На поточному пленарному тижні лідер фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко перейшла до рішучого наступу на всіх ідеологічних фронтах, розкритикувавши нинішній Кабінет міністрів за підвищення тарифів і всі наслідки, що випливають з цього. І закликала присвятити розгляду цієї проблеми і, зокрема, законопроекту про заборону конфіскації житла за борги зі сплати житлово-комунальних послуг, значну частину парламентського засідання, призначеного на четвер, 6 жовтня.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяУ багатьох сенсах хід зрозумілий і послідовний. Однак цікаво, що у межах свого виступу на цей же день Юлія Володимирівна зажадала провести слухання на тему ще одного питання – прийняття закону щодо продовження мораторію на продаж землі до 1 січня 2022 року. У разі, якщо депутати відмовляться за нього проголосувати, Тимошенко пригрозила винесенням цього питання на загальнонаціональний референдум. Напередодні можливого "Дня Р" журналісти порталу "Знай.ua" вирішили глибше вивчити питання мораторію, щоб дізнатися, кому і чому так важливо заморозити процес формування земельного ринку України.
Усе або нічого
Ні у кого не викличе сумніву той факт, що кар'єра переважної більшості українських політиків будувалася навколо гучних заяв. Одні з них обіцяли золоті гори, інші – залякували своїх споживачів. Однак верхом майстерності вважаються слогани, які одночасно тримають аудиторію в страху і дають їй надію на те, що цей страх – не вічний. Після чого обов'язково розкривають єдино правильний шлях до перемоги. Не стали винятком і недавні заяви Юлії Тимошенко, що стосувалися мораторію на продаж землі, термін якого, до речі, закінчується 1 січня 2017 року.
Згідно з офіційною лінією фракції "Батьківщина", земля є потужним ресурсом для подолання економічної кризи в нашій країні, а дозвіл на її продаж, отже, стане запорукою розрухи і буде означати, по суті, фінальний розпродаж України. До речі, складно не погодитися з Юлією Володимирівною, особливо якщо вона так красиво про це говорить.
Від меморандуму до меморандуму
Дивно, але промовою Тимошенко не захопився глава Кабінету міністрів України Володимир Гройсман, який, згідно з нещодавнім меморандумом МВФ, матиме все-таки створити в нашій країні відкритий земельний ринок. Виявилося, причина тому проста: адже сама глава фракції "Батьківщина", яка сиділа свого часу в його кріслі, підписалася під попереднім меморандумом МВФ, в якому зобов'язалася відкрити український ринок землі ще в 2008 році.
Про що Гройсман, власне, і заявив привселюдно на останньому засіданні Кабміну: "Я вже один раз цитував меморандум з МВФ у парламенті, коли йшлося про ціну на газ, де Юлія Тимошенко підписала меморандум, в якому записала, що вона буде піднімати ціну на газ до імпортного паритету ціни. Хотів би сьогодні зачитати ще один пункт меморандуму, який підписала Юлія Тимошенко. Українські громадяни мають відрізняти, де зерно, а де лушпиння від зерна. Тому деякі висловлювання політичних діячів мають брехливий характер. Отже, читаю пункт. "Вважаємо також важливим зазначити, що нагальна потреба у впровадженні структурних реформ в Україні не випала з нашого поля зору. На наш погляд, можна виділити кілька заходів, які будуть мати вирішальне значення в найближчій перспективі, у тому числі створення працюючого ринку сільськогосподарських земель". Юлія Тимошенко в 2008 році взяла на себе зобов'язання продавати українську землю. Ось підпис, ось меморандум. Я просив би громадян ставити запитання політику, який вважає, що у людей коротка пам'ять".
Історія питання
Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення був введений 1 січня 2002 року. Планувалося, що він проіснує до 2005 року і закінчиться з прийняттям законів про ринок землі і про державний земельний кадастр. Першого закону – не існує й до сьогодні. Другий все-таки був прийнятий у 2011 році з відстрочкою до 1 січня 2013 року. І благополучно не набув чинності через продовження мораторію до 1 січня 2016 року.
