Валерій Кур - легендарний оперативник, якого преса в 90-их назвала "Київським комісаром Катані", змушений був піти з органів в 2000-му році. Зараз він позаштатний консультант МВС України, експерт з питань безпеки, займається правозахисною діяльністю, член Міжнародної поліцейської асоціації.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Я противник принципу Гліба Жеглова про те, що злодій повинен сидіти у в'язниці і не важливо яким способом його туди відправити. У справжніх юристів цей принцип не спрацьовує. У мене інший принцип: краще відпустити винного, ніж посадити не винного чи випадкову людину", - каже Валерій Кур.
- Ваші противники це розуміють? Сприймають?
- Я проїжджаючи в центрі Києва в метро регулярно бачу кишенькових злодіїв. Не стримуюся, намагаюся один з ними боротися. І така злість бере, що всі лопухи, і тільки я один їх бачу і нічого не можу зробити. Але я точно знаю, що якщо не зловлю його на гарячому, підкидати йому наркотики, або патрони, щоб посадити - не зможу. Я повинен бути з ними на "рівних". Ми два противника. І якщо я блефую, то в подальшому - програю не епізод, а всю партію.
Розповім цікаву історію.
Молодий офіцер зловив квартирного злодія і розкрив крадіжку. Злочинець сказав, що піде на співпрацю, в усьому зізнається, але у нього є останнє бажання: йому потрібно перед в'язницею одружитися і відгуляти "медовий місяць". Під свою відповідальність офіцер повів злодія в ЗАГС, без узгодження з керівництвом, але прикував його до себе наручниками. Під час церемонії одруження, злодій попросив його не ганьбити і відстебнути наручники на 1 хв.
Цього було достатньо. Він вистрибнув у вікно другого поверху і зник. А для офіцера - це кінець кар'єри, а то й більше - порушення кримінальної справи.
Мудрий начальник, не "стратив" юнака, а дав підлеглому три доби, щоб той повернув злодія в камеру.
І ось через три дні черговий дзвонить в кабінет і доповідає офіцерові: до вас відвідувач. Приходить той самий злодій і каже: "Спасибі, що дали три дні на весілля. У мене тепер є сенс швидше повернутися до коханої людини, яка мене буде чекати. А вам я теж вирішив зробити приємне, і повернувся відгулявши не весь "медовий" місяць, а тільки три дні.
Читайте також: Легендарний борець з мафією – про те, як розпочиналися київські ОЗГ. Частина 1
Розкриваю секрет це був мій наставник і начальник карного розшуку Києва полковник Лишенко в юнацтві ...
- Хтось із Ваших йшов на договорняки з іншою стороною? Зради?
- Зради були завжди. У 80-ті колега-опер, з якого і опер був так собі, несподівано отримує хорошу посаду. Тільки потім від агента, близького до "крутих", дізнаємося, що він "підгодовується" общаком, і вони "ведуть" його по службі з посади до посади. У радянські часи у зрадників не було майбутнього. Ейфорія від "зльоту", проходить швидко. А потім, туга і нікчемна старість (якщо не вб'ють).
Кінець 80-х, початок 90-х, ми ледве животіли - не могли забезпечити навіть свої сім'ї і своїх дітей. І був у нас в той час співробітник - такий хлопець-друзяка.
Мені, як начальнику багато доповідає. Показує цікаву інформацію від агентів. Навіть "агента" приводить на контрольну зустріч. Виявляється, що це "К" -дуже впливовий лідер ОЗГ. Ось думаю, молодець опер, завербував таке потрібне джерело.
Але, проходить час і з КДБ України доходить до мене закрита інформація. Заарештований лідер ОПГ "К", будучи закінченим наркоманом, дає свідчення, як щомісяця платив керівництву УБОЗу солідну суму в доларах США. І проходить прізвище Кура. Я звичайно відразу здогадався, хто під мене гроші брав. Думаю, що якби він знав, що я вдень командую, а вночі підробляю вантажником на цегляному заводі і доларів ніколи в очі не бачив - він би знайшов інше "опудало", замість мене.
Згодом "К", пояснив, що даючи цьому перевертню щомісячну суму, здогадувався, що він "крисятничає", а водить "К" по начальникам, щоб побільше набрати суму собі. Ми знали: крім нас, є ще ті хто буде шукати можливість його заарештувати і посадити, самі бандити посадять його на "лічильник" і в підсумку, або "опустять", або закопають в могилу.
