18 травня в Україні заведено відзначати роковини депортації кримських татар. Але, кримські татари не перші, і не останні, кого торкнулися жорнова примусового переселення. Покинути рідні домівки та відправитися на чужину, гинучи на шляху до "нового життя", довелося мільйонам людей. Портал "Знай" з'ясував, кого та за що депортовували в радянській Росії.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Прийшовши до влади Сталін у період із 1939 до 1953 почав проводити політику примусового розселення представників національних меншин СРСР. Депортація зачепила українців, поляків, румунів, литовців, латишів, естонців, німців Поволжя, етнічних фінів, кримських татар, кримських греків, калмиків, балкарців, карачаївців, турків-месхетинців, корейців, чеченців, інгушів та інших", - розповідає історик Богдан Патриляк.
Читайте також: Кримські татари просять захисту українських і зарубіжних консулів
6 мільйонів людей стали жертвами примусового переселення, із них 1,5 мільйона загинули. Більшість з них перемістили жити у віддалені краї Далекого Сходу і Центральної Азії. Не секрет, що від голоду та хвороб гинуло до 40% депортованих громадян.
За словами експерта, малі народи позбавляли права на землю, знищували їх культурну та національну ідентичність, примушували забути коріння, мову та історію, перетворюючи їх на покірних "радянських громадян". Коли всі рівні, та всі однакові – керувати легше. Депортація – була потужним інструментом для розправи з "інакомисленням" народів. Корені народи, які мали амбіції, не змогли би відокремитися, створити автономію, якщо вони розрізнені, "розмазані" по всій території Радянського союзу. "Але за офіційною версією, таким чином були покарані ті народи, які співпрацювали з нацистами під час війни. На деяких, Сталін "тримав зуб" та мстився таким чином", - говорить історик.
Читайте також: Кадиров прокляв Сталіна
Наприклад, такою показовою розправою можна назвати примусове вивезення 493 тисячі чеченців і інгушів до Казахстану та Киргизії у 23 лютому 1944 року. Одна з наймасовіших переселень "колабораціоністів" вважається депортація 360 тисяч німців Поволжя 28 серпня 1941 року, їх вивозили на Урал, Казахстан, Сибір та Алтай.
У своїй відомій антисталінській промові 1956 року радянський лідер Микита Хрущов заявив, що депортації могли зазнати й українці, однак їх врятувало те, що "їх було забагато і нікуди було переселяти".
Політика депортації у інших масштабах була і до Сталіна, і тривала після його смерті. Наприклад, примусовими переселеннями з завойованих територій займався Іван Грозний. Історії відомо два таких випадки. В 1556 році, після того, як він взяв штурмом Астрахань, ногайців, тобто місцеве населення, примусово виселили, а на їх місце перемістили племена ойротів (калмиків). В 1569 році 2000 слов'янського населення Новгорода й Пскова виселили в глухі ліси біля Костроми, розбудовувати нові регіони.