Біографія

Український журналіст, політичний оглядач, телеведучий і спеціальний кореспондент каналу «1+1» (програми «ТСН», «Сніданок з 1+1», рубрика «ТСН.Варта» в щотижневій програмі «ТСН.Тиждень»). Працює в культурологічній, економічній, військовій та політичній журналістиці. Народний депутат України 9-го скликання, член депутатської фракції політичної партії «Слуга народу», секретар комітету ВР з питань свободи слова та голова підкомітету з питань захисту прав і свобод журналістів і працівників ЗМІ.

Народився 13 червня 1976 року в м. Черкаси.

Знак зодіаку – Близнюки.

Згідно зі Східним гороскопом народився в рік Вогненного Дракона, який сприяє працьовитим, амбітним, чесним людям, які часто роблять відмінну кар’єру.

Сім'я

Одружений, виховує доньку. Чи то жартома, чи то серйозно Сергій Федорович, коли був одним з ведучих церемонії «Учитель року-2018» року, в інтерв’ю Катерині Осадчій («Світське життя») зробив зізнання, що часто вивідує у колег (зокрема, у народного депутата Єгора Соболєва від «Самопомочі» – чоловіка телеведучої каналу «1+1» Марічки Падалко) секрети й рекомендації щодо виховання дітей.

Освіта

Закінчив Черкаську спеціалізовану школу I–III ступенів №28 імені Т. Г. Шевченка.

У 1998 р. закінчив факультет гуманітарних і суспільних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «культурологія». Крім того, навчався на факультеті міжнародних економічних відносин Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.

Кар'єра і бізнес

Професійна кар'єра

Перший день Сергія Швеця на телебаченні – 4 липня 1995 р. Саме тоді 19-річний культуролог почав свою професійну телекар’єру з відносно скромної посади референта інформаційної служби на «ММЦ Інтерньюз» – в першій недержавної телевізійній програмі новин «Вікна».

Але дуже скоро разом з Георгієм Гонгадзе – вже як редактор – створював програму «Вікна плюс». Робота зайняла близько року. Згодом працював кореспондентом «Вікон».

У 1997 р. Швець вперше пробує себе на телеканалі «Студія «1+1» – автором і ведучим рубрик в програмах «Бомба» і «Сніданок з "1+1"».

З квітня 1998 р. Сергій Швець – спеціальний кореспондент програми новин «Вікна» на телеканалі СТБ.

У вересні 2000 р. переходить на телеканал ICTV і працює спеціальним кореспондентом відразу трьох програм: «День сьомий», «Свобода слова» і «Факти.ICTV ».

Остаточне повернення на канал «Студія «1+1» на довгих більш ніж 14 років відбулося в грудні 2004 р. – Швець працює кореспондентом «Телевізійної служби новин» («ТСН»), з серпня 2008 по вересень 2009 рр. – ведучим програми «Сніданок з "1+1"», після – ведучим рубрики «ТСН.Варта» в рамках підсумкової щотижневої програми новин «ТСН.Тиждень», який коментував у власній, дещо іронічній і довірчій манері найбільш «гарячі» новини поточного періоду.

До безумовних успіхів Швеця-тележурналіста традиційно відносять репортажі з гущі подій на Євромайдані в розпал кривавих зіткнень протестувальників з силовиками та розстрілу демонстрантів снайперами. У тому ж ряду – перше інтерв’ю українському телебаченню, яке погодився дати серійний вбивця з Дніпрорудного Анатолій Онопрієнко, робота в охоплених війнами Югославії та Іраку; телерепортажі про ліквідацію наслідків землетрусу в Ірані, повені в Чехії та паводку в Закарпатті; освітлення революційних подій в Киргизії й протестного фронту в Азербайджані. Крім того, Сергій Швець робив для каналу цікаві сюжети з 11-ти країн, включаючи Китай, Індію та Шрі-Ланку.

Політична карєра

На виборах 2019 року пройшов до Верховної IX скликання від партії «Слуга народу» по мажоритарному округу №204 (частина Дніпровського району Києва – житлові масиви Русанівка, Березняки, Воскресенка, Райдужний).

Сергій переміг з 10% -ним випередженням найближчого конкурента.

Сергій Швець отримує посвідчення народного депутата

Втім, фаворитом чимало експертів вважали тут все ж досвідченого «політичного бійця», чинного на той час нардепа від 214-го округу Віктора Чумака – теж досить «телевізійну» особистість. І якщо Чумак вже зарекомендував себе як досить зважений і конструктивний, майже «незаплямований» політик (двічі був парламентарем від «УДАРу» та БПП, очільником штабу лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка на виборах президента), то чарівний Швець виборцям (та й то тим лише, хто належить до «телеаудиторії») був відомий виключно своєю присутністю у випусках «ТСН.Тиждень».

Всього в голосуванні в окрузі взяло участь в голосуванні 81 737 чоловік (явка склала 50,44%).

