Віра Савченко: «Через три тижні у Наді настане точка неповернення»

Сімдесят п'ятий день у російській в'язниці голодує українська льотчиця, депутат від фракції "Батьківщина" та делегат ПАРЄ Надія Савченко. Так протестує проти незаконного утримання її під вартою та проти агресії Росії стосовно України. Учора на підтримку Надії відбувся мітинг біля посольства Російської Федерації у Києві. Сестра ув'язненої Віра Савченко розповіла про Надю, її особисте життя, полон, утримання під вартою та перспективи.

Про родину

Нас у родині двоє сестер. Ми пізні діти. Тато помер у 73 роки, мамі зараз 77. У нас з Надею різниця рік і 8 місяців. Їй 34 роки, а мені 33. У дитинстві ми були дуже дружні, хоча, як усі діти товклися. Але я завжди перемагала Надю, бо сестра мене жаліла.

Про особисте

Мрія більшості дівчат – вдало вийти заміж, народити дітей, мати двоповерховий будинок, пекти пиріжки. Всі хочуть вийти вдало заміж, але ніхто не хоче покохати? 80 відсотків жінок мріє "здатися в експлуатацію". А є виключення. Серйозних стосунків у Наді не було. Ефектна жінка у військовому середовищі, має багато прихильників і добрих друзів. Але ці друзі не те. Льотчики – це дуже специфічне суспільство. Надя просто входить в ті 20 відсотків жінок, котрі мріють про щось інше, аніж заміжжя чи стосунки.

Про Україну

У нас з Надею хороші освіти. Я – архітектор, вона – льотчиця. З такими професіями ми цілком могли виїхати за кордон. Багато моїх колег повиїжджали. Ми залишилися, бо любимо Україну і хочемо зробити її кращою. Ми завжди брали участь в якихось акціях – мирних. Спочатку "Україна без Кучми", потім був Майдан. Коли почався Майдан, Надя взяла відпустку і була там. Я була постійно – у наметі архітекторів. Надя їздила з Бродів – у відпустку, а потім на вихідні. Потім спалахнув Схід. Наші з Надею друзі з 18-ї сотні поїхали під Луганськ і там створили батальйон "Айдар". І Надя приїхала в "Айдар" на тиждень. Потім я обурювалася страшенно, що армія мовчить, а добровольці йдуть воювати. Надя написала заяву на звільнення у Бродах, і поїхала знову туди. Вона українка і патріот.

Про полон

У червні я приїхала до Наді на передову, привезла деякі її речі. Вони стояли під Щастям, не доходячи до Металіста. Я приїхала на два дні. Уранці о 5-й ранку зав'язався бій. Подзвонив комбат Сергій Мельничук і попросив швидко висунутися на позиції. Надя попросила мене завезти поранених, тому що карета "швидкої" боялася їхати, а сама вирушила на лінію фронту. Поки я повернулася, позиції, на котрих знаходилася Надя, вже були обстріляні. Вона надавала першу допомогу хлопцям, котрі потрапили в протитанкову засідку. Надю брала група захоплення, у них навіть автомати були на запобіжниках, як потім сказала Надя. Вона не стріляла по них. Сестра не раз сама казала, що їхала туди не для того, аби вбивати українців. Зараз їх вже там немає. Після 18 червня наші розбили позиції нападників. Коли підійшли, побачили, що з тієї сторони воювали люди, які навіть зброю не вміли заряджати. У них були російські куратори. "Зняли" одного з снайперів – у нього були російські документи та Надина сумочка для набоїв, котру їй шила мама.

Про політичну справу

Надя – ідеальна кандидатура для політичної ув'язненої. Вона довго й вперто пробивалась в повітряні сили. Про неї зняли немало передач. Вона дуже харизматична особа – у неї не було ворогів. І коли Надю взяли в полон – сепаратисти прекрасно орієнтувалися, хто до них потрапив. Вони продали Надю або за гроші, або за зброю Кремлю.

Зараз справа розвалюється. Спочатку проти сестри порушили справу за статтею "Підозра у сприянні вбивству журналістів". А зараз вже порушили статтю "Незаконний перетин кордону РФ". Чому ж відразу не інкримінувати спочатку незаконний перетин кордону, а далі все решта? Це свідчить про те, що під справу Наді Савченко підв'язують усе, що можна.

В цій ситуації можна тихо вийти або гучно сісти. Московські адвокати та правозахисники пішли таким шляхом – популяризація цієї справи. Надя не з тих, хто буде роками чекати, аби тихо вийти.

Про голодування

Надя в першу чергу офіцер, який продовжує боротьбу. Це її голодний протест - проти агресії Росії та свого незаконного ув'язнення. Вона заявила усьому світові про себе. У Наді немає мети вмерти там, це форма самозахисту особистості. На дії Росії треба якось реагувати. Як ще можна реагувати, сидячи в чотирьох стінах?

Надя дуже розумна людина. Вона не збирається там помирати. Це її тактичний хід.

