Реформа охорони здоров'я безнадійно застрягла на рівні комітету Верховної ради. Надавати лікарням бюджетну та кадрову автономію депутати не надто хочуть і відтягують внесення змін вже другій місяць. Хоча коаліційна угода передбачає прийняти необхідних змін протягом вересня.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Знай" розпитав експерта Реанімаційного пакету реформ Олександра Ябчанка, як мають змінитися українські лікарні, чому депутати тягнуть із прийняттям змін та скільки коштуватиме реформа бюджету.
- Пане Олександре, так де ж застрягла реформа лікарень?
Міністерство охорони здоров'я разом із експертним середовищем підготували всі необхідні документи ще до кінця весни. В Кабміні та Адміністрації президента документи "крутилися" трохи більше місяця, 7 липня їх внесли на розгляд комітету Верховної ради.
І от тут почалися проблеми. Пан Олег Мусій настояв на тому, що він хоче подати альтернативний законопроект. Його на той момент не існувало взагалі й він був не зареєстрований! Усі розмови про його необхідність – відверте маніпулювання регламентом. Наш проект був, його перевірило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, а спікер доручив включити наш проект до порядку денного. Але і це не допомогло, проект "задвинули", а Мусій взявся писати свій "альтернативний" законопроект.
- Тож ви намагаєтеся змінити існуючу систему чи створити нову? Невеликий досвід українських реформ показав, що ефективно спрацьовує лише будування нових систем.
- Не треба плутати інструменти і результат. Нинішні пропозиції – інструмент для переходу до нової системи. Це не реформа як такова, це перший крок реформування. З одного боку зміни дадуть закладам охорони здоров'я більше автономії, можливість громадам контролювати їх роботу та дозволять відірватися від радянської систему "ліжкового фінансування".
Зараз всі лікарні та інші заклади працюють "на 100% своїй потужності", себто, просто використовують всі кошті, які їм виділяє держава. Зрозуміти, які з них справді працюють на повну потужність, а які переважно з'їдають державні кошти – не можливо.
Нинішня система – повний абсурд. "Ліжковий фонд" України на 40% більше, ніж у найрозвиненіших соціалістичних державах світу, в перерахунку на душу населення. При цьому, середня тривалість життя на 11 років менше, ніж у Європі. А фінансування на охорону здоров'я складає 4.2% ВВП чи 12% від бюджету, що значно нижче за багатьох наших сусідів.
Цими законами ми ідемо до ефективного використання коштів, які вже є в системі охорони здоров'я. зараз ми маємо неефективну мережу, по якої "розмазуються" бюджетні гроші. Система досі працює за плановим принципом. До початку року лікарні подають план по прогнозованих видатках, а потім впродовж року відчитуються про 100% заповненню ліжкового фонду.
Читайте також: Мінздрав треба закрити – і ніхто не постраждає - експерт
- Як зміниться фінансування системи охорони здоров'я після запровадження змін, які ви пропонуєте?
- Почнемо з того, що грошей в системі недостатньо було, недостатньо є і, скоріше за все, найближчим часом недостатньо буде. Єдине на що вистачає цих коштів – це утримання цієї великої та неефективної мережі та символічні зарплати медикам.
Ми пропонуємо для початку не збільшуючи і не зменшуючи фінансування, надати головному лікарю право розпоряджатися ними за власним розсудом. В кожній лікарні та поліклініці краще розуміють, що їм потрібно купити, або відремонтувати в першу чергу. Це перший крок.
- Чи не перетворить ця норма головних лікарів в "царьків" своїх закладів? Хто їх буде знімати?
- Чи вони зараз не є "царьками"? Крім передачі їм права управління державними грошима, ми зобов'язуємо міську владу провести відкриті конкурси на посади головних лікарів та мати постійний доступ до їх звітності.
До того ж, кожен заклад отримує право відкривати рахунки в банках і вести деяку комерційну активність. Станом на сьогодні будь які гроші, окрім бюджетних або перебувають "в тіні", або ідуть просто налом чи через фонди. Ми пропонуємо їх легалізувати.
Це дозволить лікарням більш-менш ефективно виживати на той бюджет, який в них вже є і даси можливість додатково заробляти. Скажімо, якщо родичі онкохворої дитини хочуть побути разом із ним кілька днів – лікарня може надати частину приміщень в якості "готельних послуг".
Головна теза міністерства – не зменшення фінансування чи скорочення лікарень, а децентралізація управління. Головна мета – ефективно використати гроші які є в наявності.
- То ж хто буде контролювати прийняття рішень щодо використання грошей?
- Якщо казати про ідеальну систему – при кожному закладі охорони здоров'я створять наглядову раду. Вони матимуть постійний доступ щодо прийняття ключових рішень та використання коштів. Рада складатиме з представників громади, лікарів, експертів. Її склад досі обговорюється в рамках концепції реформування.
