14 липня Апеляційний суд Івано-Франківської області поставив крапку в справі відомого журналіста і блогера Руслана Коцаби після 524 днів тюремного ув'язнення.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяРуслан опинився у в'язниці за статтею "перешкоджання діяльності ЗСУ" за те, що виклав в інтернеті відеоролик-звернення до Президента, в якому він назвав війну на сході країни братовбивчою, закликавши відмовлятися від мобілізації.
Справа Руслана за півтора року ув'язнення встигла стати прецедентом.
"Знай" зустрівся з Русланом і задав питання, які зараз цікавлять багатьох.
- Руслане, Ви вважаєте себе політичним в'язнем?
- Однозначно, вважаю, хоча це й не зовсім вірно. Коли в країні змінюється режим й одні політики, які прийшли до влади, починають садити інших політиків - боячись конкуренції або ж помсти - це політичні в'язні. Тобто, вони сидять за політику. "Amnesty International" ввело таке поняття, як "в'язень сумління" - це більше підходить мені. Я ж за свободу слова й за мирні заклики постраждав, а не за політику. Ну і трошки вважаю себе зеком, тому що, якщо рік відсидів там, все одно, що отримав ще одну вищу освіту – такий собі тюремний, життєвий університет.
Читайте також: Суд позбавив нардепа Новинського заводу
- Посадивши Вас, влада налякала багатьох журналістів.
- Вірно - їм це вдалося. Це пропаганда, залякування: не робіть, інакше буде те ж, що і з Коцабою. Але мені здається, це було нерозумно, як і пропаганда, яку вони зробили на моєму імені. Такі речі - вони не вічні. Я тисячу разів просив журналістів, щоб вони до вироку суду нікого не звинувачували й не вішали ярликыв, просив, щоб вони не судили, замість суддів. Але мене не чули. А я це відчув на собі.
Є такий Юрій Луканов - колишній глава медіа-профспілки. Я можу скинути Вам посилання на його блог, де він написав, що мене треба розстріляти. І це глава профспілки, який повинен був, по ідеї, мене захищати.
Цитую дослівно Луканова: "Візьму я і погоджуся з усіма критиками заяви медіа-профспілки з приводу затримання Руслана Коцаби. Він московський підспівувач? Згоден. Ще й який! Недарма ж його на московські телеканали тягали постійно. Туди просто так не потрапиш.
Він промосковський маніпулятор? Певна річ! Балачки про братовбивчу війну і неприсутність там російських військ – це просто таки з темників, які пишуть в Кремлі.
Він сучий син? Ну нехай буде, якщо ви так хочете. І тут погоджуся.
Його треба посадити? Та ясна річ – треба. Він стільки шкоди завдав Україні, що не тільки посадити, але і розстріляти можна. І я цього дуже хочу".
Хіба це не маразм? Я маю посвідчення журналіста, я спілкувався з Оксаною Романюк - керівником Інституту масової інформації. Оксана мені дзвонила, питала - що такого я накоїв, що прийшли серйозні люди і вимагають мою справу? А потім Оксана сказала, що мені помилково видали посвідчення журналіста. До цього Оксана була адекватною жінкою, ми зустрічалися, пили з нею каву. Зараз я читаю, що про мене писали, коли я опинився у в'язниці. Я ж цього не бачив - бо був у клітці. І, чесно кажучи, я шокований ... Таке враження, що колеги змагалися - хто з них мене більше зможе вколоти, поки я навіть відповісти не можу. Хіба це правильно? Скажіть мені - хіба, це нормально?
- Думаю що ні.
- Я думав, що я працюю в законодавчому полі. До речі, я коли потрапив у таку біду, написав тоді багатьом журналістам - Ар'єву, Лещенко, Найєму, Заліщук. Але жоден із них навіть не спромігся мені відповісти. І ці люди розповідали про права журналістів, доступ до інформації. Ніхто з наших депутатів не заступився за мене, заступилися 34 депутати Європарламенту.
