Після візиту в Україну місії Міжнародного валютного фонду, яка закінчила роботу 19 вересня 2018 року, українців чекає підвищення цін на газ. На скільки і з якої дати – Кабмін повідомить пізніше.

Поки що безперечно лише одне – тарифи зростуть і планується, що до ринкового рівня тарифи будуть підвищувати поетапно, до 2020 року, передає "Политека".

Ще до закінчення переговорів прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що дуже не хотів робити цей крок і що тих, кому буде не вистачати на нові тарифи, підстрахують субсидіями. Після перегляду цін практично гарантовано прозвучать додаткові обіцянки та запевнення.

Але навесні 2016 року, підвищуючи ціну на газ для населення до 100% імпортного паритету, прем'єр-міністр Володимир Гройсман вже давав ряд обіцянок і будував плани. Як вдається їх виконувати і що з прогнозів збулося?

Популярні новини зараз

Пішла епоха: Андрій Данилко проводив маму в останню путь

Домашнє вино з рису та варення: оригінальний рецепт п'янкого напою всього з 3 складників

У Пенсійному фонді пояснили, як побачити стаж, напрацьований роками: "Чому не зараховується?"

Як обрати телевізор?

Показати ще

Остання зміна ціни

"Ми розглянемо важливе рішення для нас і для держави – питання встановлення єдиної ціни на газ. Переконаний у тому, що ми в цьому питанні сьогодні поставимо крапку, і це буде остання зміна ціни на газ в житті нашої держави".

Це заявив Володимир Гройсман після прийняття сміливого і непопулярного рішення в 2016 році – підвищення вартості газу до 6879 грн за тисячу кубометрів (з ПДВ).

  • Однак у квітні 2017 року ціну підняли до 6957,9 грн за тисячу кубів. Після цього спецобов'язки «Нафтогазу» відпускати газ населенню за цією ціною регулярно продовжували.
  • Вартість газу для промисловості і населення вже не єдина. З 1 вересня пропозиції «Нафтогазу» для промисловості – від 10 208 до 11 115 грн за тисячу кубів.

Що вийшло?

Можливо, прем'єр, коли давав обіцянку, розраховував на те, що на зовнішніх ринках вартість газу не буде зростати. Чи очікував, що вдасться утримати ціну за рахунок виконання інших заданих газовому ринку орієнтирів. Але обіцянку не виконав:

  • ціна вже зросла і буде рости далі – як для промисловості, так і для приватних споживачів;
  • вона зараз не єдина і до 2020 року такою не буде.

Ринок газу

"Питання ціни на газ в Україні було досить корупційним, в тому числі так зване запровадження різних цін, коли одній категорії громадян продавали за однією ціною, іншій – за іншою. Мільйони кубів газу списувалися на населення і продавалися за комерційними цінами. А завищені соціальні норми давали можливість робити на цьому мільярдні потоки", — описував в 2016 році корупційну структуру газового ринку Володимир Гройсман.

Тобто газовий ринок потрібно створювати, а газовий сектор – реформувати. Що ж принципово змінилося з весни 2016 року?

  • Дослівна цитата міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика (грудень 2017 року): "При наявності закону про ринок газу, зараз на території України немає ринку газу". Тобто питання про реформу протягом 2017 року можна відразу закрити – навіть в уряді констатували, що ринок не з'явився.
  • Тоді ж Ігор Насалик попередив, що ринку не буде без демонополізації «Нафтогазу». Ключова зміна – анбалдинг компанії. Від неї повинно було відокремитися Відкрите акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України», яке буде курирувати газотранспортну систему.
  • Однак у «Нафтогазі» заявили, що до 2020 року анбалдинг неможливий. Причина – «Газпром». До кінця 2019 року з ним діє контракт про транзит, і росіяни відмовляються вносити в нього зміни у зв'язку з відділенням «Магістральних газопроводів». Тобто монополіст у таких сегментах як видобуток і транзит був і залишається таким. Що ж з поставками?
  • «Нафтогаз» формує свою цінову пропозицію для промислових споживачів. Подобається – можуть купувати у нього, не подобається – можна вибирати з пропозицій інших постачальників. У той час як ринок для населення монополізований «Нафтогазом». Він відпускає ресурс через «Укртансгаз» облгазам, а ті – населенню. Поки ціна нижче ринкової. Після переговорів з МВФ ціна для населення буде рости, але поступово. Це передбачає, що до 2020 р. постачання населенню залишаться монопольними.
  • Глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв заявив, що облгази в два рази завищують показники споживання українцями блакитного палива.

Що вийшло?

В сухому залишку до 2020 року навряд чи варто сподіватися на ринок газу для населення: монополія «Нафтогазу» залишиться. Поки що не доводиться розраховувати і на зміну ситуації з облагазами. З 1 серпня Україна повинна була перейти з місячного на добове балансування газу: тобто обробка заявок на купівлю кожен день і динамічна зміна ціни. Але не вдалося. У серпні добове балансування перенесли на два місяці, але навряд чи воно запрацює і в жовтні – в. о. президента «Укртрансгаз» Андрій Хоменко заявив, що платформа не готова.

