Відомий український антиквар і меценат Федір Зернецький розповів "Знай" як себе почуває ринок антикваріату, кого з українських людей мистецтва цінують за кордоном і чому українське мистецтво не в тренді.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися- Федір Аркадійович, що зараз відбувається на ринку антикваріату?
- Скажу так - через ситуацію в країні, ринок "заснув". Люди притримують гроші. Раніше тон нашим колекціонерам задавала Росія, але зараз сильно впливають санкції. Російський ринок також спить.
- Що найбільше користується попитом?
- З роками антикварних речей стає все менше. На першому місці стоїть живопис, користуються попитом Айвазовський, Шишкін. Серед українських художників популярні Мурашко, Васильківський, Лещенко. Раніше їх робіт було не знайти, зараз же колекціонери "дістали" і продають їх - потрібні гроші. Хороший твір мистецтва, він, як банківський чек, але люди думають про хліб насущний більше, ніж про заощадження.
Я недавно придбав письмовий срібний набір ювеліра Йосифа Маршака. Був такий київський майстер, який витіснив з київського ринку навіть Фаберже. Також з останніх поповнень колекції у мене годинник 19-20 ст. - в золотому корпусі, з фазами місяця, хронометром. Там дуже складні механізми - такі годинники робилися за спецзамовленням в одиничних екземплярах.
Читайте також: Глава зовнішньої розвідки живе в розкішному особняку на 0,7 га (фото)
- Чи постраждав український антикварний ринок через війну на Донбасі?
- Антикварний ринок там нас особливо ніколи не цікавив. Це все одно, що вважати ринком село. Історично там не було ніяких культурних осередків, маєтків, садиб, палаців. Багаті поміщики жили в Київській, Дніпропетровській, Харківській областях, у Західної України своя історія. І багато речей з тих часів потрапляють на ринок. А на Донбасі були шахти і поселення козаків - ну, звідки там взятися антикваріату? Антикварний ринок Донецька був глибоко непрофесійним, щось з розряду: "є штучка, потрібно її продати за шалені гроші олігархові". Тамтешні ділки займалися забезпеченням лже-колекцій і лже-зборів для багатьох непрофесіоналів.
- Кого з українських людей мистецтва знають у світі?
- Величезним попитом користується Казимир Малевич і Йоганн Пінзль. Малевича розглядають, як хороше вкладення грошей, це вже бренд. Пінзля теж люблять - в Луврі, коли демонстрували його роботи, стояли кілометрові черги. У світі мало відомо українське мистецтво через наше законодавство, що забороняє вивозити з України що-небудь. Антиквари не можуть торгувати, як це роблять в Лондоні і Нью-Йорку. Іноземець, який купив у нас витвір мистецтва, стає заручником, адже він може їм володіти тільки на території України. Зрозуміло, це не сприяє популяризації нас у світі.
- Але, якщо дозволити вивезення, Україна може позбудеться багатьох цікавих речей, які "осядуть" за кордоном?
- Визначити речі, які становлять особливу культурну та історичну цінність і заборонити їх вивезення. У всьому світі є така система - в каталогах такі речі позначають зірочками і кожен покупець розуміє для чого це і з якими труднощами він зіткнеться у разі покупки. Я б, наприклад відніс до таких речей роботи Пінзля, прижиттєві та перші друковані видання Шевченка, Острозьку Біблію.
- А як зараз ідуть справи з підробками?
- Враховуючи падіння ринку, і бажання колекціонерів "зловити" щось дешевше, випадки підробок почастішали. Я рекомендую йти до фахівців, а не займатися антикваріатом самостійно. Зі свого досвіду скажу, що найбільш цінні речі досвідчені колекціонери притримують до кращих часів. Через рік або два почнеться підйом ринку, тоді і ціни будуть краще.
Читайте також: У Києві з'явився новий мурал про мир і дитинство (фото)
- Траплялися речі з містичними історіями?
- У середині 90-их, коли в Абхазії була війна до мене прийшла біженка з тих країв. Жінка увійшла до кабінету і розгорнула покрив. Я ахнув - це було щось неймовірне, річ дуже старовинна, до того ж розшита золотом і сріблом, а на полотні був намальований мужчина. Жінка розповіла, що це покрив з труни Іоанна Златоуста. Виявляється, він помер в Абхазії і був там же похований, а пізніше перевезений. Під час війни християни не ризикнули стягти реліквію, а ось мусульмани її забрали. За покрив просила неймовірну суму – 40 тис. долл. На той час на ці гроші можна було купити п`ять квартир у Києві. Я не зміг провести оцінку. Адже є такі речі, які оцінити не можливо. Ну, у скільки можна оцінити, наприклад, ту ж Туринську плащаницю? Я запитав, навіщо їй такі гроші. Жінка відповіла, що у неї дуже хворий чоловік. Я порадив повернути святиню на місце, і з її чоловіком буде все в порядку. Вона, мабуть, розсердилася і пішла. Що стало з покривом, я досі не знаю.
Друга містична історія трапилася з іконою Богородиці "Дубенської", яку викрали з монастиря на Черкащині. До цього у нас з дружиною вісім років не було дітей. Відразу ж після того, як ми відвезли ікону на місце, моя дружина завагітніла і через дев`ять місяців народила мені дочку. А потім у нас з'явився син. Так що, для мене "Дубенська" ікона стала фатальною і дуже щасливою. Досі приїжджаю до неї в монастир.
