Уже скоро стартують Літні Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро. Не дивлячись на найбільший допінговий скандал останніх років, у результаті якого від Ігор було відсторонено багато атлетів з Росії, і загальний провал підготовки до прийому спортсменів, нас чекає грандіозне видовище. Хвилюються спортсмени, хвилюються тренери. Хвилюємося й ми, приготувавшись уболівати за наших. У такі моменти на думку спадають минулі успіхи українських спортсменів, які вже давно вписали свої імена в історію Олімпіади. Портал "Знай" згадує Зимові Олімпійські ігри 1994 року і Літню Олімпіаду-1996, коли наші спортсмени вперше виступали під національним прапором.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗима-1994. Ліллехаммер, Норвегія
Процес розпаду Радянського Союзу виявився досить болючим для вітчизняного спорту. Олімпійська збірна СРСР комплектувалася з представників більшості союзних республік. Кожна республіка традиційно мала тільки кілька сильних спортивних шкіл, які виховували майбутніх чемпіонів. Тому при формуванні нових національних збірних були потрібні роки для розвитку інших видів спорту.
Такий стан справ призвів до того, що в 1992 році на Літніх іграх в Барселоні і Зимових в Абервіллі виступала так звана Об'єднана команда, куди входили спортсмени з колишнього соцтабору. До речі, Об'єднану команду чекав успіх. Абсолютне лідерство в загальному заліку влітку і друге місце взимку (трохи поступилися Німеччині).
Але вже тоді було зрозуміло, що Міжнародний олімпійський комітет пішов на великі поступки, дозволивши спортсменам з різних незалежних країн виступати під єдиним прапором. Так що до наступних Олімпійських ігор 1994 року Україні потрібно було готуватися ґрунтовно. Звичайно, два роки це не термін для підготовки серйозної олімпійської збірної. Тим більше що багато спортивних шкіл довелося піднімати практично з руїн. Так що тріумфальною для України Олімпіада-1994 не стала.
Проте одне золото все-таки було завойовано. 16-річна українка фігуристка Оксана Баюл виграла олімпійські змагання з фігурного катання, показавши блискучий результат.
Не обійшлося і без проблем. На тренуванні фігуристка з ФРН випадково зіткнулася з Оксаною. У результаті Баюл приступила до виконання довільної програми зі швами на гомілці та забитою спіною. Знеболююче трохи допомогло, але Баюл все одно довелося зібрати всі сили для того, щоб не дивлячись на травми виконувати найскладніші стрибки. Вирішальним виявився голос великого німецького фігуриста Яна Хоффмана, який був серед суддів. Програма Баюл так його вразила, що він без роздумів віддав їй перше місце.
Літо-1996. Атланта, США
Літні олімпійські види спорту традиційно були ближче українським спортсменам. Так що на Олімпіаді в Атланті і результат нашої збірної був куди більш серйозний, ніж в Ліллехаммері - 23 медалі (9 золотих) і місце в десятці серед усіх країн-учасниць.
Особливо яскраво блиснула в Атланті українська гімнастка Лілія Подкопаєва. Вона завоювала цілих 4 медалі: 2 золота (вільні вправи і абсолютну першість), срібло (на колоді) і бронзу (в командному заліку). Подкопаєва вразила суддів своїм фірмовим трюком - подвійним сальто назад з поворотом на 180 градусів. До сих пір його так і не зміг ніхто повторити.
Інший зіркою Олімпіади-1996 стала людина, яка зараз вже не потребує представлення - Володимир Кличко. Спочатку на змагання повинен був їхати Віталій, але в останній момент не пройшов допінг-контроль, так що Володимир підмінив брата. І як підмінив! У фіналі йому протистояв сам "Тонганський воїн" - Паеа Вольфграмм. Кличко розправився з ним і став першою людиною європеоїдної раси, які завоювала олімпійське золото в боксі серед суперважковаговиків.
До речі, пізніше Паеа та Володимир зустрічалися і на професійному ринзі. У 2000 році відбувся їх бій за звання інтерконтинентального чемпіона за версією WBC, але тонганец знову зазнав поразки. Кличко вже в першому раунді відправив його глибокий нокдаун, після якого продовжувати поєдинок Вольфграмм не зміг.
Олімпіада в Атланті стала однією з найбільш результативних для України. Стільки золотих медалей ми не завойовували ні до, ні після. Але хочеться вірити, що самі блискучі перемоги України - ще попереду.
