнім часом Генеральна прокуратура України на слуху в суспільства. Спочатку скандальне призначення Генпрокурором Юрія Луценка, потім ряд затримань чиновників з обов'язковим розкладанням грошових купюр, тепер затримання одіозного Олександра Єфремова.

Про те, що відбувається в Генеральній прокуратурі "Знай" поговорив з екс-заступником Генерального прокурора України, правозахисником і адвокатом Віталієм Касько.

- Кар'єра в прокуратурі для Вас - це мрія?

- Точно ні. У 1998 році я закінчив Львівський державний університеті й після розподілу мене відправили працювати в цю систему, яку я кілька разів намагався залишити, але вона не залишала мене. Тоді, в 98-му році, прокуратура ще не була такою, як зараз. Був радянський тип прокуратури, в цю пору не було такого корумпованого органу, як зараз.

- А коли почалося перетворення?

Популярні новини зараз
Підлітки понівечили жінку і скинули її зі скелі: найстаршого злочинця стратили за допомогою тортур Будуть великі штрафи: з якого віку юнаків чекають у ТЦК Пенсіонерам приготували доплати: хто отримає надбавку до пенсії понад 2 тисячі гривень Українцям виплатять по 4 500 гривень: кому пощастить отримати допомогу
Показати ще

Приблизно в 2001 - 2002 роках почали з'являтися перші справи, які мали ознаки замовних. Якщо пам'ятаєте, тоді ж прокуратура почала проявляти себе як орган, який прикривав вищу політичну владу в "ділі Гонгадзе" і т.д. На той момент я вже навчився усьому, чому тільки можна було навчитися в слідстві, до мене приходили кадри з 20-літнім стажем радитися. Бачачи деякі "замовні" справи, я хотів залишити прокуратуру, але мені запропонували перейти до Генеральної прокуратуру і я переїхав зі Львова до Києва.

Читайте також: Білки та єноти потрапили у "чорний список" ЄС

Я став старшим прокурором відділів екстрадиції та доручень, правової допомоги, міжнародного співробітництва, договірно-правового відділу міжнародно-правового управління. Це такий підрозділ ГПУ, в якому працюють не чисті прокурори, а можна сказати частково прокурори, а частково дипломати. Коли в ГПУ прийшов Пшонка, я написав заяву "за власним бажанням" - просто знав Пшонку, бачив куди рухається держава й розумів, що ніякого міжнародного співробітництва бути в принципі не може. Уся їхня міжнародна діяльність зводилася до того, щоб переконати іноземних колег у тому, що засудження Тимошенко й Луценко - це нормальний акт, вони ж злочинці. Тому я ще раз переконався, що мав цілковиту рацію, що не залишився в прокуратурі й відповідно не брав у цьому участі.

- Після Революції гідності Ви знову повернулися в ГПУ.

- Переконав Олег Махницький, який на той час виконував обов'язки генпрокурора - була потреба у фахівцях, які могли б налагодити міжнародне співробітництво. А в мене був досвід. Потім Махницький пішов, з'явився новий Генпрокурор, у країни з'явився Президент, а для мене почалися будні. Я намагався донести своє бачення реформ, але мені відповідали, що я реформами займатися не буду, інакше "знищу систему".

- Чому в лютому Ви зробили гучну заяву й пішли з Генпрокуратури?

- У липні минулого року вкрай зіпсувалися наші відносини з Віктором Шокіним. У травні минулого року якраз була створена так звана Генеральна інспекція - це орган Генпрокуратури, який якраз мав розслідувати справи прокурорів, у тому числі й корупційні справи. Інспекція була подвійного підпорядкування, оскільки там були і слідчі, і прокурори. Слідчими керував Давид Сакварелідзе, а прокурорами - я. Одна з наших перших справ - справа "діамантових прокурорів". Тоді за підозрою в великому хабарі попалися перший заступник начальника Головного слідчого управління ГПУ Володимир Шапакін і заступник прокурора Київської області Олександр Корнієць. Вони виявилися людьми з близького оточення Шокіна. Тому проти нас почали відкривати кримінальні провадження, почалися переслідування. Нас зв'язали по руках і ногах, образно висловлюючись.

- А з чого б варто було почати реформи на Ваш погляд?

- Зараз багато критикують Кримінально-процесуальний кодекс. Але зазначу, що він у нас в цілому відповідає всім європейським стандартам. Ті повноваження, які зараз у нас мають прокурори, не мають прокурори багатьох європейських країн. Інша справа, що не всі можуть його правильно застосовувати. А якщо КПК потрапляє до рук нереформованим правоохоронцям - виходить те, що ми маємо зараз.

Я веду до того, що навіть найкращий КПК у світі не означає, що правоохоронці будуть працювати законно. Тому без змін у правоохоронних органах, у судовій системі й у системі прокуратури - реформи неможливі. Потрібно все проводити комплексно - тобто реформувати суди, міліцію і прокуратуру. А то реформована прокуратура при старих судах і міліції результату не дасть.

- Якщо сконцентруватися на прокуратурі - які реформи слід провести першими?

- Зараз у нас близько 15 тисяч співробітників прокуратури на всіх рівнях. Коли я працював начальником міжнародного управління ГПУ - їх було 12 тисяч. Тільки в генпрокуратурі штат - понад 1000 осіб. Навіщо ми утримуємо таку величезну армію?

Читайте також: Азарова викликають на допит у Генпрокуратуру

Почати потрібно зі скорочення загальної кількості прокурорів, у першу чергу нагорі. До речі, якщо скоротити кількість, можна збільшити зарплату тим, хто залишиться і прийде працювати в прокуратуру ззовні. Потім провести прозорі конкурси за участю громадськості й набрати людей - усіх, починаючи від Генпрокуратури. Я б дав можливість людям із прокуратури брати участь у конкурсах. У Грузії, наприклад, так зробили свого часу. Але тільки 5 - 7% колишніх прокурорських потрапили на роботу назад.

Заново набраних людей потрібно контролювати. Тому кожен прокурор, який ходить на роботу, повинен розуміти, що в будь-який момент можуть фіксувати його телефонні переговори, робочі відносини, він у будь-який момент може стати об'єктом перевірки, якщо буде підозра в корупційному злочині. Це також був би стимулюючий фактор.