У дворі елітного будинку на вул. Мишуги, 2 чоловік років 30 катає на качелях двох дітей. У ніч із п'ятниці на суботу з вікна 17 поверху цього будинку викинувся народний депутат від Опозиційного блоку Михайло Чечетов. Чоловік називається Андрієм, каже, що він - юрист.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися- Близько знайомі ми не були. Але, як бачилися, завжди віталися. Він був демократичною людиною, завжди здоровкався першим. Дуже шкода, що таке з ним сталося. Незручностей у зв'язку з тим, що в нашому будинку жила відома людина, не було жодних. Охорона з машинами його не супроводжувала. Пробок у дворі не створював. Хороший, доброзичливий був сусід.
Будинок збудований закритим колом, двір - усередині. Зайти у нього можна крізь напівзакриті металевим парканом арки. Михайло Чечетов жив у дворівневій квартирі на 16 та 17 поверхах. У ніч самогубства в помешканні були лише він і дружина Наталя Федорівна.
У під'їзді стоїть ненове крісло, лавка і кілька великих вазонів. На одному листя підсохло по краях. А стовбур на верхівці прикрашений синьо-жовтою стрічечкою. Консьєржка Валентина каже, що вазон винесли господарі однієї з квартир.
- Це монстера. Вдома таку рослину не можна тримати. Вона - монстр, який забирає енергію. Вазонок у них почав сохнути. Ну, ми його тут трохи відходили. Головне – його не заливати. І часто пересаджувати. Він не капризний.
Навпроти входу в парадному висить картина з квітами – червоно-чорними калами.
- Сім'я в них хороша, - розказує жінка. Сидить за віконечком у кімнаті площею приблизно 15 квадратів. У неї за спиною етажерка з книгами, по ліву руку невидимий відвідувачам диван. – Михайло Чечетов нам завжди газетки приносив. Сам почитає, а тоді віддає нам. Любив жартувати: "Приїхала ваша пошта". Хороша він був людина, весела. Подаруночки нам завжди на Новий рік і 8 березня гарні презентував. Велику коробку "Вечірнього Києва" від "Рошена", пачку чаю і пляшку шампанського. Як робили в під'їзді ремонт, дисципліновано здавав гроші. Ну, в нас ремонт не дуже й шикарний. Бачите – під потолком труба, і стіни прості, біленькі.
Питаю, чи дружина Чечетова працювала, чи лише він.
- Наталя Федорівна працює, здається, в якомусь інституті. В якому точно, не знаю. Не хочу обманювати. Вони були дружньою парою. У вихідні машиною в магазин разом за продуктами їздили. Кульки несли. Вона водить машину сама, на роботу його вранці відвозила. Вчора вона так плакала! Розказувала, що вони 41 рік прожили разом. І в гуртожитках тулилися, і квартири мусили знімати. Нелегко їм теж було. Дуже її жалко. Сьогодні до них дочка приїхала, брати-сестри обох. Багато людей поприходило, але тільки свої. Політиків я не бачила. Добре, що зараз коло неї багато народу. А як залишиться сама? Ох, і наплачеться.
Розповідає, що доросла донька Чечетових живе окремо.
- У гості до них приходила. Дітей приводила. У неї хлопчик і дівчинка. Десь так молодшого шкільного віку.
Валентина кутається в білу кофту. З вулиці заходить її знайома, можливо, колега. Кладе на стіл дві мандаринки.
- Ми всі плакали вночі. Я чергувала, коли це сталося. Півдругої ночі було. Він випав з балкона на тому боці, де стоїть ларьок, - показує собі через праве плече. – Упав біля зупинки маршрутки. Побачите там два каналізаційні люки за ларьком. Він лежав біля того, що ближче до зупинки. Упав він на землю, не на асфальт. Лише 40 днів пройшло, як у нашому домі з балкона випала дівчина. Ну, молода жінка, мала вже дитину. Щось із нею трохи не в порядку було. Кажуть, вона навіть лежала в лікарні. Вийшла на загальний балкон курити, і якось впала вниз. Вона з общого балкона, а Михайло Чечетов випав з вікна своєї спальні.
Каже, тіло депутата лежало на землі приблизно до 5 години ранку.
- Ходили там під вікнами слідчі в перчатках, брали все на аналізи. Там все у крові було. Чемоданчики з апаратурую носили. Потім покидали ті перчатки, прямо де він лежав. На нього я не могла дивитися. Побачила, що тіло накрили чорною клейонкою, і пішла назад.
Під час слідчо-процесуальних дій Валентину запросили пойнятою.
- У квартиру піднялися я і ще один мужчина. Сусіди, мабуть же, спали, - розповідає вона подробиці. – Слідчі телефон його забрали, ручку. Акуратно в рукавичках брали все, ставили в пакетики, запечатували. І давали нам розписуватися. Листочок (передсмертна записка. – "Знай") стояв, спертий на щось. На що, я не зрозуміла. Слідчі уважно оглядали його робоче місце, стіл. Навіть вони були сумні.
Каже, що в Чечетових у квартирі дуже затишно.
- Особливо гарна зала, яка з'єднана з кухнею. На другому поверсі – спальня. Наталя Федорівна мене туди завела, показала. Кабінет у нього не дуже великий – як оця моя кімната. Може, лише трошки більший. Усюди в квартирі висять картини. Така красота! Коні на них намальовані. Ще на одній якийсь будиночок, схожий на мисливський. Наталя Федорівна весь час плакала, ми теж усі заплакали. Вона мене обняла і каже: "Валя, ну чого він так зробив? Зі мною навіть не попрощався". Після того, як суд випустив його під заставу, він прийшов такий сумний. Питав, чи платять мені гроші, чи ніхто не обідив. Чи тепло, чи є вода.
Даю пані Валентині цукерки "за поману". Виходжу на вулицю, де вже стемніло. Обходжу будинок. Місце, де впав Михайло Чечетов – на клумбі, за зупинкою, між двома кришками люків. Поруч два молодих деревця. Де була точка падіння, хтось поклав невеликий камінь. Піднімаю голову. На 16 поверсі прямо навпроти горять вікна родини Чечетових.
До каменя підходить дівчина з довгим білявим волоссям. Опускається на коліно, запалює низьку круглу свічку. Представляється Антоніною. Розказує, що Чечетова не знала, а от її мати спілкувалася із ним по роботі. Хвалила його як добру людину. Планувала попроситися до нього на роботу.
- Ой, ніхто навіть свічечки тут не запалив, - шморгає вона. – Думаю, його довели до самогубства, це точно. Я бачила, який він був пригнічений, аж сірий. Мабуть, дуже вже багато знав. Чули, як Тарас Чорновіл казав на "112" каналі? З Партії регіонів можна вийти тільки вперед ногами. Зараз поїду ще на Майдан, поставлю там свічку за Бориса Нємцова.
