Замість того, щоб займатися своєю безпосередньою справою - постачати тепло (в тому числі і гарячу воду) і світло в домівки киян, ПАТ «Київенерго» пропонує своїм споживачам почитати про існування цих послуг на сторінках однойменної «газети», яку, так би мовити, «безкоштовно» кидають до поштових скриньок мешканців столиці. При цьому, за словами представників компанії, відповідне інформаційне видання було створено для того, щоб поліпшити комунікацію зі споживачами.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяНевипадкове число
Незважаючи на те, що саме видання з красномовною назвою «Тепло і світло для киян» являє собою всього один газетний аркуш, що містить, в кращому разі, близько 10 давно відомих «новин», піонери друкарської справи з Київенерго вирішили не розмінюватися на дрібниці і випускати його практично мільйонним (900 000 примірників) накладом.
Це не й дивно, оскільки після 2014 року, коли законного монополіста «зобов'язали» стати виконавцем послуг з гарячої води і опалення всередині квартир, кількість його клієнтів досягла саме такої позначки - 900 тисяч, яких Київенерго, судячи з цифр, і вирішило інформаційно покрити.
Звідки гроші, Зіно?
За яку саме суму свою газету друкує Київенерго, звичайно ж, сказати складно, зрештою це комерційна таємниця. Однак, орієнтуючись на середню ринкову вартість друку однієї такої «брошури», можна сказати, що це не менше 15-20 копійок за штуку, що, при множенні на весь тираж, виливається в досить немалі гроші - 135-180 тисяч гривень за один випуск газети. Яких, за словами одного з топ-менеджерів ПАТ «Київенерго», на 2017 рік заплановано шість. А це вже від 810 000 до 1 080 000 гривен. І це ще без урахування доставки.
Що цікаво, весь тираж «тепла і світла» друкується на виробничих потужностях «Сегодня Мультимедиа» - компанії, грубо кажучи, що входить до «холдингу» з ДТЕК, що, певною мірою, може послужити закономірним приводом для сумнівів щодо реальної вартості друку газети і того, скільки вона буде коштувати для Київенерго «на папері».
Особливо, якщо врахувати, що точно таку ж інформацію громадянин може прочитати на корпоративному сайті компанії або, в крайньому разі, - у будь-якому друкованому або інтернет-виданні.
Про що пишуть?
От тільки чого громадянин не зможе прочитати практично в жодному іншому ЗМІ, так це статей, котрі намагаються відстояти «правильну» ідею того, що Київенерго - найкращий претендент на перемогу в майбутньому (в 2018 році) концесійному конкурсі, щодо все тих же активів міста, які у нього збираються забрати. З інших джерел читач також не зможе дізнатися, що «відокремлювати електричну частину енергетичного комплексу столиці від теплової - категорично не можна», як пишуть нині в статті «Чи буде тепло в Києві», розміщеній в корпоративному виданні Київенерго.
Цілком ймовірно, що умовно незалежні ЗМІ не вважатимуть «перемогою» й той факт, що в нинішньому році Київенерго планує замінити цілих 13,2 кілометри дірявих труб. Особливо, якщо врахувати, що загальна їх протяжність становить 2 645 км, 70% з яких, за словами самих же «енергетиків», - «зношені і потребують заміни». І дійсно, хто ж буде переможно говорити про заміну 0,7% всіх проблемних комунікацій, особливо, якщо врахувати, що заявлені 13,2 кілометра - це лише «обіцянка», яке на даний момент виконана заледве на половину (за даними, наведеними в корпоративній газеті, за 7 місяців 2017 року було замінено всього 6 км проблемних тепломереж).
«Видатки та прибутки» або як проходить реконструкція майна
Крім того, мало ймовірно, що когось обрадує той факт, що за 16 років експлуатації комунальної власності Київенерго спромоглося витратити на її «покращення» всього 3 мільярди гривень. Особливо, якщо врахувати, що з їх експлуатації підприємство щорічно отримувало мінімум семизначні суми чистого прибутку.
При цьому, по-перше, не варто забувати, що це саме «покращення» робилося далеко не за рахунок підприємства. Адже, відповідні видатки входили до «тарифу». А, по-друге, з огляду на різке зниження курсу національної валюти, нинішні 3 мільярди гривень - це, по суті, всього 1 мільярд гривень станом на 2013 рік. Для порівняння, якщо вірити публікаціям вітчизняних ЗМІ, в одному лише 2012 році компанія Київенерго отримала 2,3 млрд гривень прибутку (нехай навіть всього лише «на папері»).
З такими фінансовими показниками, могли б і цікавішою газету зробити. Або, принаймні, хоча б товстішою, щоб кияни могли не лише почитати про «тепло і світло», але й нарешті отримати їх, хоча б за рахунок спалення паперу, на якому вона надрукована.
Тим часом, в реальному світі
Ну, а поки Київенерго розповідає про свої успіхи і те, як Київ потребує його послуг, наш читач - мешканець звичайного багатоквартирного будинку на Героїв Сталінграда 14-б (Оболонський район) на ім'я Олександр, який ось уже півроку змушений самостійно підігрівати «гарячу» воду від енергомонополіста, щоб дідівським методом (часів, що передували скасуванню кріпосного права) викупати малих дітей в тазу, після незліченних звернень до службу підтримки «очікувачів гарячої води», втративши надію і терпіння, вирішив звернутися до нас. Каже, нехай навіть особливих надій на появу благ цивілізації після нашого втручання у нього немає, проте, може хоч проблему таким чином вдасться винести на більш актуальний рівень.
До речі, інший наш читач - Дмитро, який очікував «тепленьку» ще з квітня, поділився з нами радістю її появи в його багатоповерхівці. От лише, крім того, що вода, як зазвичай, була далека від того стану, коли її можна було б ствердно назвати словом «гаряча», вона була ще й далека від поняття «вода». Замість звичної прозорої рідини, після повороту заповітного крана, до його ванни почала надходити чорно-коричнева рідина.
Це тривало протягом декількох днів, оскільки, ані він, ані його сусіди вирішили не віддавати кровно зароблені за вже давно недешеві кубометри, буквально спущені в унітаз. До речі, цю проблему (очищення застояної води) за великим рахунком повинна вирішувати система циркуляції водопровідної води, сказання про повсюдне введення в експлуатацію котрої, також містяться в газеті «Тепло і світло для киян».
