У періоди великих потрясінь населенню будь-якої точки світу, в будь-яку епоху доводиться несолодко. Як стверджують соціологи, найбільше дістається незахищеним верствам населення - інвалідам, дітям, людям похилого віку. Україна в цьому плані не виняток.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗнай.ua дізнався, як в епоху війни, падіння економіки і тотального зубожіння населення живеться тим, хто повинен відчувати на собі всі ці тяготи, - маленьким українцям.
50 відтінків непотрібності
В кінці грудня країну вразила новина - практично в центрі столиці від голоду померла однорічна дитина. А її на рік старша сестричка - у важкому стані в лікарні. Діагноз: крайня ступінь виснаження.
Тоді ж спливли і жахливі подробиці цієї історії. Цілком респектабельна за загальними мірками молода жінка навмисне морила голодом власних дітей, а потім, демонструючи їх фотографії в соціальних мережах і родичам, просила грошей на лікування, нібито хворих, дітей.
"Горе-матір через соціальні мережі почала просити допомоги на двох старших дітей, регулярно розповідаючи страшні історії - мовляв, у старшої дочки рак, іншим говорила про гідроцефалії. Користувачі вимагали підтверджуючих документів, щоб допомогти жінці. Але з документами вона постійно затягувала, обіцяючи показати їх із дня на день. Уже зіставляючи факти і спілкуючись з усіма учасниками, я зробив висновок, що дітей до смерті вона доводила навмисно і поступово. Діти і до цього випадку залишалися самі в квартирі, без їжі. Сестра цієї матері стверджує, що та вимагала у неї гроші на лікування старшої дочки. Вона надсилала фото дитини, коли дівчинка була зневоднена, з потрісканими губами і виглядала дійсно жахливо. Цю ж фотографію вона відправила людям у соціальних мережах", - розповідає дитячий омбудсмен Микола Кулеба.
Кілька років тому громадськість вразила історія маленького Юри з Дніпродзержинська. Мати морила сина голодом і била, щоб зробити з нього інваліда і отримувати на нього гроші. У реанімацію шестирічного хлопчика доставили в стані коми.
"До нашого відділення дитину на руках заніс лікар швидкої допомоги. Хлопчик важив усього 7 кг і був сильно побитий. Юра був без свідомості, у нього періодично навіть зупинялося дихання. Його батьки йшли позаду з упевненими і холодними обличчями, прямим поглядом - так, ніби нічого страшного з їхньою дитиною не відбувається зовсім. Крім виснаження, у дитини був перебитий ніс і вибиті зуби. Коли ж завідувачка викликала міліцію, родичі спокійно спустилися в реєстратуру і, заповнивши всі необхідні документи, вирушили на допит", - розповіла медсестра-анестезіолог реанімаційного відділення Дніпродзержинської лікарні №7 Яна Перекопська.
Іноді подібні історії все ж стають надбанням громадськості і викликають цілу хвилю гніву. Недбайливі батьки, психічно неадекватні люди, безсердечні вигодонабувачі - так, якщо говорити м'яко, характеризує суспільство подібні інциденти.
Втім, ті, хто вважає, що такі випадки поодинокі - здорово помиляються.
В Уманському обласному міжрегіональному притулку для неповнолітніх кожна історія - це виклик суспільству і крик про біль. Саме сюди привозять дітей після трагедій, з вулиці, притонів, неблагополучних сімей - одним словом, у тому випадку, коли вже навіть держава зважилася вилучити дитину.
У першокласниці Свєти батьки любили випити. Особливої турботи від них дівчинка не знала. Одного разу дівчинка робила уроки - за неправильний правопис мама відрубала дитині пальчики на руці.
В іншій родині мама з татом так побили 4-річного малюка, що, крім численних синців і саден, переламані ребра, у дитини не стало й ока.
На очах у Діми та Олі п'яний батько спочатку вбив дідуся, а потім зґвалтував дітей...
Жахає, правда?
Грошова допомога - причина народити
Здавалося б - навіщо людям, які абсолютно не схильні до батьківських почуттів, діти?
