Сьогодні в ДУК бійці "Правого сектора" прощатимуться із загиблою Анастасією Горбачовой, медиком-стрілком з позивним "Лисиця". Міліція вважає, що вагітну воячку не вбили, а вона покінчила життя самогубством. Це одна з головних версій слідства. Проте ні друзі, ні побратими не вірять в це.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"За попередніми висновками судмедексперта, напрям пострілу та отримані травми на пальцях руки постраждалої свідчать про самогубство", - сказав "Обозревателю" начальник МВС у Першотравневому районі Донецької області Дмитро Кожухівський. Але друзі Анастасії Горбачовой – так звали загиблу, кажуть, що ніколи не повірять в таку версію.
"У неї не було суїцидальних схильностей. Вона була урівноваженою людиною. Та й навіщо їй вбивати себе? Вона була щаслива, що знайшла свою долю на війні та чекала дитину, - розповіла "Знай" снайпер Олена Білозерська. – Міліція також розробляє версію нещасного випадка. Але всі – і "Лисиця", і її оточення добре володіли зброєю. Сказали, що вона загинула не на передовій. Загинула від кулі під Маріуполем".
Як розповіла нам Олена, "Лисиці" не повинно було бути на фронті. "Вона говорила, що в неї все так швидко сталося – і повоювати встигла, і вийти заміж, і завагітніти. Вона дуже чекала на дитину. Її чоловік, висококваліфікований диверсант, відправив "Лисицю" на мирну територію ще навесні. Але вона хотіла відвідати чоловіка. Якби вона залишилася удома…".
Анастасія Горбачова була родом із багатодітної сім'ї Чернівців. Папа Насті помер рано, мама не могла утримувати всіх сімох дітей: вона віддала їх до інтернату, але на вихідні завжди забирала додому. "Настя на чернівецькому майдані була, після записалася в місцеву самооборону і так потрапила до фронту. Вона ж спортсменкою була, біатлоністкою, тому стріляла дуже влучно".
Читайте також: Вагітна розвідниця Добровольчого корпусу загинула під Донецьком (фото)
Як згадують побратими, під час нетривалих годин між боями "Лисиця" могла розважити солдатів за допомогою орігамі. "Вона вміла складати будь-які фігурки з паперу і при цьому розповідати довгу казку. Пам'ятаю про попа. Вона розповідала, як він вирішив продати клаптик землі, і загинала при цьому шматок паперу. Потім він вирішив ще продати. І так доки не виходив мішечок, куди поп склав всі свої гроші за землю. Потім цей мішечок перетворювався на інші фігурки… Ми могли довго слухати її казки, навіть дорослі чоловіки", - згадує Білозірська.
