Чим ближче 8 березня, тим більше навколо суперечок про те, чи потрібне нам це свято. І якщо потрібен, то в якому вигляді: побутовому радянському, феміністичному або патріотичному? У світлі цих суперечок ми вирішили скласти список претендентів на роль «жіночого дня», які існують в інших країнах і могли б замінити спірне свято.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяХінамацурі
Почнемо відразу з екзотики. В Японії щороку відзначають так званий «Свято дівчат». Альтернативні назви: «Свято ляльок», «Свято цвітіння персика» і чомусь «Свято першого дня змії». Що примітно, відзначають його теж на початку березня, тільки третього числа.
У цей день дійсно починають цвісти персики, які японці вважають символом жіночності. А під ляльками маються на увазі, звичайно ж, не юні японки, а саме ляльки, в прямому сенсі слова. У цей день дівчата демонструють свої колекції ляльок, які виставляються на спеціальну багатоярусну підставку - хінакадзарі. Як це зазвичай і буває у японців, ляльки виставляються відповідно до суворих правил. Спочатку «імператор та імператриця», потім «придворні дами», ну і далі вниз по соціальних сходах.
Крім демонстрації ляльок, дівчинки вбираються в яскраві кімоно, збираються одна у одної в гостях, спілкуються і вечеряють солодощами. Хороше свято, але для наших країв занадто екзотичне.
Гінайкратія
Перенесемося з Японії поближче, у Грецію. Грецький жіночий день в останні роки не дуже популярний і зберігся в основному у вигляді фестивалю, який щороку проходить в містах Моноклісія та Неа Петра 8 січня. На цей фестиваль з'їжджаються гречанки з усієї країни, щоб потанцювати, поїсти і випити без докучливих чоловіків.
Раніше на Гінайкратію було покладено обмінюватись традиційними сімейними ролями. Жінки йшли гуляти і веселитися, а чоловіки сиділи з дітьми та займалися домашнім господарством. У сучасному світі ця традиція вже не дуже актуальна, з цілком зрозумілих причин. Але в символічному вигляді вона зберігається. На один день в Моноклісіі і Неа Петра повністю змінюється муніципальна влада, нових чиновників вибирають з учасниць фестивалю.
Жінки Ісландії
Свято без точної дати. У різних селищах Ісландії його відзначають і на початку лютого, і в кінці. Колись, ще в язичницькі часи, вважалося, що для прискорення приходу весни, жінкам треба встати з ранку раніше, надіти штани чоловіка і побігати в них навколо будинку, вигукуючи заклинання. Також в цей день всю роботу по дому виконували чоловіки. Це може здатися нісенітницею, але свято мало свою логіку. Адже на початку зими ісландці відзначали чоловічий день, коли аналогічні дії виконував чоловік, закликаючи зиму.
Зараз, ясна річ, ніхто навколо будинків вже не бігає, але традиційно це свято вважається жіночим днем, на честь якого усі ісландські кондитери готують солодощі за особливим рецептом. Власне, ніякої основи, крім комерційної, цей день тепер не має. Але торти, кажуть, смачні.
Малі і старі
У Франції є цілих два дні, які умовно можуть вважатися жіночими. Перше свято присвячене незаміжнім дівчатам і має католицьке походження. 25 листопада - день пам'яті Святої Катерини, страченої римським імператором Максиміном ще у IV столітті. Ця християнська свята вважаєтьяс покровителькою незаміжніх дівчат, тому саме їй в цей день присвячували служби в церквах.
Друге свято зовсім інше, і за формою, і за змістом. Зате день весняний, перша неділя березня. Це день бабусі. З'явився він не так давно, у 1987 році, коли компанія Grand'Mère випустила печиво під назвою «Бабусине». Рекламна компанія печива закликала згадати про своїх бабусь, зателефонувати їм або зайти провідати.
І нехай основа у цього дня і комерційна, нічого поганого в тому, щоб провідати бабусю, немає. Вона ж скучила за вами.
День матері
День, присвячений матерям та усьому, що пов'язано з материнством, є майже в кожній культурі. Але сучасний вигляд Дня матері - заслуга американців. Навіть в Україні він відзначається в травні так само, як і в США. Почалося все дуже по-американськи - з протесту.
У 1858 році громадська активістка Енн Джарвіс вперше організувала святкування Дня матері в декількох містах США. Суть у цього дня була далеко не святкова - дитяча смертність. Сама Енн народила цілих 13 дітей, з яких вижили тільки четверо. І тоді вона вирішила змусити державу допомагати матерям боротися за виживання своїх дітей. Метою кампанії Джарвіс була установка санітарних норм в пологових будинках та інших дитячих установах, контроль за ліками в аптеках і якістю молочних продуктів.
Під час Громадянської війни в США Джарвіс закликала жінок штату Віргінія, який розколовся надвоє, дотримуватися нейтралітету і надавати медичну допомогу солдатам обох армій. Після закінчення війни Енн розпочала організовувати на День матері зустрічі ветеранів Півночі з ветеранами Півдня, на які вони приходили зі своїми мамами. Її зусилля допомогли примирити вчорашніх ворогів та знизити напругу в суспільстві.
У 1902 році Енн Джарвіс померла. А через 12 років президент Вудро Вільсон зробив День Матері офіційним святом, в пам'ять про самовіддану діяльності цієї жінки, яка врятувала чимало життів як на війні, так і в мирний час.