Якщо головний лікар не впорається з роботою чи зловживатиме своїми повноваженнями – в будь яку мить громада може його звільнити і оголоcити новий конкурс.
- Міністр Квіташвілі обіцяв рік тому перехід на систему страхових ваучерів у 2016-му році. Тобто, людина матиме від держави сертифікат на певну суму на лікування і обиратиме заклад в залежності від власних можливостей: або докладе та іде у приватну лікарню, або економить і витрачає на, скажімо, профілакторій. Чому в вашої концепції реформування про це не згадується?
- Наразі українська система охорони здоров'я вкрай неефективна. Перевести її на ваучери - це спроба привезти іржавий "горбатий запорожець" на страхування і вимагати гроші, коли він заглохне за десять метрів від їх офісу.
Нинішній рівень надання послуг – вкрай низький і перевести його на страхову систему неможливо. Щоб ви розуміли, треба пояснити, що в світі існує чотири моделі охорони здоров'я.
Модель Бісмарка – це фінансування через цільові внески роботодавців і працівників в систему ваучерів, коли держава дає гроші не на лікарні, а на громадян; вони несуть їх в медичні заклади, які таким чином між собою конкурують.
Модель Бевериджа - це фінансування системи охорони здоров'я переважно за рахунок державного бюджету зі сучасними методами управління. Вона працює в Британії – це фінансування лікарень, яке залежить від якості та обсягу надання послуг громадянам, що також створює конкуренцію.
Модель Семашко, яка працює наразі в Україні – цілком соціалістична та планова медицина, в якої не існує конкуренції і ринку.
"Американська" модель передбачає практично відсутність державних медичних установ, все за власний рахунок, а держава надає медичне страхування лише незахищеним шарам населення.
Так от, неможливо перейти від "моделі Семашко" одразу до "моделі Бісмарка". Неможливо страхувати здоров'я людей в напівзруйнованих лікарнях без якісних інструментів. Треба покращити умови в медичних установах, щоб вони почали між собою конкурувати.
Читайте за темою: "Реформа медицини запрацює у вересні" - Квіташвілі
- Скільки часу забере цей перехід?
- Поставте це запитання нардепам членам комітету з питань охорони здоров'я Верховної ради. Взагалі, коаліційна угода передбачала прийняття необхідних змін в першому і другому читанні до грудня цього року, з тим, щоб з 2016-го почався цей перехідний період.
Міністерство зобов'язувалося подати ці зміни до Верховної ради в липні й вони це зробили. Чому протягом двох місяців депутати зібралися двічі і жодного разу не проголосували за ці зміни – також питання до них. Минулого тижня вони взагалі не зібралися, бо не було кворуму.
До речі, в комітеті Верховної ради є 7 членів з 12, які належать до коаліції! Тож вони могли давно це розглянути. На наші питання на адресу Ользі Богомолець, ми чуємо лише: "Ми розглядаємо, ми розглядаємо"…
- На чому обґрунтована ваша впевненість в тому, що ці зміни все ж такі приймуть?
- Найбільший на союзник – це здоровий глузд. Абсолютно очевидно, що при існуючої системі жити не можна і вона нежиттєздатна.
Якщо персоналізувати – на нашому боці чиновники Кабінету міністрів. Вони присутні на всіх засіданнях, міністр Квіташвілі персонально постійно "штовхає" процес. Самі лікарі під час зустріч влітку висловлювалися категорично "за" автономізацію медичних установ. Навіть, не головні лікарі, а звичайні!
Мій пост в Фейсбуці з приводу гальмування депутатами прийняття змін набрав понад 1300 перепублікацій, себто на нашому боці також громадська думка. Суспільство не чекає на реформу охорони здоров'я, а вимагає.
Читайте також: Лікарні продавати не будуть - Квіташвілі
- Тож якщо на вашому боці Міністерство, Кабмін, суспільство і самі лікарі – що заважає зрушити процес?
- На жаль, Олег Степанович Мусій (депутат і колишній міністр охорони здоров'я) запустив "качку", що наша концепція – це шлях для приватизації медичних закладів. Хоча в змінах чітко прописано, що їх не можна приватизувати. По-друге, наші розробки отримали висновок з п'ятьома зауваженнями, з якими міністр одразу і цілком погодився. Єдине, ми запропонували додати їх між першим і другим читанням, щоб не вносити правки знов і не проходити бюрократичну процедуру.
До того ж, в альтернативному законопроекті пана Мусія немає суттєвих відмінностей від нашого. Єдина ключова відмінність – це наша позиція, щоб дати медичним закладам конкретні терміни щодо перетворення на підприємства. Якщо вони цього не зроблять - державне фінансування не отримують. Проект пана Мусія, просто кажучи, такого зобов'язання не містить і виходить: "Добре, хлопці, реформуйтеся, якщо не хочете – не реформуйтеся". Світовий досвід показує, що працюють конкретні терміни реформування і відповідальність за їх невиконання.
