Марина Каналюк - перша жінка-військовослужбовець в історії Військово-морських сил України, кому було присвоєно звання "капітан 1-ого рангу". Зовсім недавно нові погони Марині вручив командувач ВМС ЗС України, віце-адмірал Сергій Гайдук.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Знай" поспілкувався з жінкою-капірангом.
- Як почуваєтеся в такому званні?
- Раніше мені здавалося, що ось отримаю капітана 2-го рангу і працювати стане простіше. Виявилося, що люди не звертають увагу на погони, а сприймають більше твій характер, професійні якості. Тепер ось думаю – чи не старить мене моє звання?
- Як сприйняла родина Ваше призначення?
Читайте також: Росіяни відпрацьовують захоплення об'єктів в Херсонській області - розвідка
- У мене чоловік - також військовий, працюємо разом, він в такому ж званні, як і я. Абсолютно нормально сприйняв моє призначення - у нас міцна військово-морська сім'я. Тільки нашому керівництву доводиться в офіційних документах і розпорядженнях вказувати ретельно наші ініціали. Тому що і він, і я Каналюк. Синові 13 років, він військовою наукою не цікавиться - зате захоплюється бальними танцями, зараз збирається в Європу на чемпіонат.
- Важко жінці на флоті?
- Армія взагалі не для жінок. Але я вже звикла. Адже спочатку хотіла стати медиком, як мама, але мене віддали в військовий інститут. За 5 років навчання звикла, хоча до цього всі ці армійські "штучки" мені здавалися дикими.
- В українському флоті багато жінок?
- Близько тисячі жінок. З них тільки 100 мають офіцерські звання.
- Чим займаєтеся на роботі?
- Я секретар ради офіцерів Командування ВМС ЗС України і помічник головнокомандуючого, а зараз також займаюся боротьбою з корупцією в рядах ВМС.
- З чого починали свою кар'єру?
- Я закінчила військово-морський інститут імені Нахімова в Севастополі. Так що у мене військова освіту і свою службу я починала з частин радіоелектронної боротьби (РЕБ). Там пройшла всі посади - від лейтенанта і закінчуючи капітаном. Після цього займалася міжнародними питаннями у Відділі міжнародних відносин штабу командування ВМС, після чого стала помічником командувача. Весь цей час, до анексії, жила і служила в Криму, в Севастополі. В мої обов'язки входила взаємодія з військовими структурами збройних сил РФ, так як Чорноморський лот базувався в Криму. Це було до 2014 року.
- Як пережили анексію Криму?
- Було дуже важко. Оскільки, я займалася Чорноморським флотом, я прекрасно знала і розуміла, що російський флот періодично порушує базові угода між Росією і Україною і постійне порушення цих домовленостей може привести до колапсу, що і вийшло.
Читайте також: Видобуток бурштину "кришують" з Києва - депутат від БПП
У нас же була угода про перебування РФ на території України, про перебування їх кораблів, морської піхоти, техніки, озброєння - там чітко обумовлювалося, що і в якій кількості в якості військового компонента має бути присутнім на території України. Але Росія регулярно порушувала ці угоди. Щороку у нас були розбірки на дипломатичному рівні з сусідами. Адже ВМС - це не тільки кораблі, це ще й інфраструктура, полігони, повітряний простір, це і льотчики, і берегові війська, і піхота - все це входить в склад ВМС. І ми регулярно фіксували порушення з боку РФ. Ось наприклад в 2008 році, коли сталися грузинські події - Росія задіяла 20 своїх кораблів з Криму, порушуючи всі угоди - вони нас навіть не поінформували, що вони кудись женуть 20 кораблів. Тоді Віктор Ющенко прийняв рішення і ми блокували їх кораблі на входу в бухту - тому що вони покинули місце дислокації і тому, що вони перетнули державний кордон без будь-яких дозволів. Вони нас тоді спробували блокувати, але справу зам'яли - кораблі повернулися в бухту.
- Чи багато людей з ВМС України пішло служити РФ? Вам пропонували переметнутися?
- Близько 7 тисяч осіб пішло. Мені не пропонували - я знала вищих чиновників Чорноморського флоту. Вони знали, що я людина радикальна і на таке не погоджуся, тому й не пропонували.
- Що у ті дні було найважчим?
- Відчувався тиск. А ще - паніка, метушня - адже ніхто не знав, що відбувається, як потрібно діяти. Пам'ятаю, як нас, військових, викликали на переговори представники адміністрації, Чалий, Аксьонов. Мені прямим текстом сказали: у вас же дитина вчиться в Гімназії №1, а ви тут сидите в блокаді ... Тобто, дали такий ось натяк на сина. Довелося його забрати з Гімназії. Цілий місяць він удома був, в школу не ходив. Така ж ситуація була у багатьох офіцерів.
- Що довелося залишити в Криму?
- Залишилася квартира наша - хоча у нас на руках є документи про приватизацію, але РФ їх не визнає. Згідно з постановою Кабміну в Севастополі за українськими військовими числиться 420 квартир, у нас є документи про приватизацію, але РФ вважає їх не дійсними - люди подали до судів і навіть в Страсбург, кримінальне провадження йде в Херсоні, але перспективи поки що туманні. У мене два рази захоплювали вже квартиру - просто вибивали двері і селили туди сторонніх людей, з нашого колишнього штабу ВМС. Та ще у мене в Криму залишилася старенька мама ....
- Про своє рішення залишитися в Україні, не пошкодували?
- Ні, у нас ніхто про це не пошкодував жодного разу. Звичайно, нам дуже важко - адже в країні йде АТО, ми зараз в Одесі, житло доводиться знімати. Особливо важко з цим контрактникам - вони віддають всю зарплату за квартиру. У Криму інфраструктура дозволяла поселити контрактника в гуртожитку, були казарми, були якісь умови, щоб підтримати наших військових - зараз же, в Одесі, проблем куди більше.
- Як почувається наш флот в Одесі? Скільки відсотків флоту вдалося вивести з Криму?
- В Одесі ми вдома, на своїй землі, тут свої все-таки - тому почуваємо себе нормально. Зараз перебуваємо на стадії реформ - тому що велика кількість техніки, кораблів, залишилося в Криму. Якщо брати за процентним співвідношенням, то нам вдалося вивести з Криму 50% нашого флоту, приблизно. За корабельному складу - десь 20%, морська піхота - 50%.