"У наших сусідів п'ятеро дітей. Сусід і сусідка випивають і не приховують, що живуть на "дитячі" гроші. Мені немає діла до чужого пияцтва, але дітей дуже шкода: вони недоглянуті, одягнені абияк, взимку ходять в осінніх курточках і черевиках, які добрі люди віддадуть. Іноді, коли мамка і татко в запої, їдять сирі макарони - єдине, що є вдома з їстівного. Нещодавно спостерігала картину - п'яна сусідка потягла кудись увечері молодшу дівчинку. На вулиці мороз, вона тягне дитину за руку, з малечі навіть взуття злетіло, але їй все одно. Пішла кудись далі пити..." - розповіла Марина з Ульянівського району Кіровоградської області.
У селах, в глибинці, таким уже нікого не здивуєш. У соціальних службах тільки руками розводять - періодично виїжджають на виклики, доручають сільрадам проводити роз'яснювальну роботу і тримати неблагополучні сім'ї на контролі. На цьому справа закінчується. Насправді звернути увагу на життя таких дітей соціальна служба може тільки після трагедії, що трапилася в цій родині.
В Україні за кожну дитину держава платить немаленькі гроші. Так, в 2010 році, згідно з постановою Кабміну, допомога при народженні першої дитини становила 12 240 грн, при народженні другої дитини - 25 000 грн, і 50 000 грн - для третьої та наступних дітей.
Такі виплати мали стимулювати народжуваність, а не заробляння грошей. Але, як виявилося, бажаючих "заробити" на дітях хоч відбавляй, особливо зараз, в умовах безробіття в країні. Для багатьох неблагополучних сімей "дитячий бізнес" є чи не єдиним джерелом "живих" грошей. Тому великі суми державних виплат надихають в першу чергу батьків на "виробництво дітей", які потім часто виявляються не потрібними ні татові з мамою, ні суспільству.
"Моя сусідка народила вже трьох дітей. І при тому всього за 5 років. Вони з чоловіком не працюють. У них однокімнатна квартира. Цілими днями п'янки. З дітьми не гуляють, весь час стоїть рев - підозрюю, що іноді їх б'ють. Що вони там їдять - не ясно. Соціальні служби не звертають на це ніякої уваги. Всі гроші, отримані на дітей, пропивають із такими ж друзями.
У мене одна дитина. Чоловік працює. Коли дитині було три місяці, до нас прийшли соціальні працівники. Дві жінки, м'яко кажучи, поводилися нетактовно. Вони перевірили коляску, ліжечко, памперси та стан холодильника. Одна з них навіть провела пальцем по телевізору і показала, що є пил. Скажу, що пил на телевізорі накопичується миттєво. Але вона зробила зауваження і попросила прибрати в свинарнику. Я не витримала і тицьнула їй в обличчя чеки: на коляску, яка коштувала 9 тис. грн і ліжечко 6 тис. грн, підкресливши, що держава платить менше. Вони задавали питання, чи є у нас машина, дача і скільки коштують мої чоботи, які лежали в коридорі. От мені цікаво, як вони поводяться з такими, як мої сусіди?! Чому дозволяють собі так вести там, де все в порядку?" - скаржиться Наталя з Києва.
Відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", на першу дитину батьки отримають суму, рівну 22 розмірам прожиткового мінімуму, на другу дитину - 45 прожитковим мінімумам, на третю і наступних - 90 мінімумів. При цьому при народженні дитини батьки отримують одноразову допомогу в розмірі 9 мінімумів, решта - рівними частинами протягом 12 місяців для першої дитини, 24 місяців - для другої, 36 місяців - для третьої.
"Під час Революції Гідності ходили чутки, що скасують виплати і допомоги. До нас почали прибігати вагітні в паніці і просити в терміновому порядку зробити аборт. І їх не бентежило те, що вже 7-8 місяць вагітності. Жінки відкрито говорили, що без допомоги народжувати не хочуть, адже вдома ще по двоє-троє дітей, а скасують виплати - жити нема на що. Працювати на 2 тис. грн вони не підуть", - розповідає старша медсестра жіночої консультації в Черкасах.
