1 серпня 1936 року було відкрито Олімпійські ігри в Берліні - столиці Третього Рейху. Не дивлячись на протести та відвертий бойкот, влаштований деякими країнами, Міжнародний олімпійський комітет закрив очі на тоталітарний расистський режим в Німеччині.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПортал "Знай" розповідає, як ця Олімпіада вплинула на Другу світову війну, і яка доля чекала на німецьких олімпійських чемпіонів.
Полковник-чемпіон
21 липня 1944 року полковник Хайнц Брандт помре. За день до цього змовники підірвуть бомбу в ставці Гітлера, пронісши її на нараду штабу в портфелі. Фюрер виживе, відбувшись опіками й легким переляком. А Брандту, який фактично врятував диктатора, випадково переставивши бомбу подалі від вождя, відірве ноги. Але це буде в 1944-му, в розпалі Другої світової, коли поразку Німеччини "бачили" все виразніше.
А в 1936 році щасливий Брандт, олімпійський чемпіон з конкуру, зі своїм конем на прізвисько Алхімік, буде стояти на п'єдесталі, та приймати золоту медаль із рук того, хто через 8 років стане причиною його смерті. Чи здогадувався чемпіон, що через три роки почнеться війна, кінця якої він не застане? Навряд чи.
Не думали про це й у МОК. Приймаючи рішення провести гри в Берліні, функціонери вважали, що "ніщо не здатне завдати шкоди олімпійському руху". Не чекав такого повороту й Почесний президент комітету П'єр де Кубертен, який називав фюрера "одним із кращих творчих духів епохи". Навіть американські чиновники від спорту вважали, що Гітлер хоч і дивний, але кращий за якихось комуністів, а "євреї повинні розуміти, що не можуть використовувати Ігри як зброю в їх боротьбі проти нацистів". Протверезіння прийде пізніше, нацистські танки почнуть захоплювати Польщу, а згодом - окупувати міста Данії та Норвегії.
Боротьба за перевагу
Після війни з вуст олімпійських чиновників прозвучить каяття, але в 1936-му Гітлеру прощають майже все. Хіба що просять вести себе пристойніше. Це зараз найбільшими негараздами Олімпіади стають допінгові скандали. Претензії до Третього Рейху з боку частини світової спільноти були серйознішими: антисемітизм, расизм, тоталітарна держава.
Так, з вулиць Берліна пропали таблички "євреї небажані", але негласна заборона на відвідування окремих закладів зберігалась. Фюрер не потиснув руки чорношкірим і єврейським спортсменам, тоді його просто попросили не потискати рук нікому.
За іронією, найрезультативнішим спортсменом став афроамериканець Джессі Оуенс, який завоював золото в чотирьох видах спорту: бігу на 100 і 200 метрів, естафеті та стрибках у довжину. Чемпіон зовсім не засмутився через відмову Гітлера. Він хотів поїхати на Ігри й утерти носа всім, хто говорить про перевагу білої раси, що йому і вдалося.
Проте, перемогла Німеччина, зібравши більшість медалей - 89. Разом із майбутніми союзниками: Угорщиною, Італією та Японією вийшло в сумі 164 нагороди з 388. Перевага арійської раси здавалася доведеним фактом. Пройде кілька років і екс-призерів Олімпіади призовуть, дадуть зброю та відправлять доводити "перевагу" на трохи інших змаганнях.
Доля нацистських чемпіонів
На війні немає незалежного суддівства й однозначних правил, а той, хто програв часто платить значно дорожче за неодержану медаль. Для багатьох олімпійців війна стане останнім змаганням.
Чемпіон з метання ядра Ханс Вельке піде служити до поліції на окупованих територіях і загине в перестрілці з партизанами недалеко від села Хатинь, що в Білорусії. Щоб помстися за смерть спортсмена, німці влаштують у селі різанину, в якій загинуть 149 мирних жителів. Ця каральна операція увійде в історію як "Хатинськая трагедія".
Триразовий олімпійський чемпіон, гімнаст Альфред Шварцман стане парашутистом. У перші дні окупації Голландії він отримає важке поранення в легеню при висадці, але виживе. За легендою його знайшов голландський патруль і хотів добити, але в патрулі був ковзаняр Симон Хейден, що упізнав колегу-спортсмена. Шварцман, до речі, війну переживе й навіть завоює срібну олімпійську медаль у 1952 році. Ніяких злочинів за час війни він не вчинив, так що претензій до нього не було.
Людвіг Штуббендорф, німецький наїзник, який завоював два олімпійських золота в 1936-му році, піде в артилеристи, а пізніше, в 1941-му, загине на Східному фронті. Його могила досі знаходиться між Могилевом і Гомелем, де в 1944-му загинув інший німецький атлет - Курт Хассе.
Пройде війну в званні рядового й найскандальніший німецький спортсмен - стрибун у висоту Генріх Рат'єн. Справа в тому, що при народженні стать дитини встановити було неможливо через особливості тіла. Батьки виховували Генріха як дівчинку на ім'я Дора. У результаті, на Іграх Генріх виступав за жінок. І тільки в 1938 році після чемпіонату Європи у Відні був визнаний чоловіком та позбавлений нагород. Проте, самому Генріху це принесло полегшення, він знайшов себе й після війни зажив спокійно. До самої смерті в 2008 році він завідував бременським трактиром.
У 1943 році під час вторгнення військ союзників на Сицилію загинув німецький атлет Луц Лонг, який саме й поступився чорношкірому Джессі Оуенсу в змаганнях зі стрибків у довжину на Олімпіаді-1936. Не дивлячись на пряму заборону Гітлера спілкуватися з неарійськими спортсменами, Лонг сердечно привітав Оуенса з перемогою. Кажуть, що фюрер зі злістю покинув свою трибуну й більше в той день за змаганнями не стежив. Але лють диктатора не завадила дружбі великих спортсменів. Після знайомства на Олімпіаді, вони вели жваве листування. Луц писав Оуенсу з фронту, просив, у разі загибелі, простежити за долею свого сина Кая. Джессі дотримав обіцянку та розшукав Кая після війни. Історія Лонга й Оуенса назавжди залишилася символом чесного спортивного суперництва та справжнього олімпійського духу.
Легітимізація нацизму
У давнину з початком Олімпійських ігор, по всій Елладі припинялися війни. Ігри вважали священним дійством, несумісним із масовим вбивством. За іронією долі Олімпіада-36 зрробила свій внесок у початок війни. Адже рішення провести Ігри, фактично, легітимізувало владу націонал-соціалістів в очах світової громадськості. А сам Гітлер знову переконався, що репутація серед інших країн у нього не така вже й погана, це розв'язало йому руки для аншлюсу Австрії, окупації Чехії та вторгнення до Польщі. До чого це призвело, нам добре відомо.
