Біографія

Микола Скорик родом з Одеси. Одружений. Є троє дітей.

Має вищу інженерно-економічну освіту, кандидат економічних наук.

Обіймав ключові посади в АКБ "Імексбанк".

Був помічником депутата, міністром фінансів АР Крим, головою Одеської облради та Одеської облдержадміністрації.

Відомий посадою народного депутата України (VIII та IX скликання). Має державні нагороди.

Вільно розмовляє українською, російською, англійською мовами.

Сім'я

Микола Леонідович Скорик був двічі одружений. Перша дружина — Катерина Карповська, з якою одружився у 1993 році. Була однокласницею Миколи. У шлюбі народилася одна донька — Наталія.

Микола Скорик з дочкою Наталією
Микола Скорик з дочкою Наталією, Фото з Фейсбук

Будучи начальником відділу розвитку в АКБ "Імексбанк", Микола заводить собі коханку в особі кращої подруги дружини — Наталії Астанкевич. Проживши в шлюбі 8 років, подружжя розлучилося. Катерина поїхала з дочкою на ПМЖ в Південно-Африканську Республіку.

Через 2 роки після розлучення, в 2003 році, Микола Скорик і Наталія Астанкевич розписалися. Наталя бере прізвище чоловіка, стаючи Наталією Скорик. У другому шлюбі у Миколи народжуються донька і син — Маргарита і Віктор.

Батько Миколи — Леонід Скорик — працював у сфері електрообладнання. Мати — Людмила Залюбинська — фізик за фахом, доцент Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова. Була політичною і громадською активісткою — є одним з ініціаторів створення в Одесі "Народного Руху" і "Союзу українок". Була в хороших відносинах з В'ячеславом Чорноволом. Крім того, Залюбинська була головою Комітету солдатських матерів Одеси, брала участь у популярному Одеському "Екоклубі". Звідки, до речі, "вийшов" екс-мер Одеси Едуард Гурвіц.

Освіта

У 1989 році закінчує Одеську загальноосвітню школу №121 з поглибленим вивченням англійської мови.

Відвідував гурток ракетного моделювання. У 9 класі здобув перемогу на республіканському конкурсі молодих ракетників.

У 1994 році випускається з Одеського політехнічного інституту — кращого технічного ВНЗ Одеси. Отримує спеціальність інженер-економіст.

Є кандидатом економічних наук.

Кар'єра і бізнес

Микола Скорик
Микола Скорик, Фото з Facebook

У 1994 році влаштовується на роботу в СП "Примор'я" менеджером.

У 1995 році стає начальником відділу розвитку в АКБ "Імексбанк". Через чотири роки підвищується на посаді до в.о. голови правління АКБ "Імексбанку", а через місяць – до голови правління.

У 2002 році Леонід Клімов як діючий на той момент народний депутат ВР (і в сумісництві власник АКБ "Імексбанк") бере Скорика до себе помічником.

У 2006 року Леонід Скорик потрапляє в Одеську обласну раду, де займає посаду глави наступні 4,5 року.

У 2010 році займає пост міністра фінансів Автономної Республіки Крим аж до листопада 2013 року.

Указом Президента від 8 жовтня 2012 року Скорику присвоюється перший ранг державного службовця.

8 листопада 2013 року був призначений головою Одеської облдержадміністрації. Правда, самого указу про призначення Скорика вже немає на офіційному сайті Президента.

3 березня 2014 року був звільнений з посади голови Одеської облдержадміністрації.

У жовтні 2014 року входив в список (10 місце) партії "Опозиційний блок", яка балотувалася на парламентських виборах в Верховну Раду. За підсумками виборів, партія пройшла до ВР, і Скорик отримав посаду народного депутата VIII скликання.

На наступних парламентських виборах, які відбулися 21 липня 2019 року, був "списочником" (16 місце) партії "Опозиційна платформа - За життя", що допомогло Скорику в черговий раз потрапити в парламент і стати депутатом IX скликання.

Компромат і чутки

Микола Леонідович Скорик
Микола Леонідович Скорик / Фото з Facebook

Початок політичної кар'єри: вплив Климова

Політичною кар'єрою Микола, найімовірніше, зобов'язаний зв'язкам своєї матері. За непідтвердженою інформацією, мати і, можливо, навіть батько Миколи мали спільну справу з Леонідом Клімовим. Що й допомогло Скорику так швидко після закінчення університету влаштуватися в СП "Примор'я", яке належить Леоніду Клімову. І не просто влаштуватися, а стати важливою фігурою як у компанії, так і у справах Клімова. Також не виключено, що швидкому працевлаштуванню Скорика міг посприяти Едуард Гурвіц, який працював в "Екоклубі" разом з матір'ю Миколи Людмилою Залюбинською.