Енергетична незалежність

"Наше завдання – розвивати власний видобуток газу, проводити агресивну політику енергоефективності та енергозбереження, щоб за 3-4 роки Україна стала енергонезалежною державою, в тому числі і за рахунок впровадження альтернативних джерел енергії", - заявив Володимир Гройсман в травні 2016 року.

У 2017 році видобуток зріс на 4,2%, до 20,8 млрд кубометрів. Для порівняння, у 2016 р. видобули 19,9 млрд, а в 2015 р. – 19,8 млрд кубів. Торішній результат майже добрався до показників 2013 р. Але тоді ще враховували видобуток «Чорноморнафтогазу», а після анексії Криму цього ресурсу Україна позбулася.

Що вийшло?

Видобуток газу зростає. Не можна сказати, що швидкими темпами, але і термін виконання прем'єрського обіцянки ще не минув. Він визначив план на 3-4 роки, тобто незалежною Україна повинна стати в 2020 році. Але до того моменту наростити видобуток хочуть до 27,5 млрд кубів, так що потрібно прискорюватися.

Але є ще рядок про агресивну політику енергоефективності. Ось тут хвалитися особливо нічим.

  • Фонд енергоефективності досі не запрацював, хоча профільний закон ухвалили ще влітку 2017 року. Він повинен розподіляти кошти з держбюджету та інших джерел на компенсацію термомодернізації будівель, встановлення нового обладнання. Заявки після енергоаудиту будуть подавати власники, співвласники будівель або уповноважені представники.
  • В 2019 році Фонду енергоефективності збираються виділити 1,6 млрд грн. Ще 400 млн грн – «теплі» кредити. На цьому надії можна залишити. Оціночні витрати на загальну модернізацію будинків – 30 млрд євро. Такі дані давав віце-прем'єр Геннадій Зубко. За нинішнім курсом потрібно 987,6 млрд грн. Якщо розраховувати лише на підтримку держави, термомодернізувати всі українські будівлі вийде через 493 року.
  • Врятувати могли б кошти донорів. У ЄС підтверджують, що можуть виділити Фонду енергоефективності 54 млн євро безповоротної допомоги. Але грошей потрібно в 555 раз більше, так що і Європа не врятує.
  • Очевидно, що енергоефективність та модернізацію житлового фонду залишили зацікавленій стороні – українцям. Це логічно, якщо б не два нюанси – залежність від субсидій і нове подорожчання газу.
    3 млн сімей отримують субсидії при тарифах, які ще не є ринковими. Було б дивно очікувати, що при нестачі грошей вони викроять щось на модернізацію житла. Після подорожчання газу потреба в держдопомозі зросте. При цьому в бюджеті на 2019 рік коштів на субсидії закладають на 22% менше, ніж у 2018 році.

Що вийшло?

Верифікацією, зміною правил нарахування і всіма можливими способами витрати на субсидіантів хочуть скорочувати. Отже, після підвищення тарифів людям доведеться витягнуться у струнку, але платити. Не доведеться довго думати, щоб зрозуміти, що вони виберуть: оплату комуналки або енергоефективність.

Зобов'язання перед МВФ не залишають вибору

"Є зобов'язання, які підписані українською стороною, що тарифи на газ будуть 100% відповідати вартості. Іншого шляху немає, у мене немає вибору", — аргументував подорожчання 2016 року Володимир Гройсман.

  • Однак на момент прийняття рішення за Меморандумом з МВФ досить було підняти ціни до 75% імпортного паритету, а не до 100%, як вирішив Кабмін. Вийти на повну ринкову ціну для населення могли і в 2017 році. Але вирішили діяти на випередження.
  • З цілого ряду інших зобов'язань перед Фондом Україні вдалося зробити все, щоб зробити мінімум. Серед прикладів – пенсійна реформа. Крім збільшення страхового стажу, потрібно було дати гарантії, що пенсії будуть співвідноситися з внесками і будуть «адекватними в реальному вимірі».
  • Антикорупційний суд мав запрацювати ще у березні 2018 року. До кінця березня 2017 року повинні були прийняти закон про бізнес-омбудсмена, але його не прийняли до цих пір. З 2018 року повинен був запрацювати закон про ринок сільгоспземель. До кінця вересня 2017 року повинні були запустити процес великої приватизації і т. д.

Що вийшло?

Коли в уряду є бажання шукати компроміс, він його знаходить. Довгий список «маяків» МВФ у другій половині 2017 року скоротили до чотирьох основних пунктів: Вищий антикорупційний суд, велика приватизація, пенсійна реформа і ринкова ціна на газ. Однак перші три виконуються досить умовно, а ціни на газ не залишають вибору – треба підвищувати.

Нагадаємо, що українські ЗМІ повідомляють, що місія МВФ офіційно завершила роботу у Києві.

Як повідомляв раніше портал "Знай.иа", ЄС ощасливить Україну на 54 мільйони євро.

Також портал "Знай.иа" повідомляв про те, на скільки МВФ з Гройсманом "нагріють" українців.