Швець набрав 32,71% голосів (25 128 виборців), залишивши на другому місці висуванця «Європейської солідарності» Олеся Маляревича – першого заступника голови комісії Київської міської ради VII скликання з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, члена фракції «Солідарність» в Київраді, помічника нардепа і радника мера Києва з питань упорядкування Дмитра Білоцерківця – «ворога» столичних підприємців. Маляревич набрав 22,25% (17 091) голос.

І лише третє місце посів висуванець партії «Хвиля» Віктор Чумак – за нього віддали 9,01% (6 925) голосів. Втім, Чумак втішився тим, що став у новій владі заступником Генпрокурора - Головним військовим прокурором.

А ось Сергій Швець став в результаті членом депутатської фракції політичної партії «Слуга народу», секретарем комітету ВР з питань свободи слова та головою підкомітету з питань захисту прав і свобод журналістів і працівників ЗМІ.

Сергію Швецю в профільному комітеті, судячи з усього, буде чим зайнятися. Команда Офісу президента Володимира Зеленського розробляє пакет законопроектів щодо медіаіндустрії.

Він стосуватиметься й питання деолігархізації ЗМІ  і матиме три інструменти: незалежність редакційної інформаційної політики, прозорість фінансування й економічну спроможність медіа. Планується також ліквідувати Міністерство інформаційної політики, об’єднати Нацраду з питань телебачення і радіомовлення з Держкомітетом телебачення і радіомовлення.

5 серпня 2019 р. Сергій Швець прокоментував журналістам ситуацію в медіа-просторі України: «Дії попередньої влади… в інформаційній сфері були помилковими. Ми не побачили нічого ефективного від Міністерства інформаційної політики – де воно, що воно зробило? Де наше іномовлення? Принаймні ефективне, результативне, яке приносить користь країні. Не державі, а країні. У тому числі й інформаційного захисту. Ми його не побачили. Обмежувальні функції, що стосуються мовлення російських і російськомовних каналів, вони мають місце, дали якийсь свій ефект».

Станом на 24 вересня 2019 р. в рейтингу «Рівень відповідальності» на аналітичному порталі «Слово і діло» з тридцяти однієї обіцянки Швеця своїм виборцям виконано одну («домагатися скасування депутатської недоторканності»), що становить 3%, решта 30 обіцянок – «в роботі ».

Громадська і публічна діяльність

Сергій Швець – засновник і перший керівник громадської організації «Ліга випускників школи №28». На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook Швець не надто активний.

Добробут, статки

Декларацію Сергія Швеця про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у відкритому доступі виявити не вдалося, хоча кандидати в народні депутати, зареєстровані у встановленому порядку, відповідно до Закону «Про запобігання корупції» є суб’єктами електронного декларування.

Згідно зі звітом кандидата в нардепи Сергія Швеця про використання коштів виборчого фонду в розмірі 958,6 тис. грн. – 838,6 тис. грн. були внесені самим кандидатом і 120 тис. грн. – як добровільний внесок від жителя Житомира Данила Савенка.

Компромат і чутки

Сергія Швеця після приголомшливої ​​перемоги на виборах партії «Слуга народу» стали трохи іронічно називати з соцмережах «ще одним кандидатом з активів "холдингу"». Це натяк на те, що він – не єдиний новоспечений народний депутат з усієї команди телеканалу «1+1», який підтримував партію «Слуга народу» на виборах в силу партнерських відносин власника каналу Ігоря Коломойського і президента країни Володимира Зеленського (чиї телепроекти «Квартал», «Ліга сміху», «Вечірній квартал», «Свати» і, нарешті, телесеріал «Слуга народу» давно прописалися на каналі «1+1»). Від нього, крім Швеця, до Верховної Ради пройшли генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко, журналісти Ольга Василевська-Смаглюк і Олександр Дубинський.

Що не кажи, а телебачення – велика сила! Хоча з відходом таких «бійців» канал «1+1» звичайно, щось втратить.

Сам новоспечений нардеп під час роботи тележурналістом рідко був фігурантом скандальних ситуацій. Один такий приклад згадують його колеги-медійники з «Дорожнього контролю».

16 березня 2012 р. у Києві журналісти «Дорожнього контролю» стали свідками знімання замовленого сюжету за участю спецпідрозділу ДАІ «Кобра». В ході знімання інспектори сфальсифікували проти дівчини-водія адмінпротокол за статтею 130 КУпАП («керування транспортними засобами в нетверезому вигляді»). Разом з «Коброю» на місце виїхали і журналісти телеканалу «1+1», щоб на замовлення (або прохання) керівника даного «елітного» підрозділу Віктора Стрільця зняти сюжет про роботу автоінспекторів. Спроби журналіста «Дорожнього контролю» втрутитися в ситуацію і вказати «кобрівцям» на їх порушення нібито викликали хамські випади Сергія Швеця.

А вже 17 березня «Дорожній контроль» зустрівся з постраждалою, щоб взяти інтерв’ю. До честі авторитетного каналу, під час зустрічі журналістові «ДК» Андрію Дзіндзі зателефонував журналіст «1+1», який знімав напередодні замовний сюжет. Репортер вибачився за свої дії й запропонував показати повну версію даного відео, що підтвердило б маніпулятивні дії ДАІ, а також запевнив, що цей матеріал на ТБ не вийде.

