Якщо Україна має намір скоротити викиди від промисловості, то першочергове завдання – трансформувати екологічний податок і почати його використовувати безпосередньо на екологічну модернізацію забруднювальних підприємств, а не на проєкти, що мають непряме відношення до охорони навколишнього середовища. Для цього пропонується створити Фонд, який акумулюватиме екоподаток і використовуватиме за призначенням.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Таку думку висловила Валерія Заружко, віцепрезидентка Професійної Асоціації екологів України, під час обговорення державної політики в галузі охорони навколишнього середовища та шляхів її імплементації в Національну економічну стратегію 2030. Організатором експертної дискусії виступив Центр економічного відновлення (ЦЕВ).
Експертка пояснила, що зараз 50% екоподатку, який збирається з промисловості за забруднення навколишнього середовища, йде в загальний бюджет і там же розчиняється.
"Якщо з 1 січня до 31 жовтня 2020 року держбюджет отримав від промисловості понад 3,5 млрд гривень, то це не означає, що така сума буде використана на фінансування цільових екологічних проєктів. В Україні розчинення екологічних податків у загальних фінансах призводить до фінансування екологічної модернізації за залишковим принципом. У наших реаліях екологічний податок сприймається як свого роду індульгенція. Діє принцип – заплатив і можеш забруднювати. Платити двічі тепер ще й за екомодернізацію ніхто не поспішає. Але водночас Україна бере на себе міжнародні зобов'язання щодо скорочення викидів, не розуміючи, як це зробити і не маючи реальних економічних інструментів. Такі підходи призводять до нульового результату. Менше викидів не стає", – пояснила Валерія.
Екологиня навела як приклад Національний план зі скорочення викидів (НПСВ), який Україна взяла як європейське зобов'язання наприкінці 2017 року і повинна була почати реалізовувати з 2021 року попередньо розробивши механізми реалізації, зокрема і фінансові. Але цього не сталося і тепер знову йдуть дискусії про перенесення термінів.
"Для України важливим питанням є виконання міжнародних зобов'язань щодо адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, частиною яких є Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок: "Для впровадження європейських директив нам потрібно близько 4 млрд євро, що може стати можливим з механізмами державної фінансової підтримки, як це відбувалося в Євросоюзі. Наслідки невиконання – і незадовільний стан навколишнього природного середовища, і репутаційні втрати на міжнародній арені".
Валерія наголосила, що досвід з НПСВ повинен навчити Україну аналізувати зобов'язання в галузі охорони навколишнього середовища з точки зору вартості їх виконання заздалегідь – до того, як зобов'язання стають частиною українського законодавства.
"Угода про Асоціацію передбачає державну підтримку на зелену модернізацію в розмірі 40%. Європа так і проходила свій шлях. Ми повинні враховувати реальний економічний баланс і створити умови для перебудови нашої промисловості. Україна повинна забезпечити реальну модернізацію, а не на папері. Недостатньо сказати: "Україна скоротить викиди промисловості" – потрібно дати економічний інструмент – як вона це зробить. Екоподаток – також може стати частковим інструментом виконання цих зобов'язань", – підсумувала Валерія Заружко.
Таку ж думку висловила і народна депутатка від "Слуги народу" Людмила Буймистер: "Екоподаток повинен припинити виконувати каральну функцію для промисловості. Функція екоподатку повинна бути стимулюючою до модернізації. І влада повинна це усвідомити. Трансформація екоподатку та його цільове використання також може стати базою для залучення зовнішнього фінансування. Потрібно дивитися з точки зору можливостей залучення інвестицій і планування цих трансформаційних активностей".
Нагадаємо, в проєкті бюджету на 2021 рік на охорону навколишнього середовища уряд передбачив 272 млн грн.