Успіх Скорика швидко набирає обертів — буквально через рік після влаштування в "Примор'я" Микола перебирається в АКБ "Імексбанк", де його призначають начальником відділу розвитку. Для довідки, відділ розвитку АКБ "Імексбанк" — це фінансовий "фундамент" СП "Примор'я", через який здійснювався весь бізнес Клімова.

Потім, в 1999 році, Скорик і зовсім стає головою правління АКБ "Імексбанку". Що робить його офіційно довіреною особою, що веде облік грошових коштів Леоніда Клімова.

У 2007 році Миколою Скориком був поданий позов про розірвання договору оренди будівлі Центру болгарської культури в Одесі. Будинок здавався в оренду Асоціації болгар України, Президент якої — депутат ВР IX скликання Антон Кіссе. Мета позову Скорика — перейняти будівлю і віддати в оренду фіктивно створеному Конгресу болгар України, який "кришують" "Примор'я" і "Імексбанк". Але Кіссе звернувся зі скаргою до самого Президента Болгарії, після чого скандал вийшов на міжнародний рівень.

Відомо, що в 2010 році Скорик, будучи головою Одеської облради, виділив "Імексбанку" 40 млн грн з обласного бюджету. Спершу він за 20 млн грн купив 3,5% акцій ЗАТ ФК "Чорноморець" (тобто частка Клімова), пояснюючи це бажанням підтримати футбольний клуб під час підготовки до Євро-2012. Як наслідок, гроші пішли назад Климову, а придбані акції були "розмиті" додатковою емісією.

Незабаром Скорик ініціює переказ 20 млн грн на рахунок приватного пенсійного фонду, яким, як не дивно, також володів Клімов. Причина перерахування коштів — фінансова підтримка заслужених пенсіонерів Одеси. У підсумку всі 20 млн виявилися на рахунку "Імексбанку", після чого безслідно зникли.

Продовження кар'єри: вплив Джарти

Після того, як в 2010 році мером Одеси став Олексій Костусєв з Партії Регіонів, його попередник Едуард Гурвіц став втрачати місцевий вплив. А разом з ним і Клімов, а значить, і сам Скорик. Але останній, не втрачаючи даремно часу, незабаром "подружився" з регіоналами, які допомогли йому влаштуватися міністром фінансів Автономної Республіки Крим під "крило" Василя Джарти — голови Ради міністрів Криму.

Найбільшою аферою Скорика в Криму є створення підприємства з вивезення сміття "Чисте місто", на що дав добро Василь Джарти. Підприємству було виділено 400 млн грн для закупівлі обладнання. Кримська влада випустила облігації під 14,5% річних, куплені потім "Імексбанком". Після раптової смерті Джарти в 2011 році запланована афера не була реалізована повною мірою. Скорик зумів продати лише 113 млн грн облігацій, частина з яких пішла на закупівлю обладнання для "Чистого міста" за дуже завищеною вартістю. Доля решти грошей за облігації невідома. "Імексбанк" за наступні 2 роки за рахунок облігацій отримав 47 млн грн чистого прибутку.

Палаюча Одеса

Ставши у листопаді 2013 року головою Одеської обласної держадміністрації, Микола Скорик не довго побував на посаді губернатора. 19 лютого 2014 року прямо під обладміністрацією сталося зіткнення "активістів" Евромайдану з "тітушками" ("Стоп Майдан"). Останні зініціювали побоїще, напавши з бітами. Серед постраждалих виявилися і журналісти.

Досі справа про 19 лютого в Одесі все ще не закрита. На допит викликали і самого Скорика, який запевняв, що не причетний до нападу "тітушок" і не знає, чиїх рук це справа. Під підозрою був Олександр Орлов, який був тоді заступником Скорика в обладміністрації. У 2016 році його заарештували, але потім був випущений під заставу в 8,7 млн грн, внесену Скориком і Льовочкіним.

Таке протистояння між противниками і прихильниками Евромайдану в Одесі сталося 2 травня 2014 року. У результаті побоїща загинуло 50 осіб. Винуватцем у тому числі називали і Миколу Скорика. Координатор громадської групи "2 травня" Тетяна Герасимова вважає, що Скорик безпосередньо брав участь у підготовці "Будинку Профспілок" як вогняної пастки, де як раз і загинуло більшість людей.