- Коли "перевертні" стали користуватися популярністю?
- В останнє десятиліття, особливо за часів Януковича, "професія перевертня", стала навіть модною. Кілька років тому мої товариші по службі розповідали, як в столичному главку, наприклад, в підрозділ по боротьбі з наркотрафіком влаштуватися без грошей було не можливо. А якщо потрапив, особливо на керівну посаду, то кожен місяць зобов'язаний був здати свою частку для начальника в середньому 5 -10 тис. долл. Природно залишити і собі, і з співробітниками поділитися. Весь оборот наркотиків "фришувався" ментами. Був цілий напрямок, який відповідав за "підсаджування" на наркотики представників "золотої" молоді. А якщо не "підсаджувалися", то провокували через свою агентуру. Дача неправдивих свідчень, підкидання наркотиків, порушення кримінальної справи, і відкуп від 3 до 10 тис. долл. Все це "кришувалось" керівництвом столичного главку і вище.
Щоб не бути залежним, я все життя страждав від ідіотів і зрадників.
Але, минав час, і виявлялося, що я не один, у мене є послідовники, або наставники, які також страждають за свої переконання і не здаються!
-Тобто, якщо чесно йти проти системи, то можна перемагати її?
- Так, можливо. Коли до влади прийшов Леонід Кучма, він поставив завдання міністру Радченко навести порядок на Донеччині. Ми з командою поїхали в Донецьк і без єдиного пострілу проникли в "лігво" Аліка Грека - це був готель "Люкс". Потім без шуму доставили Грека (Ахать Брагіна) прямо в Генпрокуратуру. Нам було відомо, що на нього готується замах, і напевно, якби нас послухали і заарештували його, він залишився б живий.
Ми його врятували тоді, як привезли до Києва. Але влада його відпустила. Це вже їхній клопіт. Я свою роботу зробив і показав, що не все продається.
- Що зараз в Україні зі злочинністю? Кажуть, що розгул і цілковита не керованість...
- Верхівки розгулу злочинності у нас ще немає. Поки не дійшли до цього. Злочинність стала сильнішою не від розгулу, а від того, що держава слабка. Шкода, що під виглядом очищення від перевертнів у погонах, викинуті за межі системи хороші оперативно-слідчі працівники. Їх дуже багато. Це погано. А на тих, хто залишився, навантаження зросло в 5-10 разів. А нових ще не "виростили".
- Ви маєте на увазі останні два роки?
- Все почалося ще за Кравчука. Тоді ми пережили 80-ті і було відчуття, що нарешті, почнемо бачити, думали про державу, про реформи. 25 років тому, пам'ятаю, була ідея створення Національного Бюро розслідувань. Нарешті настав день прийняття в Верховні Раді законопроекту з цього питання. Раптово, президент з кимось порадився і зняв це питання з порядку денного. У мене є припущення, що просто міністр внутрішніх справ Кравченко не захотів ділиться своїми повноваженнями, і доклав усіх зусиль, щоб переконати гаранта в зворотному. Так законопроект загруз в бюрократичному болоті.
- Ви знали Юрія Кравченка?
- Звичайно, хто його не знає після того, що з ним сталося.
Але, коли він починав службу в 1978 році в Світловодській міліції Кіровоградської обл. простим інспектором БХСС, його знали тільки колеги з того регіону, і звичайно, я його не знав. З'явився він у Києві тільки в кінці 80-х., Де я вже був "старожилом". Він швидше знав мене, ніж я його.
І коли він в 1995 р. прийшов до нас міністром МВС, з Митної служби, то я переконався, що він мене добре знав і поважав. І перший час я у нього був на хорошому рахунку, як і у Радченко ... Кравченко отримував свої офіцерські звання в середньому через 2 роки, "пробігши" по 10-ти офіцерським званням за 23 роки. Такого не було ніколи, ні в історії міліції, ні в інших спецслужбах.
У нас у оперів є прикмета: якщо хтось отримав позачергове звання, без геройського вчинку - це нехороший знак. В оперативному середовищі свої негласні правила і прикмети. Ось наприклад, карний розшук від інших оперативних служб завжди відрізнявся. Це дуже простий і відкритий народ, що живе, як і його підопічні по "понятіях" честі і правил. А ось хто працював в економічному блоці - це каста "аристократів". Навіть п'ють по-різному. Перші - горілку, наприклад, зі шматочком хліба. А БХСС - коньяк, з чорною ікрою. Ось і був у нас вираз, коли хтось із нас якось дивно виділявся, а ми знаємо, чого воно варте: "Став пити коньяк - значить скоро посадять". Притча, спрацьовувала "залізно".
