Що таке менінгіт: симптоми, причини, лікування

Менінгіт – це серйозне інфекційне захворювання, яке необхідно обов'язково лікувати у лікарні. Запалення включає в себе мозкові оболонки, зокрема м'який і субарахноїдальний простір, та в деяких випадках може відбуватися ураження головного мозку.

Менінгіт являє собою захворювання, симптоми якого залежать від багатьох факторів, включаючи вік пацієнта. Лікування слід починати якомога швидше, інакше можуть розвинутися серйозні ускладнення.

Різновиди менінгіту

Поява менінгіту провокується проникненням мікроорганізмів в спинномозкову рідину через кров або із забруднених ділянок пошкодженого черепа (наприклад, перелом основи черепа). Також виникає в ході середнього отиту або синуситу.

Види менінгіту:

• бактеріальний;
• вірусний;
• грибковий;
• паразитарний (туберкульозний).

Перший вид менінгіту – бактеріальний (особливо гнійні форми) – являє собою захворювання з гіршим прогнозом і великим ризиком ускладнень, ніж вірусний і грибковий менінгіт. Бактеріальні запалення складають близько половини ураженої ділянки, і серед них гнійні інфекції становлять 90%.

Вірусний менінгіт (асептичний) зустрічається частіше, ніж бактеріальний. Рідко призводить до смерті, якщо тільки не виникає енцефаліт. Дослідження показують, що близько 70-80 відсотків випадків вірусного менінгіту викликані ентеровірусами (Екхо, поліомієліт, Коксакі). Захворіти менінгітом можна і через інші віруси:

• вірус простого герпесу (ВПГ);
• арбовіруси (група вірусів, що передаються в основному кліщами);
• епідемічний паротит;
• оперізуючий лишай;
• кір;
• грип типів A і B;
• ВІЛ;
• гепатит;
• вірус Епштейна-Барр (EBV).

Деякі з перерахованих вище вірусів можуть розповсюджуватися повітряно-краплинним шляхом. Інші можуть бути присутніми у воді, забрудненій стічними водами.

Грибковий менінгіт найчастіше викликається криптококком (Cryptococcus neoformans) і грунтовим грибом (Coccidioides immitis). Стан здоров'я погіршується за рахунок зниження імунітету організму, наявності ракових клітин, захворювань крові, діабету і туберкульозу.

Паразитарний менінгіт зазвичай викликається акантамебою (Acantamoeba) і мозковою амебою (Naegleria fowleri), що провокує неглеріоз. Інфекція, спричинена токсоплазмою (Toxoplasma gondii), також може стати збудником паразитарного менінгіту.

Інші можливі причини менінгіту:

• лейкоз, лімфоїдний рак, пухлини головного мозку, метастази в мозок;
• саркоїдоз - хронічне системне захворювання, що характеризується утворенням вузлових або інфільтративних епітеліальних уражень;
• прийом ліків (наприклад, метотрексату), які використовуються при лікуванні раку;
• отруєння свинцем.

Як виникає менінгіт

Менінгіт – це інфекційне захворювання, яке викликає запалення в тканинах менінгіт. Найбільш поширені патогени, включають в себе:

• гнійні інфекції: менінгококи (Neisseria meningitidis), пневмококи (Streptococcus pneumoniae), гемофільна паличка (Haemophilus influenzae), кишкова паличка (Escherichia coli), стрептококи групи B (Streptococcus agalactiae), стафілококи (Staphylococcus aureus);
• непостійні інфекції: мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), лістерії (Listeria monocytogenes - викликає хворобу Лайма), боррелии (Borrelia spirochetes - передається кліщами).

Тип бактерій, що викликають менінгіт, багато в чому залежить від нашої імунної системи. Також важливий фактор – вік.

• У новонароджених немовлят менінгіт найчастіше є результатом зараження грамнегативної кишкової паличкою або стрептококами групи B.
• У немовлят у віці від 2 місяців і у дитини до 5 років менінгіт є результатом інфекції гемофільної палички.
• У дітей старшого віку, підлітків і дорослих серед бактерій, що викликають менінгіт, переважають менінгококи і пневмококи.
• У літніх людей найчастіше спостерігаються пневмококи, лістерії, туберкульозні бактерії.

Окрема група включає людей після травм голови і тих, хто заразився у результаті госпітальних процедур. Цих людей найчастіше вражають такі бактерії: кишкова паличка, стрижень синього масла (Pseudomonas aeruginosa), стрижень пневмонії (Klebsiella pneumoniae), золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus).

Зараження відбувається краплинним шляхом, через тісний і тривалий контакт з виділеннями з горла хворої людини.

Які чинники підвищують ризик розвитку бактеріального менінгіту

• знаходження в приміщеннях з великим скупченням людей (казармах, школах-інтернатах, гуртожитках, дискотеках) типово для менінгококової інфекції;
• середній отит чи гострий або хронічний синусит;
• травми черепа, особливо переломи кісток черепа;
• алкоголізм, наркоманія;
• імуносупресивне лікування;
• рак, діабет, цироз печінки;
• відсутність селезінки;
• нейрохірургічні процедури (наприклад, імплантація дренажу для дренування спинномозкової рідини в гідроцефалії)

Найперші симптоми менінгіту: прояв у дорослих та дітей

Через що з'являється менінгіт? Зазвичай виникає через тісний контакт з інфікованою людиною або людиною, яка переносить бактерії. У разі основних патогенів, що викликають цереброспінальний менінгіт, спостерігається перенесення цих бактерій у носоглотку.