Про реакцію росіян

Зараз уже йдуть не торги, а перемовини стосовно Наді. Торгувати росіянам вже немає чим. Вони не можуть Надю знищити, і залишити під вартою теж не можуть. На Надю і дії Кремля дивиться увесь світ. У Кремлі змушені якось реагувати, але вони не знають як. Примусово вони її не можуть годувати, Надя написала заяву, що розцінюватиме це як тортури. Дозволити їй вмерти теж не можуть – увесь світ дивиться. Риторика росіян поступово міняється. Якщо раніше вони кричали – "наводчиця", "укропка", то зараз якось ніяково кажуть: винна, то судіть, а не винна, то відпустіть.

Зріст Наді – метр 72. Вага була 75 кілограмів, здається. Існує формула втрати ваги для кожної людини. Втрата понад 30 відсотків від загальної маси тіла за один період – це точка неповернення. Поки що Надя знає свою точку. Ті, хто утримують Надю під вартою, зробили її психологічний портрет. Вони зрозуміли, що її не зламають. Їй залишилося ще три тижні – далі буде точка неповернення.

Про спокуси

Її спокушували – розповсюджували запахи смаженої картоплі чи свіжої випічки, аби Надя відмовилася від голодування. До цього годували дуже погано в СІЗО - суп з неочищеної картоплі та цибулі у лушпинні. А потім почали пропонувати такі ароматні страви. Це не допомогло. Далі пішла контрабанда. Пропонували якусь маленьку чашечку кави з цукром, шматочок шоколаду. Причому робилося це дуже тихо. Типу, прибиральниця, чи лікарка жаліючи Надю, пропонувала нібито по-дружньому цукерку чи шоколадку. Надя це все добре розуміє.

Про в'язницю

Надя ніколи не просить щось привезти. Каже, що не збирається там селитися. Звідти треба якомога швидше вибиратися. МЗС відкрило їй там рахунок, куди кладуть якісь кошти. Надя замовляє воду і цигарки. Вона багато курить. Книги українською там заборонені. Я просто шокована з того, що це ми забороняємо російську мову після цього. Навіть на побаченні з рідними забороняють спілкуватися українською мовою – лише російською.

Мені здається, що якщо колись у землян буде неземний контакт з інопланетянами, перше, що спитають росіяни: "Они что, русского не знают?"

Листи до Наді доходять дуже складно. Якщо пише хтось з знайомих чи рідних – цензура їх не пропускає. Зараз адвокати фотографують її листи на смартфони і пересилають мені.

Про хитрощі Кремля

Я бачилася з Надею 20 січня. Вона виглядала дуже погано – років на 40, шкіра була потріскана до крові. Росіяни зрозуміли, що на них дивиться світ і вдалися до хитрощів. Запросили двох лікарів з Германії. Вони підлікували Наді шкіру, взяли аналізи. Результатів нікому не показали. Сказали, що стан Наді задовільний. Сестра думала, що з лікарями допомогли небайдужі люди, але це був тактичний хід Кремля. На основі свідчень цих лікарів Європейський суд постановив: припинити голодування.

Про Росію

Я була у Росії. Бачила, як у них там все – це совок. Це нафталін, і це страшно. Думаю, ми з цього вирвемося. Єдине, що ціна за це вже сплачена дуже величезна. На жаль, наші сьогоднішні керівники трохи не відслідковують ситуації повністю. Тому вони прогрівають свої чартери щодня. Мені телефонують знайомі, котрі там працюють і кажуть: "Уявляєш, от сьогодні прогрівали борт №1". Їм є чого боятися.

Країну ми вже втратили як соборну. Її роздерли. Не ми, а вони – ті люди, котрі зараз бояться і прогрівають свої борти. Наше керівництво роздерло нашу країну своєю бездіяльністю. Тому що бездіяльність – це гірше за помилки. Тому втрачати нам більше нічого. Путін не ввійде – він уже тут.

Про Європу

Всі європейці підтримують Надю, окрім Люксембургу. Люксембург – це гаманець Путіна. Люксембург просто не прийняв ніяку сторону, хоча сита і байдужа у нас завжди Швейцарія.

Про хом'яка

У дитинстві мене Надя називала Хом'яком. А я її Кулею – через те, що була дуже швидка. У в'язниці заборонені всілякі нитки чи пластилін. Тому мені Надя з пакетів для сміття (навіть не уявляю, як їх там дозволили) зробила хом'ячка. Вожу його тепер з собою у машині.

Про допомогу

Допомогти Наді зараз може кожен. Потрібно показати Кремлю, що ми дивимося і слідкуємо за справою Наді Савченко. Для цього просто достатньо написати листа Наді у в'язницю. Коли листи будуть приходити тисячами і мільйонами, ми поставимо мат Путіну. Шліть дитячі малюнки, слова підтримки у листах, будь-що. Хай Путін знає, що на нього дивляться.

Адреса, на яку можна написати листа Наді Савченко

107076 Россия

Г. Москва

Ул. Матросская Тишина, дом, 18

СИЗО-1

Савченко Надежде Викторовне, 1981 г.р.

(Обов'язково вказуйте рік народження, такі правила)