"Не хотів йти!" За що Кремль вніс Захарченка в "чорний список"
Екс-ватажок "ДНР" Олександр Захарченко загинув миттєво - вибухом, який прогримів в кафе "Сепар" в Донецьку, йому практично розірвало голову. Разом з терористом помер також його охоронець; серед поранених - "міністр" по доходів і зборів "республіки" Олександр Тимофєєв, він же права рука Захарченко та його найближчий партнер. Вони разом приїхали поминати покійного "героя" ДНР "Йосипа Кобзона.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Представники так званої Донецької народної республіки, назвали подію терактом і за традицією поклали відповідальність на українських силовиків. Оперативно коментували загибель ватажка "ДНР" і в російському МЗС, Держдумі; не кинути на призволяще населення Донбасу пообіцяв і президент Володимир Путін.
Загибель Захарченко продовжує низку загадкових смертей сепаратистських ватажків, які гинуть "від рук українських диверсантів" у тилу. Причому в перші роки "російської весни" українські диверсанти вибирали, якщо вірити терористам, свої цілі впритул до російського кордону - в "ЛНР". Так загинули командири Мозговий, Іщенко і Дремов. Підконтрольні убитим угруповання вливалися в об'єднані корпусу, створені російськими військовими фахівцями, а на самих територіях не припинялися міжусобиці.
"Не хотів йти!" За що Кремль вніс Захарченка в "чорний список"
Пізніше "українські диверсанти" стали наводити порядки вже в "ДНР" - так нібито було вбито Моторолу і Гіві.
Втім, іноді "диверсії" закінчуються безкровно - наприклад, так було у випадку зі поваленням глави "ЛНР" Ігоря Плотницького, якого в Луганську назвали українським шпигуном. Проте він встиг втекти до Росії і врятувався. Кажуть, якщо б помер, залишився б героєм, а не шпигуном.
Що до Захарченка, то широкій аудиторії він запам'ятається як ватажок терористів, який не боявся "виходити до народу і був близький до простої людини". У червні 2015 року перед будинком уряду "ДНР" проходив антивоєнний мітинг жителів Київського району. Люди вимагали вивести техніку з житлових масивів і воювати подалі від міста. В оточенні обуреної юрби Захарченко виглядав розгублено, його перебивали і затикали. Врешті-решт він встиг сказати, що за день війна закінчитися не може, треба потерпіти, і в кортежі чорних "Лексусів" стрімко покинув мітинг. Тим же днем Захарченко оголосив, що антивоєнна демонстрація була організована силами ззовні і до волі народу не має ніякого відношення.
Біографія цієї людини примітна ще й тим, що він не мав ніякого відношення до військової служби, а вся його кар'єра була пов'язана з торгівлею. Одночасно очолював донецьку філію харківської бійцівської організації "Оплот". У травні 2014 роки після захоплення бойовиками "російської весни" Донецької обладміністрації, члени його організації "взяли під охорону" будівлю мерії, а також офіс мільярдера Ріната Ахметова. В одному з інтерв'ю майбутній глава "ДНР", представившись тоді Захарченко Сашею, сказав, що "це для безпечної роботи стратегічних установ". "Більше не коментую, - говорив він. - Давайте почекаємо. Кожен день йдуть переговори, скоро все стане ясно, ви самі побачите, шо загадувати".
І дійсно. Весняні протести в Донецьку в 2014 році почали переходити під контроль російських кураторів. Самому Захарченко, за фактом ще в травні 2014 го працював на Ахметова, запропонували господаря побільше. Незабаром після загибелі малайзійського "Боїнга" у відставку пішов "прем'єр-міністр" "ДНР" Бородай, а Захарченко став "главою республіки" і повісив у своєму кабінеті портрет Путіна.
"Не хотів йти!" За що Кремль вніс Захарченка в "чорний список"
Повноваження його багато в чому були номінальні - особливо в питаннях війни і миру, які вирішувалися виключно в Москві. У підпорядкуванні ж Захарченка залишалися лише "господарські аспекти" місцевої напівкримінальної економіки.
Під керівництвом Захарченко діяла воєнізоване угрупування - "Республіканська гвардія", заснована на базі місцевого "Оплота". Після об'єднання в 2015-2016 роках збройних угруповань "ДНР" і "ЛНР" в єдині армійські корпуси, гвардія залишалася єдиним великим формуванням, що не підконтрольним російським військовим кураторам. Чи не контролювала Москва і численні відомчі служби безпеки і охорони - такі були майже при кожному "міністерстві" в "ДНР".