Подайте, заради дитини!
Втім, далеко не всі підприємливі батьки готові жити на "дитячі" гроші. Рано чи пізно допомога закінчується.
Багато волонтерів відзначають досить негативну тенденцію. Якщо раніше жінку неохайного вигляду з малюком на руках, яка просить гроші, можна було побачити в громадських місцях, то зараз ця тенденція поступово переходить в інтернет. Мовляв, там і зібрати більше можна, і немає такої небезпеки, та й дитину не обов'язково шукати, щоб стояти з нею з простягнутою рукою.
У минулому році скандал розгорівся в Ужгороді - багатодітна мати використовувала своїх малолітніх дітей для заробітку. Щоразу, приїжджаючи в Ужгород з села, вона привозила з собою одну дитину з семи. За допомогою дітей випрошувала у перехожих милостиню. За її словами, з дитиною на руках можна заробити, а без неї ніхто і копієчки не дає.
Жінка привернула увагу не тільки перехожих, але і поліції. Вона сиділа на тротуарі по вулиці Волошина. На вулиці була мінусова температура, а її маленька змерзла дитина була одягнена явно не по сезону. Для жінки основним завданням було заробити побільше грошей.
"Поліція неодноразово проводила з нею профілактичні бесіди про неприпустимість використання малолітніх дітей у занятті жебрацтвом. Протягом декількох місяців по відношенню до жінки були складені два адміністративні протоколи. За результатами розгляду та за рішенням суду правопорушниця оплатила штрафи. Але відповідних висновків для себе не зробила. У жінки дев'ять дітей. Кілька років тому двоє з них усиновили громадяни США. Зараз жінка виховує семеро дітей. Милостиню просить, бо ніде не працювала і не працює. Її чоловік раніше судимий і грошей додому не приносить. Тому іншого виходу у неї немає. Дітей використовує, тому що так можна заробити, адже до дитини люди ставляться зі співчуттям і жалістю, тому зі всією душею дають гроші", - повідомляють в Управлінні праці та соцзахисту населення м. Ужгорода.
Наразі вирішується питання про притягнення матері до кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.
А ось інтернет став куди більш безпечним місцем для того, щоб просити грошей.
Непоодинокі випадки, коли шахраї використовують оголошення про допомогу реальних людей і змінюють в них реквізити, щоб отримати гроші замість тих, хто їх реально потребує.
Один з таких випадків стався в Миколаєві. У мережі з'явилося оголошення - дитині збирали на дороговартісну операцію в Ізраїлі. Батьки дитини створили сторінку в соціальній мережі, щоб зібрати гроші на лікування. Тут же в інтернеті з'явилися десятки інших сторінок зі зміненими реквізитами, але з тими ж самими фотографіями.
"Ми нарахували близько 50 "липових оголошень". Намагалися блокувати, але вони з'являються знову. При цьому шахраї навіть не намагаються сховатися. Вони вказували свої номери телефонів, банківські реквізити і вели переписку від імені мого чоловіка і мене. У разі порушення кримінальної справи зловити злочинців труднощів не складе, але заява в поліцію результатів не дала. Правоохоронні органи пояснили, що не можуть встановити кількість коштів, перерахованих на рахунок шахраїв, отже, складу злочину немає", - розповідає Ірина, мати хворої дитини.
Подібних випадків в Україні - тисячі. Жертвою шахраїв може стати кожен - від багатодітної матері, яка пожертвувала мало не останні гроші, до хворого малюка, який дійсно потребує допомоги. Все частіше такого роду заробітки з вулиці "переїжджають" в інтернет.
Інвалідність як спосіб заробити
Українські офтальмологи все частіше говорять про те, що батьки діток з вадами зору відмовляються від операції і лікування заради пенсії по інвалідності. У країні проживає 10 тис. дітей зі слабким зором, з них 700 - повністю незрячі.