Так ось, такої великої кількості нагород, почесних звань та наукових ступенів, які Кравченко отримав будучи Міністром, від своїх підлеглих, або залежних людей, історія не пам'ятає.
Читайте також: Хто вбив Женю Борисенко? - Інтерв'ю з Валерієм Куром. Частина 2
Тепер я розумію, за чиєю вказівкою відомство Пукача, до 2000-го року замучило моє управління кримінальної розвідки всякими перевірками. Мені прямо говорили, що ці дві служби повинні працювати разом по "спецзадачам", поставленими Міністром. І змусили мене піти за вказівкою Кравченка саме коли вже служба Пукача "ходила" за Гонгадзе та іншими журналістами. Ймовірно заважав їм.
Мене врятували від депресії сім'я, друзі і наставники. Кравченко ж система підняла, а потім викинула за непотрібністю.
І особливо йому було важко, коли, практично, всі його противники, перебуваючи при владі, робили все те, що він робив раніше і як співробітник служби Пукача, працюючи там до Пукача, і як Міністр. Підслуховування, підглядання, розробка агентурою, в тому числі з близького оточення, провокації, психологічний тиск.
У той час служба "сиділа" на службі, а Генеральна прокуратура " їх поганяла". Всі хотіли бачити його приниженим. Коли він збирався з "соратниками" на Трухановому острові, всі їх розмови і навіть помисли фіксувалися. І ніхто не сказав жодної розумної фрази, ніхто нічого не порадив корисного і не зробив.
А спецслужби, "сиділи" на ньому кожен день, змагалися, хто більше дізнається про нього чогось нехорошого, що говорять, куди ходять тощо. І ці служби вже потихеньку ненавиділи один одного. Жоден рух біля Кравченко не проходило повз "зведень" відразу декількох служб. І виключається, щоб одна з служб, дозволила, інший когось до нього підпустити "..миша не пробіжить".
Результат сумний. Вони загнали його в "кут". І важко сказати, що ж було краще для життя родини і продовження роду. А може життя в Александрії було краще?
- Чим займався Пукач? Як би Ви його охарактеризувати?
- Пукач займався тим же, чим і Кравченко в кінці 80-х - був начальником головного управління кримінального розшуку МВС України.
Я добре знав Пукача, абсолютно адекватний, дуже скромний, тихий співробітник, до мене завжди ставився з повагою. Для нього сильним було поняття начальника, він був таким простим сільським українцем, страшно дорожив тим, що йому дісталося. Чесно скажу - у мене є підозра, що його просто використали. Він міг бути інструментом, але не в такому вигляді, яким зараз нам підносять і суспільству.
- На той період якраз припадає і діяння "Банди перевертнів" Ігоря Гончарова.
- Гончаров починав, як месник. Але, ніколи не потрібно думати, що якщо тобі дати право вершити долі, то ти не помилишся. Мені здавалося, Ігор мав величезний комплекс з дитинства - такого собі скривдженого, нещасного дитя. Він був дуже принциповою людиною - трудівник, що не п'є, не палить, не ходить в ресторани. Вранці і ввечері він їв свій бутерброд з дому. Я вважаю, він пройшов підготовку в одному з відділів КДБ. І був направлений в МВС як розвідник. Я бачив, що навички у нього є і думаю, він не дарма виявився в УБОЗі. Там він створив добре законспіровану структуру в складі МВС, підібрав агентуру, завербував, кого потрібно і в результаті прорвався в найсвятіше - УБОЗ. Там організував роботу, яка спочатку була дуже результативною для МВС. А потім Гончаров став головним "перевертнем" держави.
- Ви вірите в те, що Юрій Кравченко застрелився двома пострілами?
- Так, вірю. На практиці дуже часто зустрічається ситуація, коли м'язи рефлекторно скорочуються і людина може зробити кілька пострілів. На той момент Кравченко знаходився, як я говорив раніше в глибокій депресії. Скажу ще. Якщо професіонал в нашому середовищі сів на склянку, то чекай, що під час чергового запою, він дуже ймовірно засуне собі пістолет в рот. Все це я пережив з 70-х років. Прикладів у мене багато.
Таке життя.
