23-річний Олексій Євсєєв, інвалід з Макіївки, розповідає про те, як недобросовісні люди наживаються на біді переселенців. Чоловікові довелося пережити приниження через жебрацтва, його виганяли з готелів і мало не оформили на нього чужий кредит.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Я жив з матір'ю в селищі Ханженково на Донеччині. Батько помер 16 років тому. З дитинства я хворів на ДЦП, в 7 років мені зробили першу операцію, почав ходити. А 9 років тому почали рости шишки нижче колін. Лікарі сказали, що це хвороба Шляттера. Вона буває у професійних футболістів, але я не грав ніколи в футбол. З тих пір мучуся. Зараз коліна не згинаються і не розгинаються. Пересуваюся важко, на напівзігнутих ногах. Якщо замерзну в ноги - болять всю ніч ", - розповідає Олексій.
Ще до війни, бралися допомогти, але просили за операцію 50 тисяч доларів. У Євссєєва таких грошей не було.
У 2009 році від цукрового діабету померла мама Олексія. Хлопець залишився сиротою.
Читайте також: Яценюка просять ліквідувати яготинський табір для біженців
"Закінчив училище в Луганську, за фахом я майстер з ремонту взуття. Коли повернувся додому, тітка допомогла переоформити будинок на мене. Купив собі "Жигулі", пішов таксувати ", - розповідає Олексій.
Потроху хлопець накопичив 10 тисяч доларів. В 2014 році, коли почалися бойові дії, в будинок потрапив снаряд, все вигоріло повністю - разом з речами, меблями. Згоріли і накопичення.
У Луганську хлопець знайшов флігель і орендував його, поки не почалася стрілянина.
"Сиділи разом з сусідами по підвалах. Грошей не було, банки не працювали, їсти не було чого. Знайомі мені запропонували виїжджати в Одесу. Під снарядами провів сусід і посадив на поїзд - мене записали в списки виїжджаючих. З Києва приїхав Львівський поїзд, і через 10 хвилин його відправили вже назад - на ньому ми і виїхали. До вечора прибули до Києва. Там з іншими біженцями скинулися, найняли автобус до Одеси. Нас зустріли там, як переселенців, відправили в табір в село Маяки, Біляївського району ", - каже Олексій.
Через півроку Олексій вирішив піти - посварився з комендантом.
"Знайшов собі хостел за 1300 гривень на місяць. По телефону попередив адміністратора, що мені потрібна тільки нижня полиця, так, як я інвалід. Адміністратором виявилася моя землячка з Горлівки. Я жив там, а заодно і їй допомагав справлятися по хостелу. Через кілька місяців вона порекомендувала мене власникам, я став адміністратором. За це мені робили знижку в 300 гривень на проживання і дозволяли безкоштовно прати речі в машинці-автомат ", - згадує хлопець.
У серпні через шум постояльців сусіди хостелу написали скаргу в міліцію. Власники звинуватили в усьому чергового адміністратора - Олексія і попросили з'їхати.
Разом з знайомим, Олексій зняв кімнату в комунальній квартирі.
"Жили разом з господарем - Юрою. Одного разу отримав свою пенсію, Юра запитав у мене, де гроші? Я здивувався - чому його це цікавить, я ж плачу йому за кімнату справно. Юра сказав, що я годуюся за його рахунок, він кілька разів варив щось і відсипав мені. Але продукти купував я сам ", - згадує Євсєєв.
Читайте також: Міноборони набиратиме щомісяця 6 тисяч контрактників
Господар квартири відібрав у нього паспорт і банківську картку. Хлопця посадив на інвалідну коляску і щоранку вивозив на Олександрівський проспект, змушував жебракувати.
"Він мене силою піднімав з ліжка. За день вдавалося приносити по 300 - 400 гривень. Під Новий рік зібрав 900 гривень. Пересуватися на той момент зовсім не міг, тому що мерз в ноги, поки просив. До всього, Юра забирав все мої гроші з картки. За це я у нього жив і він мене годував", - згадує хлопець.
Незабаром господареві квартири і цього здалося мало - на візку він відвіз Олексія в одну з кредитних спілок, спробував оформити на нього кредит. Хлопцеві пощастило, що він втратив пенсійне посвідчення і не переоформив довідку переселенця - кредит йому не дали.
"Я таки втік звідти. На той момент цю квартиру господар уже виставив на продаж. Я написав заяву в поліцію - там мені сказали, що я не перша людина, яка скаржиться на нього ", - зітхає Олексій.
Щоб не померти від голоду і холоду, хлопець вирішив подорожувати по Україні.
"Їздив з далекобійниками - вони мене підвозили, іноді годували, давали трохи грошей. Іноді просто на дорозі підбирали легковики. Один на "Мерседесі" підвіз, дав 200 гривень. Інший водій сказав, то може допомогти мені з новими документами - адже без них я не отримую виплат. Ще один пообіцяв поговорити з лікарями в Вінниці, щоб обстежили ноги ... ", - розповідає Олексій.
Хлопець зізнається - ніколи не думав, що Україна така величезна і красива і що в ній живуть так багато добрих, небайдужих людей.
"Пригощали мене і їжею, і кавою, давали, хто 50 гривень, хто 100. Дуже мені сподобався Львів та Івано-Франківськ. В Одесу добирався з Києва. Купив квиток на автобус, касирка подивилася на мене і запитала – чи останні я гроші на квиток витратив? Вона мені майже третину суми повернула", - посміхається хлопець.
Олексій дуже сподівається, що колись зможе ходити.
"Влаштуюся на роботу - поки не знаю де, але точно в Україні. Тут добре, і люди хороші ", - зазначає він.
А поки Олексій ночує на залізничному вокзалі. Мріє знайти не дороге житло і чекає допомоги з документами - без них він не отримає грошей.
"Може у кого знайдеться старе взуття - а то сильно мерзну в хворі ноги", - говорить він.
Контакти Олексія є в редакції.
