29 липня 1954 року друком вийшла перша частина трилогії Джона Рональда Руела Толкієна "Володар перснів". У наших краях подібна література чомусь усе ще вважається дитячою й несерйозною, певною мірою ігровою. При цьому, вітчизняний читач пропускає цілий пласт літератури, який серйозно вплинув на культуру нашого часу. Портал "Знай" зібрав деякі факти про трилогію Толкієна та спробував пояснити її значення для всіх нас.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяТрилогія?
Для початку варто сказати про те, що "Володар перснів" зовсім не було заплановано автором як трилогію. Толкієн написав солідний текст, який включав у себе не тільки три майбутні книги, а й "Сильмариліон" - передісторію сюжету роману, що розкриває підґрунтя того, що відбувається. Від публікації "Сильмариліону" разом з основним текстом видавець відмовився відразу.
Пізніше автору було виставлено ще одну умову - книгу було необхідно розбити на кілька частин та видавати по черзі. Пов'язано це було, по-перше, з браком паперу в післявоєнній Англії, а по-друге - з бажанням видавця вичавити з книги побільше прибутку.
Толкієн, згнітивши серце, погодився на такий варіант публікації. Тому, не дивлячись на те, що існують як однотомні, так і семитомні видання "Володаря перснів", ми вважаємо його саме трилогією. До речі, автор був проти того, щоб називати останню частину трилогії "Повернення короля", але на такій назві наполіг видавець.
Що сказали критики?
Критикам "Володар кілець" у цілому сподобався, але багато хто відзначив, що це література, скоріше дитяча, ніж доросла. Серед недоліків відзначалися недостатня глибина опрацювання характерів персонажів і загальна банальність сюжету.
З іншого боку, книгу високо оцінили члени літературного клубу "Інклінги", куди входив і сам Толкієн. На думку членів цього клубу, що збирався по вівторках у пабі "Орел і дитя" в Оксфорді, доладності оповідання й цілісності наративу в літературі слід приділяти основну увагу. А Толкієн із цим упорався блискуче.
Коли прийшла слава?
Найцікавіше, що трилогію значно більше оцінили не в рідній для автора Британії, а в США. Хоча, здавалося б, усі культурні й міфологічні відсилання мали бути більш близькими європейцям, аніж американцям. Але, мабуть, у Європі вистачало своїх міфів, а ось жителі Штатів зустріли книгу Толкієна "на ура".
Дійшло до того, що американське видавництво Ace Books надрукувало книгу без відома автора, не виплативши йому жодних грошей. Толкієн переломив цю ситуацію за допомогою своїх шанувальників, які змусили видавництво зупинити продаж книги та заплатити британцеві хоч щось. Наступні американські видання були тільки офіційними.
У будь-якому випадку, процес популяризації роману в США вже було запущено. Раптово "Володар перснів" став дуже популярним серед хіпі, не дивлячись на те, що він був написаний у досить консервативному дусі. Мабуть, американська молодь знайшла щось своє в тексті роману, провівши паралелі з сучасністю, які сам автор у твір не вкладав. Крім того, певну базу для прийняття фентезі масовим американським читачам заклав ще Роберт Говард своїми розповідями про Конана-варвара. Так що на успіх в США "Володар перснів" був практично приречений.
Для дітей або для дорослих?
Суперечка щодо цього розгорілася майже відразу після публікації роману. Наприклад, романи іншого члена літературного клубу "Інклінгів" Клайва Стейплза Льюїса про Нарнію досі асоціюються виключно з дитячою літературою. "Володар перснів", у свою чергу, виявився занадто проробленою й уважною до деталей книгою, ще й з більш-менш натуралістичним описом битв, так що однозначно віддати його дітям стало непросто. А в підсумку високочолим інтелектуалам довелося визнати, що вони самі з задоволенням читають "Володаря перснів". І на сьогодні питання можна вважати закритим.
Екранізації
Найвідомішу оскароносну трилогію Пітера Джексона ви, швидше за все, бачили. Саме завдяки цій стрічці прогресивне людство пережило черговий сплеск підвищеного інтересу до творчості Толкієна.
