В Україні сьогодні дуже активно йдуть дискусії щодо сурогатного материнства. Ця тема дійсно містить чимало протиріч у собі, тому в суспільстві можна знайти абсолютно різні точки зору на це питання. Детально в цьому розібрався журналіст видання "Хвиля".
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗа словами журналіста, у 2012 році в рамках національної «інформаційно-просвітницької» кампанії на центральних голландських телеканалах з’явилися рекламні ролики, у яких жінок закликали не пускати своїх чоловіків до України на чемпіонат Європи з футболу, оскільки українки мають репутацію секс-робітниць.
Звісно, імідж країни секс-робітниць дуже сильно не сподобався тодішній владі і Міністерство закордонних справ (МЗС) України висловило глибоку стурбованість у зв’язку з появою двадцяти п’яти секундного відео.
Посол України в Нідерландах навіть зустрічався з представниками голландської Федерації футболу, спонсором якої є енергетична компанія NLE. За її замовленням і був знятий рекламний матеріал. NLE проводила рекламну кампанію під загальним гаслом: «Втримай його вдома!».
Але поки МЗС докладало зусиль, щоб в очах громадян держави червоних ліхтарів позбутися іміджу країни дешевих повій ми непогано спрацювали для того, аби здобути нового іміджу країни-інкубатора для безплідних пар Європи. Запис нового ролику у якому українські жінки будуть представлені як термос для ембріонів є питанням часу. Мабуть, цей образ органічно доповнить попередній. І якщо за повій відповідальність лягає на обидві статі, то за жінку-інкубатор – повністю на чоловіків. Чому? Тому що в нашій країні функцію прийняття законів та контролю за їх дотриманням виконують саме вони.
В свою чергу, українська влада вирішила відреагувати на таку ситуацію. Тому 16 липня Генеральний прокурор Юрій Луценко на власному брифінгу повідомив, що силовики викрили масштабну злочинну схему з незаконної організації сурогатного материнства в Україні клінікою «BioTexCom» . Представнику клініки в Україні повідомлено про підозру у торгівлі людьми, а головному лікарю ще й у підробці документів.
Причиною українського сурогатного скандалу 2018 року стало італійське подружжя, яке ще у січні 2011 року нібито надало компанії BioTexCom біологічний матеріал для отримання ембріону та перенесення його в матку української жінки.
Через два місяці італійській парі повідомили, що у них буде двійня. Пологи української сурогатної мами італійськими плодами відбулися в жовтні. Одне дитя не вижило, а друге в київському РАГСі іноземна пара зареєструвала як власну дитину. Українські закони подібного не забороняють. Але в Італії батьків звинуватили у фальсифікації свідоцтва про народження (відповідно до італійського законодавства матір’ю є жінка, яка народила), а дитину визначили в дитячий будинок. Ситуацію ускладнив той факт, що громадянин Італії не виявився батьком малюка (ДНК не збігається на необхідні 50%).
Часовий інтервал у 7 років пояснюється ретельною роботою українських правоохоронців, які провели спецоперацію та встановили осіб, які здійснювали вербування сурогатних матерів (складено список із кількох сотень жінок), вели облік, конвертацію та легалізацію отриманих коштів, а також виплату «зарплатні».
Хоча усім зрозуміло, що якби не пильність чиновника італійського містечка Риченго, який повинен був реєструвати немовля, як жителя провінції, то не відомо чи ми б дізналися про торгівлю людьми. Італійський службовець зауважив, що не бачив матір вагітну і написав скаргу в прокуратуру. Після чого справу було передано до суду Брешія у справах неповнолітніх.
Про млявість реакції правоохоронців висловилось кілька експертів. Є думка про те що інформація про «BioTexCom» правдива і навіть ще не повністю відображає масштаби правопорушень, які там творяться та відомі давно. Чому правоохоронні органи помітили їх так пізно можна лише здогадуватися.
Українська асоціація репродуктивної медицини (УАРМ) звернулася з відкритим листом, у якому заявила, що причиною торгівлі людьми є не існуюче законодавство, яке регламентує сферу допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), в тому числі сурогатне материнство, а його невиконання.
Це документ містив в собі низку пунктів, а саме:
- В Україні метод сурогатного материнства застосовується на підставі статті 123 Сімейного кодексу України та наказу №787 МОЗ України. Існуюче законодавство, що регламентує сферу ДРТ, в тому числі сурогатне материнство не є досконале, але цілком задовільне. В той же час слід відмітити, що не всі заклади охорони здоров’я, які застосовують ДРТ, дотримуються норм чинного законодавства. Останнє звернення Генерального прокурора України від 16.07.18р. є підтвердженням цього. На нашу думку, проблема в першу чергу полягає не в недосконалому законодавстві, а у невиконанні існуючих вимог нормативно-правових актів України.- УАРМ наголошує на тому, що є неприпустимим використання закладами охорони здоров’я, які застосовують ДРТ, в програмах сурогатного материнства ембріонів потенційних батьків, які не мають з ними генетичної спорідненості.
- З метою ініціювання належного правового регулювання сфери ДРТ, УАРМ спільно з представниками профільних комітетів Верховної ради України підготували Проект закону України «Про допоміжні репродуктивні технології». На сьогодні проект може бути представлений до широкого обговорення та винесення на розгляд згідно чинного законодавства.
- УАРМ також підготовлений проект змін до наказу №787 МОЗ України 2013 року «Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», які покликані удосконалити діючий порядок застосування ДРТ в Україні.
- УАРМ і надалі планує приділяти багато уваги роз’яснювальній роботі серед населення та медичних працівників, в тому числі щодо норм та порядку проведення програм ДРТ, а також створення позитивного іміджу роботи українських репродуктивних клінік, на основі популяризації в засобах масової інформації здобутків репродуктологів України, які насправді є одними з кращих у світі.