"Щороку незрячих дітей в Україні буде ставати на 200-300 більше, тому що кожного року в нашій країні з'являється на світ 20 тис. недоношених немовлят. Такі діти - в зоні ризику по зору", - заявив головний позаштатний спеціаліст МОЗ з дитячої офтальмології Юрій Барінов.
Операція може повернути зір багатьом малюкам. Однак деякі батьки таких дітей відмовляються від операції і наполягають на оформленні інвалідності заради соціальної допомоги.
Багато таких батьків заявляють: грошей на операцію немає. І доктори мовчазно змушені погодитися з таким рішенням. А деякі батьки стають професійними прохачами грошей на операцію в інтернеті.
Така ситуація найбільш вигідна: дитина дійсно хвора, дійсно потребує допомоги, всі документи в порядку, - і небайдужі люди роками можуть жертвувати.
Інтернат-клондайк
Втім, криза і безробіття вносять свої корективи, і іноді держава таки вирішує забрати дитину з неблагополучної сім'ї - найчастіше після трагедії.
"Кожна третя дитина сьогодні живе за межею бідності. Як мінімум, кожна сьома дитина страждає від насильства в сім'ї. 150 тисяч дітей мають інвалідність і не можуть ходити в школу або в садок. Кожна друга дитина живе з одним із батьків, зазвичай це мама. Кожна 50-а дитина живе в спецзакладі типу інтернат", - такі жахливі цифри наводить дитячий омбудсмен Микола Кулеба.
Але навіть після того, як дитину вилучено з проблемної сім'ї - її страждання аж ніяк не закінчуються.
Кілька років тому країну потряс скандал з дитячим будинком "Перлина" в Одесі - депутат Михайло Сирота заявив, що в цьому дитбудинку працює бордель, де регулярно ґвалтують дітей 3-6 років. Депутата звинуватили в піарі та поширенні неправдивої інформації, і суспільство заспокоїлося.
5 років тому такий самий випадок стався в Харкові. Сім'я Котенко взяла з притулку двох діток - 10-річного Степана та його 5-річну сестру Валентину.
"Спочатку все було нормально. Але помітили у Валі на трусиках якісь виділення. 11 січня повели до лікаря. Лікар була вражена. Але написати "згвалтування" не мала права - таке можуть визнати тільки експерти. Судмедекспертиза виявила, що дитину ґвалтували. Валя розповідала, як з нею поводилися в дитбудинку. Всю групу вели гуляти, а медсестра вела її в ізолятор, де тримають хворих. Туди приходив дядько і робив страшні речі. Ми жахалися! Дівчинка скаржилася вихователям на біль, але ті не звертали уваги. Зате лаяли за видимі наслідки", - розповіли Котенки.
Директор дитячого будинку Людмила Могильна і керівник департаменту освіти Харкова Ольга Деменко заявили, що дитбудинок непричетний, і навіть звинуватили прийомну сім'ю в насильстві. Справу зам'яли.
"Немає шляху додому"
Міжнародна організація із захисту прав людей з інвалідністю (DRI) опублікувала звіт про те, як дотримуються права дітей, які проживають в спецінтернатах. З 2012-го по 2015 рік працівники цієї організації відвідали 33 установи для пацієнтів з обмеженими можливостями і за підсумками цього дослідження випустили звіт "Немає шляху додому". У ньому йдеться про численні факти сексуального насильства над дітьми, жорстокого поводження з ними, незаконного використання їх праці.
На кожну інтернатівську, або іншими словами "державну", дитину сама держава виділяє чималі гроші. У масштабах країни - це мільярди. Але ось контроль над тим, що їсть дитина-інвалід або в яких умовах проживає – справа темна.
У світлі таких подій інтернат стає для багатьох чиновників архіхлібним місцем, особливо, якщо дітей можна здавати в оренду або просто експлуатувати на свій розсуд.
Так і виходить, що дитина до свого повноліття для багатьох перетворюється на додатковий вид заробітку, а якщо це дитина з особливими потребами - тим більше. Страшна байдужість суспільства і те, що вже завтра ті, на кому воно заробляло, прийдуть вчити, лікувати і будувати країну.
