10-й місяць 26-річний українець Денис Адубецький знаходиться на теплоході "SAILDAISY" біля берегів Туреччини. З лютого 2015 екіпаж був кинутий власником судна напризволяще. Через брак харчування і медикаментів майже всі моряки залишили корабель. Адубецькому заборгували зарплату за 14 місяців - залишити судно і дістатися до України йому фактично немає за що.

У благодійній організації "Фонд допомоги морякам "Ассоль" розповіли, що такі ситуації зараз не рідкість – в "Ассоль" зверталися українці, що служили на кораблях, які стоять на приколі в 20 портах світу.

"Знай" поспілкувався з головою фонду Ганною Муруговою і дізнався чому українські моряки стають жертвами піратів і роботодавців.

- В чому причина такого жахливого безправ'я наших моряків?

- В Україні моряк - чи не єдина професія, в якій необхідно підтверджувати кваліфікацію кожні кілька років. Без сертифікатів людина просто не вийде в море. Переоформлення коштує чималих грошей. Тому хлопці рвуться на судна, щоб заробити і покрити свої витрати і часто потрапляють на непорядних роботодавців.

Популярні новини зараз

Бурякова ікра "Пікантна" на зиму: корисна заміна борщам і салатам

Зірка "МастерШеф" Ліза Глинська втратила дитину через лікарську помилку: "Довели напівмертву до пологів"

Син Софії Ротару Руслан Євдокименко показав нового члена родини: "Солоденький малюк"

Злата Огнєвіч поскаржилася на хейт після "стриптизу" на "Холостячці": "Закомплексовані..."

Показати ще

Читайте також: У Іллічівську моряк врятував застрягле під кораблем котеня (відео)

А горе-судновласник, як правило, розраховуватися не поспішає, розповідає про іспитові терміни, годує обіцянками. Так моряк виявляється заручником ситуації. Ми у фонді вже склали список недобросовісних компаній і судновласників, даємо поради морякам, на що звертати увагу перед підписанням контракту.

- У ситуації з Денисом Адубецьким який є вихід?

- Турецька компанії "Sailtrade" (вона ж "KENT SHIPPING"), якій належить судно, вже давно в "чорному списку". З лютого екіпаж теплохода практично кинутий біля берегів турецької Тузли. На борту залишилося дві людини - кок-українець і механік-росіянин. Умови жахливі - нема електрики, запасів їжі, питної води. Через це здоров'я членів екіпажу підірвано - наприклад, боцман судна лежить в турецькій лікарні з інфарктом. Але від роботодавця наші хлопці медичної допомоги не дочекалися. Боцману допомагає українське консульство в Стамбулі.

Кок Денис знаходиться на судні. Ми постійно підтримуємо з ним зв'язок. Хлопець заручився підтримкою турецьких юристів і не залишає надії отримати свою зарплату за 14 місяців.

Я не дивуюся ситуації з компанією "KENT SHIPPING" - до нас неодноразово зверталися моряки з проблемами, які працювали на їх судах.

- На кого можна розраховувати, якщо моряк опинився в біді?

- Для кожного випадку - свій алгоритм. Ми співпрацюємо з Міністерством закордонних справ, міжнародними морськими організаціями, юристами та ЗМІ багатьох країн - морське братерство не має національностей.

- Який найдовший термін перебування моряків у "полоні" у роботодавця?

- У 2009 році біля берегів Лівії було заарештовано судно з українськими моряками. Вони три роки чекали своєї зарплати, але повернулися ні з чим. Один з них розповів згодом, що був близький до самогубства. Він не бачив сім'ю три роки. Приїхав ні з чим. Йому було соромно вийти з дитиною погуляти - не міг дозволити купити навіть цукерку.

- Українці звернули увагу на міжнародне піратство тільки тоді, коли наше судно "Фаїна" виявилося захоплене сомалійськими піратами. Як поводяться пірати сьогодні?

- Зазначу позитивну тенденцію - за останні два роки морське піратство пішло на спад. Але в той же час, якщо раніше говорили про сомалійське, то зараз все більше про нігерійське піратство. Ці корсари страшні тим, що нападають на судно вночі, грабують по максимуму - забирають вантаж, зливають паливо, не гребують особистими речами моряків, екіпаж можуть взяти в заручники.

- Як виникла ідея сформувати фонд, який допомагав би морякам?

- Мій чоловік - моряк. У 2009 році в Індійському океані було захоплено судно "Аріана" з 24 українцями на борту. Серед них опинився і чоловік. Завдяки тому, що родичі згуртувалися і написали понад 800 звернень у всі інстанції, нам вдалося повернути наших чоловіків і синів додому. Після цього вирішили, що наш досвід може стане в нагоді, тому і створили фонд, який допомагав би морякам, їх родичам у випадках форс-мажорних обставин.

- Але хіба не держава повинна приходити на допомогу своїм громадянам у критичній ситуації?

- Україна щороку випускає з навчальних закладів близько 100 тис. фахівців морської справи! А державної програми з правового захисту моряків немає!

- Невже для всіх 100 тис. знаходиться робота?

Читайте також: У Лівії викрали співробітників сербського посольства

- На жаль, у нас ні. Україні дісталося найбільше пароплавство після розпаду Радянського Союзу - 357 суден. Але майже всі вони з часом були заарештовані і продані за борги Чорноморського пароплавства. Зараз у нас працює Дунайське пароплавство і кілька невеликих приватних компаній. Працевлаштувати всіх фахівців вони не можуть. Тому українські моряки змушені шукати роботу у чужих роботодавців і ходити під чужими прапорами.

- Чи були у вашій практиці історії, які запам'яталися найбільше?

- Кожне звернення до нас - це людський біль і трагедія. Я дружу з капітаном Сергієм Масленніковим. У 2003 році його і екіпаж підставили. Судно прямувало з Африки до Іспанії і, як потім виявилося, їм потайки завантажили велику партію наркотиків. Майже 10 років він провів у тюрмах Африки та Іспанії. У чоловіка розвинувся рак горла. Прямо у в'язниці моряку зробили операцію і провели курс лікування. Але капітан не зламався. В Україні його чекала дружина Інна, яка ні на хвилину не залишала спроб врятувати чоловіка. Весь цей час Масленніков перебував під слідством. Від екстрадиції в Україну відмовився - екстрадувати можуть лише злочинців, а він себе таким не визнав. Тільки в 2013 році ми змогли його повернути. Зараз він знову на капітанському містку.

Після цієї історії, я завжди кажу родичам, що тільки любов тут, на березі може врятувати моряка, допомогти йому повернутися додому, якщо трапилася біда.