"За рознарядкою": розкрита таємниця ажіотажу на похоронах Захарченка.
Наприклад, в складі "міністерства" по доходах і зборів того ж Ташкента, Мінтрансу і генпрокуратури. А місцеві називали ці відомчі армії "спецназом з відбирання власності". В останні роки з Донецька
приходило чимало новин про те, як спецназ Ташкента штурмує офіси місцевих фірм, фабрики і магазини, скаржився на Ташкента і "донецький народний губернатор" Павло Губарєв.
На початку липня Москва зажадала розформувати відомчі угруповання і віддати всю зброю армії. У самому Донецьку новину сприйняли як сигнал про швидку відставку Захарченка, повноваження якого закінчувалися цієї осені. Але, як кажуть в Донецьку, йти Захарченка зовсім не хотів.
Розповідають, що невдоволенні поведінкою Захарченка збиралося в Москві весь останній рік і було пов'язано в першу чергу з "ненаситністю" керівництва "ДНР". У зв'язку з ослабленням головного донбаського куратора в Кремлі Владислава Суркова (про його відставку говорять з травня) Захарченко міг позбутися єдиною захисту. В руках "ненаситної" пари Захарченко-Тимофєєв були сконцентровані майже всі прибуткові бізнеси "республіки".
"Не хотів йти!" За що Кремль вніс Захарченка в "чорний список".
Під контролем Ташкента був видобуток коксівного вугілля і антрациту, а також їх транспортування в Росію - в якості російської сировини це вугілля потім повертався на Україну (металургія і більшість ТЕЦ країни можуть працювати виключно на вугіллі з Донбасу). За свої нехитрі послуги Ташкент стягував "мито", яку в кінцевому рахунку оплачували українські споживачі.
Що почалося в останні два роки відновлення економіки України сильно збільшило потреби країни у власному вугіллі, що позначилося на товарообігу з Росією. Після драматичного падіння в перші роки війни (з 28 млрд доларів в 2014 році до 10 млрд в 2016-м) зростання на 28% виникло в 2017-м, а за перше півріччя 2018 го товарообіг збільшився відразу на 30%. Як кажуть в Донецьку, Тимофєєв бажав отримувати "комісійні", пропорційні обороту.
Однак нова економічна ситуація приваблювала не тільки Тимофєєва і Захарченка, а й зав'язані на реекспортній схемі російські спецслужби, структури Януковичів і їх "гаманця" Сергія Курченко. "Пиріг різко став великим, і всі хочуть собі більшу частину, а не цивілізовано ділитися, - розповів один з колишніх лідерів проекту" Новоросія ". - Для Баті ж (прізвисько Захарченка) і Ташкента конфліктувати з великими рибами було не по зубам ".
Втім, відхід з життя одіозного Захарченка може мати і важливі політичні наслідки.
Його смерть викликала в офіційній Москві більше обурення, ніж вбивства куди більш відомих донецьких "народних командирів" Мотороли (підірваний невідомими в ліфті в будинку, де жив) і Гіві (убитий невідомими з вогнемета в робочому кабінеті).
Хоча треба зазначити, що офіціозну скорботу Захарченку віддають за формальним статусом: разом з Плотницьким він підписував Мінські угоди про примирення, зобов'язуючись їх виконувати. Видалення обох підписантів, здавалося б, ставить під загрозу і самі угоди, які і так не реалізуються практично ні по одному пункту. Однак відхід фігур, які асоціювалися з війною і непримиренним сепаратизмом, може дати Мінську новий шанс, і в першу чергу - шанс політичної частини угод.
По обидва боки розмежування відбувається видалення найбільш одіозних осіб і угруповань. Скорочується присутність добровольчих батальйонів і на українській стороні. Увечері в п'ятницю, вже через три години після вбивства Захарченка, про необхідність "підтвердити готовність російської сторони до конструктивної розмови" заявив, наприклад, посол Росії в США Анатолій Антонов, який повідомив, що чекає тепер зустрічі зі спецпредставником США по Україні Куртом Волкером.
Нагадаємо, як повідомлялося раніше,
Як повідомляв "", що
Раніше "" писав, що
