Криваві комп'ютерні ігри -"шутери" від першої особи з'явилися на початку 70-х, але стали особливо популярними у 1993 році з появою першого бестселера в цьому жанрі - Doom. Друга повальна хвиля захопила дітей у 2000-х із Counter Strike і Half-Life. Хлопчики грали в обох випадках з 7-9 років, тобто зараз цим дорослим приблизно 23-31 рік.

І це відчувається, коли читаєш кримінальні новини. Як повідомляє ГПУ, за два роки кількість умисних вбивств зросла з 5,9 до 8,2 тисячі, а особливо тяжких злочинів з 2013 по 2015 стало майже вдвічі більше. Чи не кожен конфлікт в місті закінчується тим, що конфліктуючі сторони витягують травматичну зброю і, без зайвих слів, починають стріляти один в одного. Правда, вони забувають про елементарні речі: застрелиш іншого - сядеш надовго в тюрму. Застрелять тебе - Game Over, причому назавжди. Чи не перезавантажити.

Статистика невблаганна: злочинність молодшає, причому з кожним роком. Раніше на кримінал наважувались переважно 16-річні, тепер все частіше ловлять навіть 11-річних. При цьому, за інформацією поліції, лише в столиці підлітки скоїли за минулий рік 3 вбивства, а всього кримінальних злочинів неповнолітніх - 400. Правоохоронці зізнаються, що статистика говорить лише про ті справи, які дійшли до суду, більшість підліткових правопорушень намагаються вирішити мирно - домовляються батьки.

Читайте також: Українських школярів чекають 12 класів і євроатестати

Картина вимальовується невтішна. Ми отримали кілька поколінь "природжених убивць", людей із заниженим порогом жалості. Як так могло статися, що в більш-менш благополучній Україні (в порівнянні, наприклад, з країнами Латинської Америки) виросло кілька поколінь людей, для яких жорстокість і насильство, так само природні, як для наших батьків - походи в театр і звичка читати книги?

І хто в цьому винен? Фільми Тарантіно? Комп'ютерні ігри? Як виявилося, жорстокість виховується ще раніше, ніж підліток бере в руки джойстик.

"Поведінка і характер формує три речі - спадковість, виховання і самовиховання. Бойовики і "шутери" належать, скоріше, лише до третьої категорії. Тобто категорично заявити, що це впливає на девіантну (ненормальну) поведінка - не можна", - розповів "Знай" кандидат психологічних наук Ярослав Драб.

Екперт пояснив, що основні компоненти характеру закладаються до 5 років. Змінюються істотно тільки в разі кардинальних речей - війни, геноциду або, наприклад, голодомору. Але до таких навряд чи можна віднести відеоігри. Дитячі казки Чуковського з ілюстраціями можуть бути не менш кривавими, і розрахованими на вік значно молодший.

"Казка "Муха-цокотуха", в якій павуку відрубують голову, і на зображенні б'є кров, "Тараканіще" змушують з дитинства сприймати цих істот як негативних героїв і спонукати до насильства над ними. Досить криваві сюжети в казках братів Грімм", - додав він.

Під час "стрілялок" у людини все одно є розуміння, де реальність, а де гра. Однак залучення в процес може бути сильним, людині навіть сниться, як вона вбиває - точно так, як робить це у грі. Згодом грань між сном і дійсністю розмивається - у міру того, як людство стає все більш інфантильним.

"Тенденція для суспільства в цілому - невтішна, і ще вилізе людству боком. Але я б більше боявся віртуальної реальності, яка витіснить реальність справжню. Соцмережі і телебачення поки викликають інфантилізацію суспільства. Тобто, воно втрачає ініціативність, не бажає вчитися, діяти, стає пасивним", - підсумував Ярослав.