Активність правоохоронних органів у викритті протиправних дій репродуктологів, а це не перший сурогатний скандал, традиційно закінчується спалахом законотворчої активності як збоку держави, так і з боку організованої професійної спільноти.
Однак, якщо активність держави ще якось зрозуміти можна – законодавчі ініціативи традиційно були складовою політикою окозамилювання та імітацією діяльності – то медичну спільноту зрозуміти трохи важко, оскільки за визначенням того ж УАРМ проблема не у законодавстві як такому, а у його невиконанні. Виходячи з цього, абсолютно логічно передбачити, що усі наступні зміни законів закінчаться новими сурогатними скандалами.
У цьому місці доречно зауважити, що гучні заяви про торгівлю людьми мають дуже невисокий коефіцієнт корисної дії. Наприклад, посол США в Україні Марі Йованович висловила з цього приводу традиційне глибоке занепокоєння: засуджено 23 людини, а до колонії відправлено лише 7. «Для нас це дуже тривожна ситуація, що торгівці людьми будучи засудженими уникають покарання», — зазначила посадовець.
Однак усвідомлення факту невиконання законодавства не є закликом відмовитись від законотворчої діяльності, звинувативши в усьому державу. Усвідомлення цього факту лише пропозиція задатися запитанням: чому «сурогатне» законодавство ігнорується? А ігнорується воно тому, що аморальність не має правового унормування, навіть якщо такі спроби робляться (легалізація проституції, гральний бізнес тощо).
Складно пояснити чому, але в нашій країні ніхто не намагався пояснити причину заборони сурогатного материнства або його декомерціалізації в країнах Західної Європи. Якщо такі спроби і робилися, то все пояснювалося дивакуватістю католицького світу. При цьому в Україні доступність до програм сурогатного материнства обґрунтовується розвитком української науки та передовим розвитком українського суспільства.
Нікому в голову не приходить сурогатне материнство пояснювати аморальністю соціуму, а порушення «сурогатного» законодавства, яке проявляється ембріотрансфером ембріону незрозумілого походження, як логічним продовженням цієї аморальності.
Заборона сурогатного материнства на Заході виходить з усвідомлення політичною елітою згубності руйнування материнського інстинкту для духовності особи, що в принципі руйнує твердження про гріховну природу людини. Незважаючи, що в західному суспільстві духовність презентується як віра, а людська природа є гріховною, проте є розуміння важливості чуттєвої складової духовності. Іншими словами: духовність це не лише віра, це відчуття Бога. Жінка, яка народила дитину і добровільно віддала її – не здатна відчувати. Значить вона ніколи не відчує Бога. Емпатія – це також не її чеснота.
Напевно, відсоток людей в суспільствах, який має схильності, скажемо так, до бездуховності приблизно однаковий. Але для цього існує національна еліта, яка стримує та скеровує, задає критерії нормальності. Саме вона оцінює сурогатне материнство в системі координат добра і зла. І на Заході сурогатне материнство вважається злом, оскільки законотворець не може собі уявити жінку, котра народила дитину і віддала її комусь. Законотворець вважає це ненормальною поведінкою і згубним прикладом для інших. Це гірше ніж проституція.
В нашій країні політична та фінансова еліта не вбачає у руйнуванні материнського інстинкту нічого страшного. Наприклад, український науковець, народний депутат від партії «Регіони України» 3-7 скликань Ярослав Сухий, до речі, виходець з набожної Тернопільщини, пропонував внести сурогатне материнство до офіційного переліку професій.
Сурогатна мама, на думку Сухого, має мати навики як виношувати дитину.
Випускник Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство», колишній банкір «Правекс-банку» Олексій Шершньов, який є засновником медичної компанії «Іlaya» пішов ще далі і заявив, що ми володіємо хорошим генофондом, а за своїм генетичними характеристиками є дуже цікавими як продукт, і якщо цьому ділу надати хороше законодавче регулювання, нормальне розуміння в ЗМІ, аби не з’являлося спроб абсурдних законопроектів, то оборот його клініки стане мільярд.
Підтримка 43 нині діючих народних депутатів клініки «BioTexCom» також багато про що свідчить.
Все це означає, що очікувати від політичної еліти адекватної оцінки сурогатного материнства не варто. У ситуації, що склалася, мабуть, це має зробити професійна асоціація репродуктологів. І питання не у тому, що якщо цього не відбудеться, то кожний наступний сурогатний скандал негативно позначатиметься на репутації української репродуктології, а репутаційні втрати завжди мають негативні віддалені наслідки. Питання у тому, що суспільство ніколи не дізнається, що таке зло.
Сурогатне материнство є злом не тому що має опцію переносити ембріони невідомого походження, виношувати плоди і віддавати їх за гроші будь-кому, а тому що воно вбиває в людині почуття. Нерозуміння цього моменту обернеться для українців національною катастрофою. І хтось має це пояснити. Якщо цього не відбудеться, то образ дешевого інкубатора, це не останній негативний образ нашої держави.
Наостанок варто додати, що питання сурогатного материнства нерозривне пов’язане із капіталістичною системою та ідеєю обов’язкового материнства. Тому це питання потребує вкрай критичних роздумів.
Нагадаємо, комбіновані протизаплідні засоби зменшують імовірність розвитку раку яєчників серед молодих жінок.
Як повідомляв Znaj.ua, ті, хто вже замислювалися про те, щоб завести дитину розуміють, наскільки важливим і відповідальним є процес підготовки до цієї події.
Також Znaj.ua писав про те, що ризик виникнення післяпологової депресії збільшується у жінок, які рожають взимку.
