Любителі аніме - люди строгих правил. Свої улюблені твори в цьому жанрі вони оберігають як святині і дуже ревно ставляться до будь-яких екранізацій класичних сюжетів. Тому перед творцями «Привида у броні» стояло складне завдання. З одного боку, треба було і масовому глядачеві сподобатися. А з іншого - і фанатів не образити.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЧи впорались вони з цим завданням? Питання непросте, спробуємо розібратися.
Класика жанру
Манга - це історія в картинках. Щось на зразок звичних нам коміксів, але з сильним нальотом класичного японського образотворчого мистецтва. Багато аніме-фільмів так чи інакше засновані на мангах, які вже давно стали класикою для всіх любителів цієї справи.
Манга «Привид у броні» вийшла в 1991 році і належить перу відомого мангаки (автора коміксів) Масамуне Сіро. Досить швидко вона завоювала популярність, і в 1995 році була екранізована у вигляді анімаційного фільму (на слово «мультфільм» любителі аніме часто ображаються, так що ми не будемо його використовувати).
Екранізація режисера Мамору Осіі підняла популярність «Привида у броні» до небес. Тепер це аніме називають класичним. Звичайно, автори вирізали з манги частину сцен, особливо ті, які можна віднести до категорії 18+. Але сюжет залишили недоторканним. В результаті вийшов міцний політичний детектив в стилі кіберпанку, який підняв актуальне питання про відміну людського інтелекту від штучного. Питання про наявність у людини унікальної і неповторної душі.
Суперечки навколо фільму
Як тільки стало відомо, що режисер Руперт Сандерс знімає за мотивами аніме-сюжету повнометражний кінофільм, а головну роль зіграє Скарлетт Йоханссон, серед критиків і глядачів відразу почалися суперечки. Наскільки гарною ідеєю було брати на ролі японських персонажів європейських і американських білих акторів?
Коли фільм вийшов, суперечки тільки посилилися. Так, наприклад, критик Пава Шамдасані з американського журналу Asia Times стверджує, що творці повністю «європеїзували» хороший східний сюжет, прибравши звідти все японське, чим геть зіпсували твір.
З ними виявились не згодні японські критики та киношники, до тому числі і режисер оригіналу Мамору Осіі. На думку японців національна приналежність або етнічне походження героїв в даному випадку не є чимось на принциповим. Особливо для головної героїні, адже за сюжетом вона - кіборг, людина зі штучним тілом. І взагалі, японці тільки вітають мультикультуралізм в цьому питанні, адже сам жанр манги колись зародився під великим впливом американських коміксів.
Треба сказати, що зовнішність головної героїні та інших персонажів і правда не має для сюжету фільму особливо значення. Всі актори грають на рівні, Йоханссон і зовсім впоралася зі своїм завданням на сто відсотків. Тому критикувати фільм в такому розрізі можна хіба що заради суперечки і конфлікту.
Пам'ять і досвід
Сам «Привид у броні» знятий досить цікаво. З одного боку, він постійно робить реверанс в сторону шанувальників аніме. Деякі сцени майже повністю копіюють події анімації 1995 року. Наприклад, сцена підготовки до бою і падіння героїні з даху.
Але з іншого боку, сюжет у фільму абсолютно самостійний і разюче відрізняється від манги. Японська історія ставила перед глядачем питання: чи готові ми визнати мислячою істотою щось, зовсім на нас не схоже? Штучний інтелект, що зародився самостійно, намагається довести, що він теж має право називатися людиною, але люди не поспішають його визнавати рівним собі.
У фільмі тематика ШІ відсутня. А дух і сюжет стрічки швидше перегукується з культовим «Тим, що біжить по лезу» Рідлі Скотта. І в першу чергу ставить перед нами питання про те, що саме робить нас людьми, крім нашої пам'яті, досвіду і усвідомлення власного Я?
Правда, «Привид у броні» все-таки трохи простіше «Того, що біжить по лезу», так що на це питання в підсумку дає нам однозначну відповідь.
Візуальна частина
До зображення причепитися складно. Фільм вийшов яскравий, динамічний і дуже виразний. Неонове місто майбутнього, дахи хмарочосів, брудні підворіття і задвірки - все це виглядає дуже стильно та якісно.
Персонажі за колоритністю не поступаються своїм аніме-прототипам. Перестрілки і бійки зроблені просто, але зате і без зайвого пафосу. І не виглядають черговий відсиланням до «Матриці».
Можна констатувати, що з візуальною частиною творці впоралися відмінно.
Ложка дьогтю
Незважаючи на все це, «Привид у броні» не стане шедевром. Місцями сюжет починає робити різкий старт і розповідь стає зовсім сумбурною. Деякі нюанси сюжету довелося гуглити після перегляду, так як в самому фільмі вони якщо і пояснювалися, то занадто коротко.
Та й глибину, яка була в анімаційному фільмі, кінофільм розгубив. Поле проблематики дуже сильно звузилося, замість цілого ряду важливих питань про життя, нам залишили тільки одне.
Дивитись чи ні?
Один раз варто подивитися поза всякими сумнівами. Гарний фільм, з хорошими акторами і простакуватим, але цікавим сюжетом. Можливо, переглядати його ще раз ви вже не захочете, але дві години точно не витратите даремно.
А може і аніме вас після цього зацікавить, якщо ви ще не влилися в ряди його прихильників.
