"Хоч помри, але наказ виконай", - це негласне правило працювало у Пісках в 2014-му, коли там велися запеклі бої, а ворог щільно підбирався до позицій ЗСУ. Всі, кому вдалося вижити, згадують ті події з острахом і як не дивно – вдячністю, адже зустріли на фронті справжніх друзів.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПід дощем із куль: оборона, про яку не напишуть у Генштабі
На околицях Донецька "пейзаж" тоді був не з привітних: розтрощені хати, одиниці людей залишилися. Найважче було під час штурму у районі Ясинуватої.
"Сам я з Донецька. У червні 14 року поїхав оформлятися у "Дніпро-1" і само собою потрапив у 5 роту "Донецьк". 23 липня ми приїхали у Курахове, в якийсь профілакторій, а о другій годині 24 липня вже виїхали звідти – як з’ясувалося, на Піски", - коментує Володимир (позивний Мірон), батальйон "Дніпро-1".
Коли селище взяли окупанти, за наказом відправили інші бригади. Серед них були і кадровики, і добровольці:
"Я приїхав у Піски буквально через декілька днів після того, як селище взяли. Їх двічі брали – перший раз зайшли і вийшли за наказом. А другий раз зайшли вже остаточно. Ніякого апокаліпсису там у цей час, в принципі, ще не було. Люди їхали звідти, думаючи, що за день-два-три ми підемо далі на штурм Донецька, а вони повернуться собі у свої домівки, як це було того літа у багатьох населених пунктах, які звільняли від бойовиків по ходу наступу. Місцеві не брали з собою майже нічого, залишали автомобілі, побутову техніку, у багатьох подвір'ях навіть домашніх тварин", - додав боєць.
У 2014-му в гарячій точці опинився і український волонтер Анатолій Шара. Тоді селище постійно обстрілювали терористи, а активісти розвантажували біля будинків усе необхідне. Мало хто відрізняв: де армієць, де доброволець, доводилося запитувати.
"З підвалу з’явилася голова. Його очі злякано бігали, він крутив головою по сторонах. Один з бійців фактично виштовхав його на вулицю. Він закрив очі руками. Батько взяв його під руки та повів до наших машин. Я швидко відкрив йому двері. Він ледь заліз туди, тіло тремтіло", - так виглядали люди після обстрілів.
"Піски – це Піски. Там я пізнав дружбу, смерть, страх, ненависть, розчарування і якесь романтичне захоплення від війни. Для вас вони стали особливими тоді, для мене - тепер. Там я ледь не загинув у бою. Проте Господь мене зберіг. А мої друзі загинули. Одного з них довелося в морг відправляти, документи оформляти. В той час, коли він лежав мертвий у "швидкій" і стікав кров'ю, йому на мобільний телефонувала мама. А я не знав, що робити, куди цей телефон ховати", - додав Михайло Ухман.
Дивіться: "Вірші з бійниці" (поезія українських добровольців)
Нагадаємо, українським військовим пообіцяли підвищити зарплату. Як повідомляв "Знай.ua", ЗСУ дозволили відкривати вогонь на ураження у випадку загрози, не чекаючи наказу із Генштабу. Також "Знай.ua" писав, морський піхотинець влучно показав ціну життя.