У 2015 році питання скасування мораторію знову стало на порядок денний з подання Петра Порошенка. Причина – вимога ключового кредитора України, Міжнародного валютного фонду. Остаточне рішення досі не винесено, оскільки не існує остаточного розуміння, що воно може спричинити. Одні стверджують, що скасування мораторію загрожує сільським жителям втратою земель і їх скуповуванням олігархами й іноземцями, інші кажуть, що існуюча нині система – це той само ринок землі, тільки тіньовий.
Трохи цифр
Якщо вірити існуючим даним, на сьогодні у власності українців близько шести мільйонів гектарів земель, які вони отримали в результаті поділу колишніх колгоспів. Багато сільських жителів, звісно ж, використовують свої наділи за призначенням, вирощуючи на них продукти харчування для власного використання і на продаж. Однак через деякі обставини (в основному через необхідність санітарної експертизи продукції), до прямих продажів потрапляє лише мала частина вирощеної продукції, власники якої мають можливість збути її на фермерських ринках.
Другий варіант, куди можна її збути – приватні перекупники, які забирають продукти харчування за досить низькою ціною, що часто насилу перекриває витрати на виробництво. Таким чином, навіть якщо фермер має можливість виростити більше продукції, він не завжди може її реалізувати. Це призвело до того, що багато приватних осіб і зовсім відмовляються вирощувати надлишки. Отже, велика частина їхніх угідь – просто заростає травою. За умов відсутності відкритого ринку землі жителі сіл, зацікавлені в отриманні хоча б найменшого прибутку, здають свої ділянки в оренду більшим, а отже, і конкурентоспроможним господарствам. Однак за умови відсутності ринкової вартості гектара ріллі, вони часто змушені погоджуватися на ту суму, яку їм запропонує орендар. Ось і виходить, що "власники" не мають можливості отримати справедливий прибуток, тоді як великі агрохолдинги отримують з "чужих" наділів по повній.
Як у них?
Українців уже давно привчили, що якщо не знаєш, як щось зробити, – подивися, як це роблять в Європі. Багато в чому цей підхід не зовсім правильний, оскільки реалії життя в нашій країні "трохи" відрізняються від реалій Польщі й навіть Румунії. Однак, очевидно, через брак власних ідей, доведеться знову вдатися до європейського досвіду. Який покаже нам, що в, напевно, найрозвиненішій у законодавчому плані (що стосується сільського господарства) Данії існує дуже чіткий порядок, який встановлює взаємини між власником землі і її орендарем або покупцем. Наприклад, в цій країні на законодавчому рівні закріплена норма про те, що покупець землі зобов'язується зберігати її в сільськогосподарському виробництві й відповідально провадити фермерську діяльність.
Не дозволяють там і масове скуповування паїв – в одні руки належить не більше 150 гектарів сільгоспугідь. При цьому, коли розмір ферми починає перевищувати 30 гектарів, власник зобов'язаний підтвердити свою професійну кваліфікацію (мати досвід роботи в сільському господарстві й відповідну освіту). До речі, у Данії не продають сільгоспземлі "міським". Відповідна норма свідчить, що покупець має прожити в сільській місцевості не менше восьми років. Крім того, в країні заборонено продаж і здавання в оренду с/г угідь на користь юросіб. І все працює. Всі задоволені. І продукти є, і землі ніхто не знищує, засаджуючи рапсом по 3–4 ходки поспіль.
У чергу…
Однак, судячи з усього, до такої ідилічної картини Україні поки ще дуже далеко, каже експерт громадської організації "Фонд суспільної безпеки" Юрій Гаврилечко. За його словами, перш ніж скасовувати мораторій, у нашій країні необхідно провести ще ряд необхідних процедур. А саме: закінчити інвентаризацію всіх земель, сформувати повний кадастр, визначити кінцевих власників земель, вибрати і закріпити законодавчо модель ринку землі, яких, за його словами, у світі понад півсотні, провести роботи щодо визначення ціни на землі різної якості й врегулювати питання з використанням надр і водних ресурсів. Що, в свою чергу, вимагає тривалої й копіткої роботи. Якщо, звісно, це не чергова спроба "розпиляти" те, що ще залишилося.
