Житомирянин 27-річний Сергій Якимов потрапив до сотні кандидатів в астронавти, які пройшли відбір у проекті "Mars One" нідерландського дослідника Баса Лансдорпа з освоєння "червоної планети". Він хоче створити на Марсі постійну колонію. Восени Сергій має пройти наступний тур відбору і вже через 8 років полетить заселяти нову планету.

Поселенців попереджають, що назад вони, швидше за все, ніколи не повернуться.

Звідки виникло бажання підкорювати Марс?

- Зазвичай мені нічого не сниться, але є один сон, який досі пам'ятаю. Я - в скафандрі на орбітальній станції. Висунувся з люка і дивлюся, як Земля внизу летить. Мріяти про польоти в космос почав в дитинстві.

Я народився в Дрездені в сім'ї військових, потім жив у Білорусі. У школі вчився в Житомирі, в двох кварталах від Музею космонавтики. Там і захопився астрономією. Перші книжки про космос читав в третьому класі, це були енциклопедії. Дивився в підзорну трубу, в неї навіть вдавалося розглянути пару кратерів на Місяці. Згодом, захопився космічною технікою.

Популярні новини зараз
Є умова, вводять ліміт на 30 днів: що буде з тарифом на світло з 1 грудня Заплатять усі, але один раз: чому українцям почали надсилати додаткові квитанції на газ Українцям виплатять по 4 500 гривень: кому пощастить отримати допомогу Пропрацював 40 років, а пенсія мізерна: у ПФУ звернулися до українців, сподобається не всім
Показати ще

Тому вступив до КПІ і отримав спеціальність, пов'язану з системами управління літальними апаратами. Після закінчення навчання працював в Інституті космічних досліджень. Зараз безробітний.

Як поставилися до вашого рішення батьки?

- Батьки не вважають егоїстом, вони не такі. Аби подати їм на старості склянку води, є ще два брати. Нас троє дітей в родині, всі хлопчики. Молодший ще в школі навчається, танці любить. А у старшого вже сім'я, діти. Брати кажуть: "Серьожа - молодець! Астронавт!" Друзі марсіянином називають.

Чудово усвідомлюю, що не побачу сім'ю, друзів. Але я зможу з ними спілкуватися листами, аудіозаписами. Це буде сумно, але я хочу здійснити мрію. Тим більше, що є шанс повернутися на Землю, років через 20-30. Туди летіти усього 8 місяців. Зараз живу з однією метою: пройти відбір.

Хто відговорював від проекту?

- Дівчини немає, нікому утримувати. Якби у мене була сім'я, я б не брав участь в безповоротних проектах. Щоб не так сумувати за рідними, візьму з собою пачку їхніх фотографій. Там розвішу їх на стіни.

Всі кандидати усвідомлюють, що подорож на Марс – це квиток в один бік. І роблять це абсолютно спокійно. Якби не усвідомлювали, то який сенс реєструватися? Якби проект був на Венеру, я б теж погодився. Хоча на Венері неможливо жити. Там дуже жарко, велика щільність, кислотність. Єдиний шанс організувати поселення – збудувати літаючі міста на висоті приблизно 90 км.

Прагнення полетіти з Землі - це просто ген мандрівника. Відкривати, пізнавати щось нове, кращі для життя місця. Або вдосконалити суспільство. На новому місці людина буде жити по-іншому, не буде жити старими проблемами.

Власне, буде ще мінімум 8 років поміркувати про це.

Як готуєтеся до польоту?

- Тим, кого відберуть, рекомендують вирізати апендикс, щоб не було проблем у невагомості. Я ще хочу зробити собі вставні зуби. Щоб не мучитися, раптом болітимуть. Я не курю і не п'ю. Кожен день бігаю, на велосипеді катаюся. Захопився туризмом. Як лось, можу ломитися з рюкзаком нагору, через буреломи, і мене це не лякає. Кружляю на одному місці, доки не набридне, потім іду по прямій. Так треную вестибулярний апарат.