Але не Джексоном єдиним живуть екранізації трилогії. Ще якихось пару десятків років тому технічні можливості кінематографа були досить скромними, тому повноцінно екранізувати "Володаря перснів" ніхто не брався. Наприклад, режисер Стенлі Кубрик на пропозицію зайнятися цим питанням, відповів, що це неможливо. Тому перші екранізації роману були мультиплікаційними. Мультиплікатор Ральф Бакши встиг випустити на екрани мультфільм-екранізацію двох перших частин трилогії в 1978 році. А Артур Ренкін та Жюль Бесс закінчили його справу, випустивши в 1980 році "Повернення короля".
Була й радянська спроба екранізувати "Володаря перснів". У 1985 році було знято телеспектакль "Казкова подорож містера Більбо Беггінса, хоббіта" за мотивами повісті Толкієна "Хоббіт, або Туди й назад". Пізніше існував і радянський телеспектакль "Хранителі", який був екранізацією "Братства персня", але жодких відомостей про нього знайти не вдалося, крім згадок в телепрограмах.
Біографічна довідка: чарівник з Африки
Джон Рональд Руел Толкієн народився на території сучасної Південно-Африканської Республіки в католицькій родині. Із ранніх років виявляв інтерес до літератури та вивчення мов. За власним твердженням, один із перших його спогадів - це укус тарантула в саду, де маленький Джон учився ходити. Пізніше Толкієн стверджував, що не боїться павуків, але, як персонажі, вони в його творах з'являлися.
Брав участь у Першій світовій війні, пережив криваву битву при Соммі, де загинули його друзі. З тих пір Толкієн, будучи патріотом і консерватором, відгукувався про війни негативно.
Згодом Толкієн зробив кар'єру викладача й ученого. Обіймав посади професора англосаксонської мови Роулінсона й Босуорта в Пемброк-коледжі Оксфордського університету та англійської мови й літератури Мертона в Мертон-коледжі. Власне, це й було його основним заняттям, а письменство він вважав своїм хобі. Був кавалером Ордена Британської імперії.
Галина Герасим, дослідниця поп-культури: "У ТОЛКІЄНА ВИЙШЛО СТВОРИТИ ІДЕАЛЬНИЙ МІФ"
"Крім очевидних чеснот на кшталт стилю письма, яким Толкін, як філолог і поліглот, володів абсолютно блискуче, варто розуміти, що коли він писав, то намагався створити ідеальний міф і йому це чудово вдалося. Саме тому в "Володарі перснів" дуже часто знаходять відсилання до релігій і ідеологій: адже вони, по-суті, теж є міфами. Світ Толкієна, створений, фактично, з нуля, стрункий, непротирічний, логічний з увагою до найдрібніших деталей. Незважаючи на те, що цей світ абсолютно магічний, коли ми читаємо книгу, ми цілковито можемо повірити, що описана в ній дійсність могла би існувати.
Другою важливою річчю є те, що, на думку Толкієна, люди його доби мали проблему з тим, щоб визначити, що таке зло. І надалі така тенденція залишається, в культурі моральні системи, що базуються на, власне, великих міфах, замінюються значно складнішими етичними структурами. Ми часто маємо проблеми з вирішеннями етичних дилем. Міф Толкієна, завдяки своїй універсальності, дає трактування дуже стійким культурним концептам: добро, зло, любов, смерть, час, влада etc. І оскільки цей міф не прив'язаний до реального життя, він дуже гнучкий для трактування. Зло Толкієна часто навіть більш впізнаване в якості зла, ніж зло в різноманітних релігійних текстах і при цьому ми бачимо це зло в усьому його різноманітті: як абстрактну демонізовану силу Саурона, як жалюгідного й неоднозначного Змеагола, як Денетора й Сарумана, що показують нам, як навіть найсильніші та наймудріші можуть потрапити під вплив зла.
Завдяки цій реалістичності й означеності зла, за якою люди доби Толкієна та пізніших часів мають тугу, "Володар перснів" і більший корпус текстів професора, частиною якого книга і є, дали поштовх створенню цілих субкультур. З розвитком технологій, коли одна історія дуже швидко починає мандрувати різними платформами, універсальність символів та концептів у творчості Толкіна дуже важлива: ми впізнаємо не тільки якісь більш абстрактні речі на кшталт колізії смерть-безсмертя, а й конкретніші символи та елементи історії: Біле дерево Гондору або образ падіння Нуменора, скажімо. Ці символи мандрують історіями та творами, які можуть навіть не мати жодного прямого зв'язку із "Володарем перснів", але є частиною цілого культурного шару".