"Щоб визначити ціну на землі, необхідно прийняти закон про довгострокову оренду землі (на термін не менше 10 років, в якості бази береться дев'ятипілля) і почекати як мінімум дві ітерації – тобто 20 років. Крім того, у цьому законі необхідно прописати умови використання й механізми контролю укупі з відповідальністю за нецільове використання землі або неадекватне використання (від адміністративної до кримінальної). Наприклад, сіяти на тому самому місці соняшник три роки поспіль – не можна, зловили – договір розривається, орендаря – у в'язницю з конфіскацією майна, кошти від продажу якого підуть на рекультивацію землі. Без цього скасування мораторію – це або спроба узаконити крадіжку землі, або спосіб оперативно розпродати земельний і водний фонд за копійки. Узаконення крадіжки – це фіксація у вигляді права власності ситуації, що склалася на цей момент", – розповідає порталу "Знай.ua" Гаврилечко. Крім того, експерт наполягає, що якщо мораторій скасують без плану й хаотично, то від цього, крім шкоди, нічого не буде.
Закони ринку
Кардинально відрізняється від попередника думка економічного експерта Олександра Охріменка. За його словами, мораторій потрібно було скасувати вже давно. Ще в 2005 році, як і планувалося спочатку. Оскільки єдине, що насправді заважає створенню ринку землі – це зацікавленість окремих осіб.
"Усі спекуляції на тему земельного кадастру – скоріше міф. Реєстр давно вже є. Єдина проблема на шляху зняття мораторію – існування підпільного ринку землі, на якому крутяться великі гроші, які хтось заробляє і, цілком природно, не хоче втрачати свій дохід", – зазначає Охріменко. Щоправда, і він згоден, що бездумно й раптово такий проект починати не варто: "Єдине зусилля, якого слід докласти, щоб запустити ринок землі – створити біржу, на якій усі ці операції і будуть відбуватися. Головне, щоб ця біржа була незалежною, як від держави, так і від приватних осіб. І взагалі, земельний ринок не повинен контролюватися державою. І тут навіть не доведеться робити будь-які виміри й визначати початкову вартість землі як активу. Після того, як ця біржа запрацює, ціна й буде сформована сама собою на підставі об'єктивних економічних чинників".
Від капіталізму до еволюції
На підтримку свого колеги виступив і Валентин Гладких, експерт ГО "Слово і Діло": "Якщо коротко, то потрібно знімати мораторій і вводити право власності на землю. А весь цей галас популістський у виконанні Тимошенко і Ляшків всього лише сприяє життєздатності тіньових відносин у земельній сфері. Земля сільськогосподарського призначення – це сукупно специфічний актив і режим його експлуатації (те, що може, і що не може робити з ним його власник). Цей режим діє в усьому світі. З приводу тих, хто говорить, що хтось у нього щось забере, скажу таке: забрати те, чого немає – неможливо. Це можна порівняти з тим, що хтось скаже, що у народу забрали промисловість. Вся земля і на сьогоднішній день має своїх власників. Тут йдеться не про нових власників, а про легалізацію права власності, яке полягає в праві володіти, використовувати й розпоряджатися. У тому числі й продавати, і віддавати під заставу".
Однак визнає, що після скасування мораторію, швидше за все, гладко все не піде: "Корупційні схеми – не виключені. Але це принципово інше питання. Недосконале виборче законодавство ж не є приводом не проводити вибори. Земля – це власність, так само, як і будь-який інший актив. А питання власності в Україні, загалом, регулюється погано. І, ясна річ, право власності на землю також навряд чи буде досконаліше, ніж власність, наприклад, на акції. Але капіталізм стоїть на капіталі й потрібно розуміти, що не будь-яка власність є капіталом. Питання полягає в тому, чи стане земля капіталом, чи ні. Зрештою, не виключено, що заради такої справи й кадастр нарешті зроблять. В якомусь сенсі він, звісно, і так існує, але в ньому багато плутанини і неточностей і зловживань. Скасування мораторію – пожвавить всі ці процеси. Якщо ви мене запитаєте, "Чи будуть зловживання", я відповім – будуть, "Хтось від цього програє?" – безумовно, "Хтось наживеться?" – однозначно. Але це неминучий процес соціальної еволюції".
