Яку країну в Євросоюзі не візьми, всі стурбовані зростанням інвестицій і реальних доходів своїх громадян. І там є довгострокові плани економічного розвитку і сувора персональна відповідальність за отриманий результат. А як у нас?
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Звичайно, не забув, що ще потрібні значні витрати з держбюджету на відповідні цілі соціально-економічного розвитку. Проте в рамках чинної у нас грошово-кредитної та макроекономічної політики це фактично неможливо, оскільки практично відсутнє кредитування виробничої економіки, особливо в умовах облікової ставки НБУ на рівні 17% річних. На підтвердження цього тільки один приклад, якщо ставка за кредитом вища за норму рентабельності підприємства (в країнах ЄС кредити під 2-3%, а у нас 25% річних) – то хто ж в Україні при здоровому глузді буде брати такі кредити?!
Безробіття, велика інфляція та величезні борги по зарплаті. Чого чекати далі в економіці?
Дуже слабо зростає і дохідна частина державного бюджету, враховуючи той факт, що повільно, але постійно скорочується завантаження наших виробничих потужностей. За підсумками I кварталу 2018 року дохідна частина держбюджету виявилася недовиконаною на понад 6 млрд гривень, відповідно, падають і реальні доходи українців. Хоча прем'єр–міністр Володимир Гройсман продовжує стверджувати, що ще зберігаються можливості цьогоріч підвищити мінімальну зарплату до 4,2 тис. гривень.
Але ми ж знаємо, що це штучне зростання зарплат, не забезпечене стійким підйомом української економіки. Тому експерт Олексій Дорошенко переконано наголошує: "При зростанні ВВП на 2-4% за рік, як в Україні, збільшення зарплат і пенсій має теж становити 2-4%. Інакше купівельна спроможність населення підвищується лише на короткий час, а потім новий виток інфляції і люди, навпаки, бідніють".
Щоб вийти на показник зростання ВВП не менше 5%, необхідно збільшити фінансування інвестиційних проектів у рази, а також активно розвивати державно-приватне партнерство. Але де ці джерела фінансування?
По-перше, внутрішній ринок спільного інвестування, який забезпечує процес перетворення заощаджень фінансово заможних українців на інвестиції. По-друге, пенсійні накопичення недержавних пенсійних фондів. По-третє, активи страхових компаній. По-четверте, національний кредитний ринок, де його левова частка належить нашим державним банкам.
Саме держбанки насамперед повинні відповідати за капітальні вкладення і велике проектне фінансування, а не за максимізацію свого прибутку, яку великою мірою отримують за рахунок висмоктування тих же грошей з української економіки. Судіть самі, ще минулого року збитковий "ПриватБанк" за підсумками I кварталу 2018 року отримав прибуток у розмірі 3,7 млрд гривень (до речі, збиток банку за 2017 рік склав майже 23 млрд гривень). Звідки раптом взялися такі мільярдні прибутки у цього комерційного держбанку?
Відповідь очевидна, і якщо коротко, то - з реального сектору української економіки. Ще раз нагадаю про раніше написане, якщо ставка за кредитом вища за норму рентабельності підприємства, то в цьому випадку за відсотки за кредитом у банк йдуть певні частки оборотних коштів, чистого прибутку та заробітної плати працівників.
Ключове – це цілеспрямовано проводити політику економічного розвитку зі стійким зростанням реальних доходів українців, підвищуючи додану вартість та продуктивність праці. Наприклад, значно більше Україна буде отримувати виручки, якщо всередині країни ми самі зможемо ще більше переробляти дерева, зернових, нафти та іншої сировини. Під тиском цієї нової економічної парадигми наша фінансова влада і законодавці вже не зможуть далі займатися скороченням грошової маси, щоб, наприклад, утримувати інфляцію, а, навпаки, почнуть розширювати грошову пропозицію для населення та бізнесу з метою зростання ділової активності, інвестицій і зайнятості. Хочеться вірити, що саме так і буде вже наступного 2019 року, й економічна кухня країни позитивно позначиться на гаманці кожного українця.
Раніше "Знай. uа" писав про те, що прогрес України у реформуванні сфери верховенства права та боротьби з корупцією матиме позитивний вплив на створення нових робочих місць і досягнення економічного зростання на рівні 5-6% на рік.