Бактерії потрапляють в організм під час чхання, поцілунків або через побутові предмети, такі як стакан, столові прибори.

Симптоматика менінгіту у дорослої людини, незалежно від типу бактерії, виявляється практично однаково (зазвичай через 2-5 днів після зараження). Прояви хвороби:

• висока температура, до 40°C, часто з ознобом;
• світлобоязнь;
• скелетно-м'язовий біль;
• сильні головні болі;
• нудота блювота;
• непіддатливість потиличних м'язів;
• у тяжкому перебігу – порушення свідомості, аж до втрати свідомості, судоми, сонливість, апатія;
• можливий висип червоно-рожевого кольору, прищі.

Також спостерігаються більш специфічні ознаки:

• симптом Бехтерева (скорочення мімічної мускулатури під час постукування по виличної дуги);
• симптом Пулатова (біль при постукуванні черепа);
• симптом Менделя (больові відчуття при натисканні в районі слухового проходу зовнішнього вуха).

При гнійному бактеріальному менінгіті можливі неврологічні ускладнення, такі як:

• епілепсія;
• абсцеси мозку;
• парез або параліч кінцівок;
• глухота або поганий слух;
• розлади мови або розлади особистості.

При цьому типі менінгіту спостерігається висока смертність – близько 20%, особливо у разі інфекцій стафілококів Staphylococcus aureus.

У немовлят спостерігається особлива вразливість не тільки до менінгіту, але і до менінгококової септицемії, тому батьки немовляти до 1 року можуть розпізнати хворобу, приділивши особливу увагу таким симптомам, як:

• лихоманка (ноги і руки можуть бути холодними);
• відсутність апетиту;
• блювота;
• пронос;
• відчайдушний плач, пхикання;
• ступор;
• пульсуюче джерельце;
• петехії, висипання на шкірі.
• діагностика менінгіту.

Діагноз менінгіту визначається за підсумками клінічного огляду. При цьому тип бактерії повинен бути визначений дуже швидко. Основним тестом у цьому випадку є дослідження спинномозкової рідини, взятої під час люмбальної пункції. За станом рідини визначається, чи є запалення бактеріальним чи вірусним. І після мікробіологічних тестів можна дізнатися етіологічний фактор та вид антибіотиків, до яких він чутливий.

Комп'ютерна томографія голови, аналіз посівів крові і мазків з горла також допомагають встановити діагноз.

Лікування менінгіту має бути розпочато якомога швидше після того, як були виявлені первинні симптоми або виявлена підозра на запалення. Чим пізніше починається терапія, тим більший ризик ускладнень.

Терапевтична процедура в разі бактеріального менінгіту

Якщо є підозра на бактеріальний менінгіт, слід якомога швидше почати внутрішньовенне введення антибіотика.

Крім того, лікування менінгіту зводиться до застосування протизапальних і протинабрякових препаратів (профілактика набряку мозку). Пацієнту призначається постільний режим, дієта.

Профілактика бактеріального менінгіту

Кращий спосіб запобігти бактеріальному менінгіту – вакцинація. В даний час на ринку доступні вакцини проти основних патогенів, тобто менінгококів, пневмококів і гемофільної палички типу b (вакцинація за календарем щеплень).

У разі тісного контакту з пацієнтом, зараженим гнійним бактеріальним менінгітом, викликаним менінгококами або гемофільною паличкою, призначається антибіотик (ципрофлоксацин, рифампіцин або цефтриаксон). Така процедура знижує ризик захворіти у щеплених людей.

Крім того, при тісному контакті з хворим (особливо ураженим менінгококовою інфекцією) необхідно використовувати хірургічні маски для обличчя, одноразові рукавички, мити руки антибактеріальним милом.

Менінгіт – лікування

В першу чергу, варто звернутися за допомогою до лікаря. Але найчастіше список медикаментів і лікування виглядає наступним чином:

• При лікуванні бактеріального менінгіту прописуються антибіотики. Ампіцилін і аміноглікозид вводять новонародженим. Немовлятам дають ампіцилін і аміноглікозид або цефалоспорин III покоління. Дітям від 3 місяців та дорослим також призначають цефалоспорин III покоління. Лікування повинне проходити у відділенні інфекційних захворювань. Якщо причиною інфекції є менінгококи, антибіотики також дають і людям, які мають контакти з хворим, з метою вбити менінгококи, які можуть виникнути в носоглотці (усунення статусу носія).
• Лікування вірусного менінгіту зазвичай обмежується симптоматичним лікуванням під цілодобовим медичним наглядом, а тому потрібна госпіталізація. Зазвичай використовуються знеболюючі та жарознижувальні препарати, і лікування може тривати до декількох тижнів.
• Лікування туберкульозного менінгіту включає прийом протитуберкульозних препаратів.
• У разі грибкового запалення пацієнту дають амфотерицин В (протигрибковий антибіотик, вироблений Streptomyces) і флуконазол (протигрибковий препарат широкого спектру дії).
• У разі зараження Acanthamoeba і Naegleria fowleri пацієнту дають амфотерицин B. У разі зараження Toxoplasma gondii лікування супроводжується застосуванням піріметаміну з сульфадіазином або спіраміцином.