- Тільки недавно СБУ відзвітувало, що затримало екс-комуністку Аллу Александровську, в СІЗО сидить журналіст Дмитро Василець, обміняли журналістку Олену Гліщинську, в Москву поїхав після виходу з в'язниці журналіст Артем Бузила. Як би Ви могли прокоментувати цю ситуацію?
- Незалежно від політичних мотивацій, політичні в'язні - це ганьба будь-якої країни. Це означає, що в країні відсутня демократія і можливо моє звільнення є "першою ластівкою" для всіх тих, хто сидить за заклики до миру. Влада загралася в бізнес на війні, вони вже й самі це зрозуміли - що їх ігри можуть привести до серйозної і масштабної війни. Тому я проти політичних репресій - це повернення до НКВД.
- Чия ідея була найняти для захисту Тетяну Монтян?
- Моя ідея. Ми познайомилися з Танею під час Майдану - хоча наші погляди були різними і ми часто сперечалися. Вона мені тоді сказала, що якщо мене посадять, вона прийде на допомогу. І вона приїхала і не взяла з мене ні копійки. Вона класна жінка, хоч і запальна. І з мене зняли статтю "Державна зрада" тільки після того, як Таня сказала судді, що він буде висіти за ноги в Мукачівському замку.
- Пропаганда два роки тому і зараз сильно відрізняється? Встигли це помітити, перечитуючи новини?
- О так. Згадайте, як нам нав'язували і продовжують нав'язувати штампи про те, що або дуже мирна або дуже войовнича нація. Я завжди говорив, що не буває мирних або войовничих націй. У кожної нації є хороші і погані люди. Агресія, яку вкладали в людей, в кінцевому підсумку почне повертатися до тих, хто це і робив - процес уже пішов. Як говорив Геббельс, чим дурніша пропаганда, тим більше вона впливає на людей. Насправді. в світі немає країн, які купуються на дешеву пропаганду, у нас же це все спрацювало. Суспільство хворе, ми всі хворіємо і воно нас зсередини руйнує. А чим відрізняється пропаганда в часі я поки сказати не можу. Я кілька днів на волі - час летить дуже швидко і я тільки знайомлюся з усім, що пропустив. До речі, в СІЗО я повірив в Бога. До цього був віруючим, як багато - на Великдень до церкви сходити, піти поколядувати. А в тюрмі подумав - навіщо Бог дозволив цю війну. І нічого мудрішого не придумав, як відповісти собі - це випробування. У нас же кількість церков і каплиць не відповідає моральному стану суспільства. Коли ми були в складі російської імперії, у нас було найбільше в Європі кількість церков на населення. Зараз, думаю, не менше. А хіба ми були самими побожними? Ні, звичайно, ось тому і страждаємо.
- Ви вже думали, чим займетеся на свободі? Надія Савченко, наприклад, ще в камері стала депутатом. Ви не думали йти в політику?
- Не думав. Політика - це якийсь момент, потрібні гроші, популярність, потрібно підтримувати цю популярність будь-якими способами, рватися до корита. А для мене головне те, що у мене всередині. Буду, напевно, шукати однодумців - адже країна знаходиться на межі прірви. Я дивлюся, що діється - тут ми молимося і воюємо, тут вже торгуємо з тими ж людьми, у Верховній Раді якісь неадекватні люди сидять ...
Хотілося б і далі бути журналістом, але я розумію, що і повернутися зараз туди буде важко. Не всі готові сприйняти мене і мою позицію. Наді Савченко хотілося б передати окремий привіт від тих хто сидить в Івано-Франківському СІЗО - всього їх більше 500 чоловік - за її закон, згідно з яким увязнені в СІЗО сидять день за два. До речі, як людина, звідти зазначу - там дуже багато невинних людей знаходиться, і велике число тих, які за дозу підписують якісь "ментовські висяки"
- Ви назвали себе адекватником. Чи не думали, що таких людей вистачає в Україні і їм потрібен свій лідер?
- Проблема цих людей в тому, що вони не хочуть йти у владу - на те вони і адекватники. Щоб йти у владу потрібен ресурс, а порядні люди ресурсів не мають. Все від незрілості суспільства, яке піде краще за гречкою, ніж за розумною людиною.