До осені маю бути готовий до чергового відбіркового туру. Будуть оцінювати не роботу і знання. А те, як ти працюєш у команді. Як ти з людьми різних національностей, різного віку, статі проходиш всі труднощі.

Команда складатиметься з чотирьох осіб. Якщо один захворіє або загине, другий зможе його замінити. За 8 років перед польотом ми маємо вивчити все, що нам може знадобитися. Геологію, екзобіологія, інженерні спеціальності, біологію, медичні спеціальності. Все, щоб вижити, самим себе лікувати і ремонтувати обладнання. Схожі спеціальності будуть у двох людей - двоє медиків, двоє інженерів, двоє біологів.

Як уявляєте собі життя на Марсі?

- Нас попереджали, що основне джерело їжі в колонії - це рослинна їжа. За програмою, ми будемо її вирощувати і їсти. Жити будемо в надувних модулях, накритих ґрунтом для захисту від радіації. Повітря з собою не веземо. Кисень будемо видобувати з води, а інші гази - з атмосфери. Останні дослідження марсохода показали, що з відра марсіанського ґрунту можна витягти літр води. Під час перельоту душ не передбачений. Будемо користуватися, як і зараз на орбіті, мокрими серветками.

Що ви знаєте про умови на Марсі?

- На екваторі найвища температура - плюс 30 градусів. На полюсі - мінус 140. Усередині "червоної планети" теж є магма, але не в таких масштабах, як на Землі. Біологічних процесів там не спостерігається. Планета давно "трошки" мертва. Піщані бурі тривають кілька місяців. Коли вони починаються, то повністю закривають сонячне світло. Ґрунт на Марсі називається реголітом. Це частинки щільних матеріалів, які покривають поверхню.

Чесно, геологія Марса для мене - це дуже складно. Я довго готувався до співбесіди: геологію вчив, та дуже швидко її забув. Вчені ще сподіваються, що в печерах, мікрокліматі залишилися живі організми. Хоча ми звикли шукати те життя, про яке ми знаємо. А раптом там привиди або неорганічні форми життя?

Складно українцю потрапити у космос?

- На одній з космічних конференцій запитав першого українського космонавта Леоніда Каденюка, коли наступний українець полетить у космос? Він пояснив, що потрібно, аби якась держава замовила фахівця та оплатила йому навчання, тренування. Це сотні мільйонів доларів. Тобто, шанси дорівнюють нулю. Щоб полетіти в космос, треба жити в країні, в якій є космічна програма: Штати, Росія, Канада, Європа чи Китай. Ще й потрібно бути корінним жителем цієї країни, бо це національні програми. Я шукав приватні фірми, які запускають свої ракети, космічні кораблі, мають довгострокові цілі: пошук корисних копалин, колонізація. Я зрозумів, що вони не будуть обмежуватися лише мешканцями певної країни. Їм головне, щоб ти виконував для них роботу.

Думаю, що років через 50 більшості людей буде доступний космічний туризм. Зараз "Virgin Galactik" організовує політ на суборбітальній траекторії. За це щастя, 15 хвилин у невагомості, платиш $200 тисяч. Але там уже на кілька років наперед розкуплені місця.

Для чого летите на Марс?

- Основна мета колонізація "Червоної планети". Щоб у випадку, якщо на Землі трапиться глобальний катаклізм, і населення вимре, на Марсі воно залишилося. Про це писало чимало фантастів. Наприклад, Рей Бредбері в "Марсіанських хроніках". За сюжетом, прилетіла купа народу на ракетах, привезли з собою дошки, витіснили марсіан. А потім на землі почалася війна, і всі полетіли назад. Сподіваюся, що у нашому випадку такого не буде.

Існує багато теорій про заселення Марса. Вчені пропонують створити штучну атмосферу, розтопити полярні шапки, наслати комети, щоб вони попадали. Або побудувати заводи, які будуть генерувати вуглекислий газ, а потім заселити планету водоростями і дрібними організмами. Але на втілення цих теорій потрібні сторіччя-тисячоліття. Якщо людство винайде технології, то через тисячу років атмосфера буде придатна для дихання. Але поки ніхто за це не брався.