В Україні площа природоохоронних територій (заказників, парків, заповідників, ботанічних садів) становить близько 5% від загальної площі країни, водночас у Польщі — більше половини.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПро це пише портал "Тексти".
Причиню такої ситуації автор матеріалу називає інше трактування поняття "природоохорона".
"Заповідник – лише одна з категорій природоохоронних ділянок. Статуси цих територій і обмеження на них бувають дуже різні. На більшості можна збирати гриби, рубати ліс, жити, навіть будувати готелі. Головна умова – зберігати місцеву природу чи краєвид, підтримувати популяцію тварин та рослин, які там живуть. Тобто співіснувати з природою за певними встановленими правилами", - зазначається у матеріалі.
Проте в Україні, за словами Богдана Проця, координатора проектів Світового фонду охорони дикої природи (WWF) в Україні, природоохорона трактується як абсолютна заповідальність.
"Але абсолютне заповідання в наш час – це байка. Таке реалізовується хіба що в Арктиці, на просторах Сибіру чи Аляски, де людей узагалі нема", - наголошує він.
Проць ставить у приклад Карпатський національний природний парк, популярний курорт Яремче.
"Не зважаючи на величезну кількість готелів у цьому регіоні, вода у річках не погіршилась, а ліси почуваються добре. Туристи переважно концентруються у межах населеного пункту, що належить до природоохоронної території. Спілкуються з природою. Звірі ж концентруються і живуть в іншій частині парку", - пояснює експерт.
Він звертає увагу на те, що екотуризм (або зелений туризм) – позитивна річ для місцевої флори та фауни. А також для економіки регіону, адже з туристів, яких приваблює природа, має зиск місцевий бізнес.
За словами Проця, в Європі бізнес фінансово сприяє створенню та підтримці природоохоронних територій, щоб зберегти популяцію тварин і рослин. Бо це приваблює туристів. В Україні це теж вигідно підприємцям.
Проте, як наголошує експерт, не такому бізнесу, який звик грабувати все довкола, який не хоче дотримуватися жодних правил.
Країнам Євросоюзу, які мають високий відсоток заповідних територій, ефективно ними розпоряджатися допомагає мережа "Natura 2000" – комплекс договорів ЄС зі збереження флори та фауни.
Проць пояснює, що в Україні запровадження "Натури" уже в процесі, проте він доволі тривалий і може зайняти 10-15 років до повного втілення.
Експерт додає, що перша нарада з цього питання відбулась ще в 2008 році, але зараз ситуація практично не змінилась.
Утім країни-члени Організації Об'єднаних Націй ще в 1992 році прийняли Ріо-де-Жанейрську декларацію з довкілля та розвитку. В одному з її пунктів ідеться про те, що забруднювач довкілля повинен покривати завдану ним шкоду й належно враховувати суспільні інтереси.
В Україні, яка є засновником ООН, декларації Об'єднаних націй мають скоріше дорадчий характер.
Експерт пояснює це корупційною складовою та складною бюрократичною процедурою, яку треба пройти, щоб встановити природоохоронну територію або розширити її межі.
Підготувала: Ася Рябошапка