20 лютого Україна поминала загиблих та шанувала живих Героїв Революції Гідності. Діти малювали свої подяки на папері і у танці, дорослі виголошували промови та присвячували пісні.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяНа Будинок Профспілок проектором транслювали кадри та записи документальних фільмів, коло Стели на Майдані називали імена тих, хто поліг за наше майбутнє, запалювали лампадки пам'яті червоних кольорів, а у столичному Українському домі бійцям та героям присвятили тематичний концерт, на який завітали кореспонденти Знай.ua.
"І не зробиться темно. І не зникне весна. Не торкай мою землю! Бо священна вона...І не вийдеш на гору. Не схолодиш вогні. Не торкай моє море! Бо утопишся в нім", - продекламувала зі сцени свою поезію Небесній сотні, талановита жінка Антоніна Листопад. Вона народилася у Рівненщині, довго жила у Луганщині та наразі перебуває під Києвом, через конфлікт на Сході.
Найбільше присутніх у залі вразило її зізнання у любові Донбасу. Довгий лист, який навіть довелось переривати кілька разів, викликав сльози у залі. Він ніби говорив до змученого чоловіка, який воює, тисячі разів поранений; але який все одно має повернутись після бойових дій додому.
Читайте також: На Майдані зараз всім показують, що в нас йде громадянська війна – Тарас Чорновіл
Крім поезії, на сцені козацький бойовий дух демонстрували юнаки у народному танці, дівчата показали незмінну чарівність та свою власну підтримку. У концерті ніби переплелися скорбота втрат та вдячність тим, хто не здається.
"Є на світі моя країна, в моїм серці одна єдина, гори ріки і полонина, це - моя Україна", - під фінальну пісню бійці встали із лав, у спільному пориві, підспівуючи ніби ще один маленький гімн.
Нагадаємо, під час Революції Гідності, два роки тому, більше сотні людей загинули від побиття, куль та поранень на Майдані. День Героїв Небесної Сотні встановлено указом президента.