- Яким бачите далі шлях розвитку країни?
- Я не орієнтуюся куди ми котимося і мені не хотілося б бути голословним, щоб з мене сміялися, як з Наді Савченко. Але я завжди закликав боротися з "гавнічанством" і "рагулізмом". Винесіть сміття в урну, не кидайте недопалок з вікна, поступіться місцем бабусі в транспорті, не хаміть - я це завжди говорив.
- У пресі Вас назвали "своїм серед чужих і чужим серед своїх". Вам погрожували, загрожують? Як поставилися до вашої сім'ї?
- До моєї сім'ї поставилися зі співчуттям і розумінням. Моя дружина Уляна зуміла вирішити деякі конфлікти, коли її обзивали. Я розумію, що в цій ситуації моя дружина дуже постраждала. Так вже склалося історично, що ми, чоловіки, козакуем, а ви, жінки, потім розсьорбуєте всю цю кашу.
Зараз сусіди і знайомі мене зустрічають, обіймаю, тиснуть руку і обов'язково говорять, що вірили, що я вийду. Я дивуюся - виявляється всі навколо вірили, крім мене самого.
Мені особисто в соціальних мережах пишуть під анонімними ніками: "свиня жирна, ми тебе знайдемо, ми тебе заріжемо", але я на це не звертаю уваги. Я говорю з людьми, доношу свої думки і вони змінюють свою думку про мене. Є, правда, радикально налаштовані громадяни - я називаю таких людьми з особливими політичними потребами, щоб їх не ображати.
- Ви першим сказали, що війна братовбивча, розповіли, що на війні заробляють. Два роки тому люди не вірили, зараз бачать самі. Чи не зловтішаєтеся зараз: "А я вам казав!" ???
- Ні, розумію прекрасно, що збулося те, про що я тоді сказав. Я виявився "чорним пророком", хоча і не хотів ним бути. Зам воєнкома, який сидів зі мною в одній камері, мені зізнався, що мене все підтримують, розповідав, що наші хлопці гинуть, закривають собою чийсь бізнес. Ми зараз в такому становищі, що зловтішатися я не можу. Мені нема чого соромитися - я сказав правду і ні в чому не помилився.
Читайте також: Київські лікарні будують корупційні схеми в Prozorro
- Ви любите Україну?
- Звичайно люблю. Все, що я робив і роблю - я роблю через любов до своєї країни, я хочу щоб тут жили мої діти. Я не хочу нікуди емігрувати на чужину, але якщо це буде тривати, бачу, що доведеться. І система ця мене не зламала. На даному етапі я відчуваю свій моральний обов'язок - дати надію іншим ув'язненим, тим, хто сидить, так само, як і я - ні за що. Одна жінка, співробітниця суду, мені сказала, що я перший за 17 років її роботи - кому був винесений виправдувальний вирок за тяжкий злочин. Я відповів: ви ж знаєте, що міліція у нас продажна, прокуратура у нас продажна, податкова у нас продажна, що ж ви за суд такий, який судить людей, а вони не мають шансу вже звільниться.
- Юрій Луценко хоче подати касацію по Вашій справі. Вас буде захищати Тетяна Монтян?
- Думаю, що так - Таня вже почала писати в Європейський суд з прав людини. У моїй справі мова йде не тільки про незаконне утримання під вартою і фальсифікації доказів, тут мова йде про купу службових злочинів. Мені допоміг Бог і я буду далі боротися, поки зможу ворушити хоча б одним пальцем. З іншого боку - якими компенсаціями можна компенсувати 524 дня в клітці, дітям батька, дружині чоловіка? Мене роздавили, як жука. Я нікому не бажаю зла, але все-таки ми йдемо в Європу і перша ознака європейської людини - поважати один одного. Повірте, я такий жах пережив в СІЗО від старовинних радянських інструкцій, згідно з якими увязненим не можна передати сир, яйця, не можна носити ремінь, не можна мати годинник. Колись у нас буде європейська інструкція і до ув'язнених будуть ставитися по-іншому - я в це вірю.