Сергія Швеця тепер нерідко асоціюють не тільки з образом «Гаррі Поттера з «Плюсів» (так іноді жартома називають Сергія Федоровича за певну зовнішню схожість з відомим казковим героєм), але й із запропонованим ним терміном «глосарій війни». Це поняття стало ключовим в ідеї задуманого Швецем законопроекту, що визначав би правила роботи ЗМІ в умовах війни.

Відповідну заяву про готовність внести проект такого документа на розгляд ВР Швець зробив на початку серпня 2019 р. Ініціатива «слуги народу» одразу ж спричинила дискусії в суспільстві і мас-медіа. Останні навіть забили на сполох, пов’язавши подібні наміри з обмеженням інформації в ЗМІ та навіть наступом на «свободу слова».

Сам народний депутат так пояснив свою позицію: «Як бути зі свободою слова в умовах війни, в умовах надзвичайного, воєнного стану? Поки що це регламентується виключно нормами різних відомств, але це все несистемний підхід... Є у мене така ідея – підготувати законопроект. І все це треба зробити в короткий термін».

Сергій Швець висловив також думку, що законопроект повинен містити й «глосарій війни» – так би мовити, правильні визначення окупаційних військ, сепаратистів, колабораціоністів, самопроголошених республік та інших реалій воєнного часу, а також визначення подачі інформації та її дозування.

«Що таке окупаційні війська, сепаратисти, колабораціоністи, непроголошені республіки... Це все повинно бути визначене в законі», – зазначив Швець. Але зробив «заспокійливе» застереження: при підготовці законопроекту необхідно вивчити думку громадян – чи згодні вони на обмеження інформації в умовах війни для їх же безпеки, а «якщо згодні, то в якій мірі».

Втім, після озвучення таких намірів знайшлося чимало скептиків, які мають сумніви, що «військові правила» для ЗМІ будуть втілені в життя.

У Верховній Раді попереднього, 8-го скликання, народні обранці вже намагалися «протягнути» кілька законопроектів, які містять ризики для свободи слова. Зокрема, ввести кримінальну відповідальність за наклеп і дозволити СБУ без рішення суду блокувати Інтернет-сайти. Ці ініціативи викликали обурення в журналістському середовищі.

А от персональну ініціативу Швеця називають «популістською», оскільки, якщо йти за його логікою, такий закон потрібно приймати чи не на референдумі. І до консенсусу в цьому питанні дійти не вдасться – «єдиною реакцією на його опитування стане змішаний гул голосів, волаючих "зрада" і "перемога"».

Опоненти ініціативи Швеця наголошують на трьох принципових тезах або позиціях.

По-перше.  Ідея і тема – не нові. Під час Другої світової війни неможливо було дотримуватися одного з головних журналістських стандартів Бі-Бі-Сі про збалансованість двох різних точок зору (інакше ЗМІ, по суті, мали б висвітити й точку зору прихильників Голокосту). І в демократичних країнах була запроваджена жорстка регуляція висловлювань медіа, особливо серйозні обмеження стосувалися проникнення інформації від країни-агресора.

По-друге. Майже всі найкращі стандарти захисту свободи слова розробили в державах, які не зазнавали іноземної навали й окупації вже понад 70 років. І ще велике питання, наскільки ці стандарти насправді пристосовані для країни, яка перебуває в стані війни.

По-третє. В Україні активно борються два взаємовиключних погляди на цю тему. Одні переконані: обмеження свободи слова в ЗМІ під час військового і надзвичайного стану і дозування інформації може бути розцінене як спроба узурпації влади. І пригадують введення воєнного стану Петром Порошенком у 2018 р. Прихильники ж «радикального» табору постійно закликають владу «називати війну війною», відкрито йменувати Росію ворогом, перевести економіку країни на військові рейки.

А дехто риторично запитує Сергія Швеця: чому, мовляв, він не подав подібні пропозиції на своєму каналі «1+1» при президентові Порошенку?

Сергію Швецю також закидали, що у своїй програмі спеціальний кореспондент новин обіцяє перейматися проблемами району: своєчасно вивозити сміття, ремонтувати дороги, опікуватися очищенням каналів та озер, боротися за дотримання прав усіх мешканців округу, а як народний депутат – належно звітувати. Але ж комунальні питання – це зона відповідальності місцевої влади. Про вчасне вивезення відходів не має дбати депутат Верховної Ради, який напрацьовує закони для всієї країни. Взагалі його програма (все ж таки журналіст!) могла би бути більш «креативною», а виявилася, на думку критиків, типовою для кандидатів-мажоритарників, які фокусують увагу на місцевих проблемах і шляхом популізму намагаються залучити якнайбільше голосів.

Фотографії

Відео

Посилання

Сторінка в Фейсбук: https://www.facebook.com/profile.php?id=100038832274853

Сторінка на сайті Верховної Ради: http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/21059

Тел: (044) 255-95-11

Ел. пошта: [email protected]