Повномасштабна війна перетворила тривогу, хронічний стрес та емоційне виснаження на частину повсякденного життя мільйонів українців. Але як зрозуміти, коли це вже не «нормальна реакція на складні обставини», а стан, який потребує допомоги фахівця? Про симптоми, які не можна ігнорувати, розповіла психіатриня з Володимира Діана Захарчук — про розмову з лікаркою пише видання VSN із посиланням на газету «Слово правди».
За словами лікарки, за роки війни кількість тривожних і панічних розладів помітно зросла — і вони нині трапляються частіше, ніж депресивні. Почастішали гострі реакції на стрес, розлади адаптації та посттравматичний стресовий розлад. При цьому звернень від цивільних і рідних військовослужбовців більше, ніж від самих військових.
Коли тривога перестає бути нормою
Стрес — це природна реакція організму на небезпеку, і без нього людина не може жити. Проте є межа, за якою він перестає бути нормою. Якщо пригнічений настрій, постійна тривога, дратівливість, апатія чи порушення сну не минають понад два тижні — це вже привід звернутися до спеціаліста.
Особливо мають насторожити шість ознак: постійно пригнічений настрій; відсутність радості від речей, які раніше приносили задоволення; порушення сну; зміни апетиту; відчуття тривоги без очевидної причини; хронічна втома, яка не минає навіть після відпочинку.
Часто люди навіть не здогадуються, що причиною фізичних скарг може бути саме психоемоційний стан. Нервова й гормональна системи тісно пов'язані, тому тривалий стрес нерідко проявляється тілесно: пацієнти скаржаться на синдром подразненого кишківника, подразнення сечового міхура, головний біль та постійну втому, хоча серйозних фізичних захворювань у них не виявляють.
Хто в зоні ризику
Найуразливішими, за словами Діани Захарчук, є діти, літні люди, внутрішньо переміщені особи, українці, які виїхали за кордон, а також військовослужбовці та члени їхніх родин. Родини військових найчастіше стикаються з тривогою за рідну людину, постійною відсутністю зв'язку та невизначеністю, що лише посилює відчуття нестабільності.
Чому українці бояться психіатрів
Головна причина, через яку люди відкладають візит, — суспільна стигма. Досі побутує хибне уявлення, що до психіатра звертаються лише «божевільні», а сам факт звернення означає автоматичне взяття на «облік». Лікарка пояснює: перше звернення не означає автоматичного нагляду — він застосовується лише в окремих випадках відповідно до діагнозу та медичних вимог.
Ще один поширений міф — що психіатр обов'язково призначить сильнодіючі препарати, від яких людина стане залежною. Насправді лікування підбирають індивідуально: у багатьох випадках достатньо психотерапії, а ліки застосовують лише тоді, коли вони справді потрібні.
Психолог чи психіатр: у чому різниця
Психолог працює з емоційними переживаннями, допомагає краще зрозуміти себе та змінювати поведінкові моделі. Психіатр — це лікар, який встановлює діагноз і за потреби призначає лікування. «Найкращий результат часто дає саме поєднання роботи психолога та психіатра», — наголошує Діана Захарчук.
Куди звертатися по допомогу
Безплатну комплексну допомогу психіатра й психолога можна отримати в центрах ментального здоров'я: там можна працювати одразу з кількома спеціалістами, усі звернення конфіденційні. У низці медзакладів запис до психіатра не потребує направлення від сімейного лікаря — достатньо взяти талон у реєстратурі. Під час першої консультації лікар збирає інформацію про скарги та історію життя, проводить діагностику й визначає тактику — і вона не завжди передбачає ліки.
«Звернення по допомогу — не ознака слабкості, а свідчення відповідального ставлення до власного здоров'я. Психічне здоров'я так само важливе, як і фізичне», — підсумовує психіатриня.
Раніше портал Знай повідомляв, синдром середньої дитини: психологи назвали 5 помилок, які руйнують самооцінку.
Також ми писали, чому діти тікають з дому: головна причина не війна, а брак довіри в родині.
