Доброволець Антон Панчук (позивний "Вікінг") забув про своє російське громадянство одразу, як пішов захищати Україну у складі 93-ї бригади. Артилерійський розвідник був на Майдані, на передовій брав участь у найстрашніших боях – приміром, як за Жолобок, що на Луганщині.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Заробітчани" в армії
"До 16 років я навіть не знав, що я – громадянин Російської Федерації. Адже свідоцтва про народження тоді у всіх були старі, совкові, хоча Україна була вже незалежною. Свого часу і вагони розвантажував уночі, тому що на той момент моя колишня дружина була вагітною. Ми ще навчалися, але треба було гроші заробляти. Складно було під час Майдану", - зізнався він.
А потім почалася Революція Гідності, вона захопила молодого і відважного хлопця – каже, ейфорії на Майдані не було рівних. Чому ж опиняються на фронті? З цього приводу Андрій висловлюється різко – мовляв, солдат загалом можна поділити на два типи: "ідейні" і ті, хто прийшов просто заробити грошей, тому що подітися просто нікуди.
Під час навчань у Десні інструктори вирішили: сил достатньо, можна відправляти на Донбас. На той час такого вишколу ще ніхто не проходив.
"Дуже багато моїх знайомих та друзів обрали 93 бригаду. Тому що на Донецькому напрямку, нашому улюбленому, який вже в серці у всіх, напевно, добровольці завжди стояли разом з 93-ю. Завжди. Смішна ніби ситуація. Йшли бої за Жолобок, і дуже працювала ворожа артилерія, сипали міномети, ствольна, танк - працювало по нас все. У сусідньому бліндажі влучили у кухню, вбили кицьку. А у мене в цей момент була діарея. І дуже така жорстка. Я вибігав у туалет, чув, як воно все свистить, і думав: "Тільки б не у туалеті задвохсотитися, будь ласочка!". Це ж така ганьба без штанів умерти! І коли я сидів і у поле поблизу падав снаряд, мої хлопці кричали: "Вікінг! Вікінг! Ти живий?", - іронізує боєць.
На думку "Вікінга", мотивація у людей зараз зовсім не така, як була у 2014 році, вона значно послабилася, адже більшість перестали вірити у те, що повернуть східні території. Та після повернення додому, колишні фронтовики не знають, як далі жити. Тому ідуть служити повторно, перетворюючись на так званих "заробітчан у ЗСУ":
"Не бракує "заробітчан". Є заробітчани-бухарі. Є заробітчани, яких баба з села вигнала. Бо він там коровам хвости крутив і отримував 2000 гривень, а тут він отримує 7000, і думає, що він мажор. І його баба в селі теж так думає. Є такі, що кредитів набрали, і втекли від них: "Дайте мені форму №5, я віднесу її у Приватбанк і буду без відсотків платити кредит! Слава Україні! Люблю ЗСУ! Де моє УБД? Дайте мені пільги!".
Дивіться: стрільби ЗРК, кращі артилеристи та інженери ЗСУ, Центр розмінування
Нагадаємо, мати героя "Залізної Сотні" роками шукає вбивць сина. Як повідомляв "Знай.ua", морський піхотинець різко осадив "диванну сотню". Також "Знай.ua" писав, народний герой України з останніх сил бореться за життя.