На цьому ґрунті стався черговий конфлікт між Олексієм Гончаренком і Миколою Скориком. У прямому ефірі Гончаренко звинувачував Скорика у "нападі на Україну". На що Скорик назвав його дурнем.

Зважаючи на події за 19 лютого 2013 року у Верховну Раду було внесено подання про можливе зняття недоторканності з Миколи Скорика, що могло б посприяти у розкритті справи. Недоторканність з депутата так і не була знята.

Верховна Рада

Крім фінансових афер, Микола Скорик відомий частими перепалками у Верховній Раді, а саме з нардепом Олексієм Гончаренком. Особливо випадком 2016 року, коли Гончаренко у Верховній Раді поклав на місце Скорика сухарі з натяком "вони йому скоро знадобляться". Після чого в Гончаренко стався конфлікт з "опоблоківцями". Скорик прокоментував ситуацію, назвавши недоброзичливця підлою, безпринципною і недалекою людиною, яка відчуває до нього особисту неприязнь.

У дев'ятому скликанні Скорик знаходить нового об'єкта для з'ясування відносин в особі Миколи Тищенка зі "Слуги народу". До слова, це була перша бійка 9-го скликання.

У Верховній Раді Микола Скорик не тільки конфліктує, але і "кнопкодавить". У IX скликанні за ним помічено вже три кнопкодавста.

Колишня дружина і махінації

У 2003 році Микола Скорик відкриває представництво "Імексбанку" у Південно-Африканській Республіці. За чутками, відкриття нової філії безпосередньо пов'язане з метою працевлаштувати туди колишню дружину Скорика — Катерину Карповську — призначивши представником "Імексбанку" в ПАР. Як наслідок, на рахунках у банку у Катерини накопичилося близько 1 млн доларів.

Через часте відвідування ПАР, Миколи Скорика підозрюють в таємних зустрічах з екс-дружиною. У 2006 році у Катерини народжується син Даніель, який імовірно може бути сином Миколи. Наскільки це правда і чи збирався взагалі Скорик повертатися до колишньої, невідомо. Адже у 2007 році друга дружина Наталія Скорик — приблизно в цей же період часу також виявляється в "цікавому" положенні. У 2007 році Наталія народжує Миколі їх першу доньку Маргариту.

Коли Скорик залишає посаду голови правління "Імексбанку" і стає головою Одеської облради, припиняються перерахування грошей в представництво в ПАР. Крім того, в цей період Микола перестає спілкуватися з першою дружиною, зокрема, припиняє відвідувати ПАР.

Потім, в 2009 році, з рахунків Карповської і її матері зникають гроші. Карповська подає в суд на "Імексбанк", але Київський районний суд Одеси відхиляє її позов по причині того, що вона начебто взагалі ніколи не мала ніякого відношення до банку. Суддею, до речі, була Ірина Огренич, відома своїми корупційними справами.

За неофіційними даними Skelet-info, саме Скорик посприяв банкротсву екс-дружини і знищенню усіляких документів, що підтверджують посаду голови філії "Імексбанк" в особі Катерини Карповської.

Тим часом у 2011 році Скорик записує на другу дружину триповерховий будинок площею 629 м2 в Одеській області.

У 2013 році Катерина Карповська залишилася ні з чим на банківських рахунках і загрузла в старих кредитах. Щоб розрахуватися з боргами, відчайдушна жінка зважується на велику аферу. Карповська заявила про викрадення її дітей злочинцями, які нібито вимагали викуп за їх звільнення. Карповській вдалося зібрати майже 400 тис. доларів. Афера в підсумку була розкрита, а на аферистку було відкрито кримінальну справу. Вирок — 3 роки обмеженої свободи разом з громадськими роботами та повернення $400.000 протягом 5 років. В іншому разі Карповскую садять у в'язницю строком на 15 років.

Тим часом, влітку 2013 року, Микола Скорик записує на свою другу дружину ще один будинок, що знаходиться в Ялті.

Фотографії

Микола Скорик
Микола Скорик, Фото з Facebook

Микола Скорик у Верховній Раді IX скликання
Микола Скорик у Верховній Раді IX скликання, Фото з Фейсбук

Опозиційна платформа - За життя
Опозиційна платформа - За життя, Фото з Фейсбук

Микола Скорик, коронавірус
Микола Скорик, коронавірус / Фото з Facebook

Відео

Посилання

Офіційний сайт

Сторінка у Facebook

Сторінка у Twitter

Сторінка у YouTube

Електронна пошта