Дітей-сиріт викинуть на вулицю? Подробиці масового закриття інтернатів

До них часто заходять волонтери, але вкрай рідко цікавляться, на жаль, соціальні служби. Позбавлені батьківської любові з різних причин, скоро діти-сироти ризикують опинитися на вулиці – в Україні за дев'ять років закриють всі інтернати в рамках майбутньої реформи.

Суть змін полягатиме в тому, що держава відмовиться від виховання та утримання і спробує уникнути потрапляння у такі заклади, а навпаки – допомагатиме прийомним родинам. У це важко повірити, але тільки 8% вихованців являються сиротами, у всіх інших є батьки, але вони часто позбавлені прав.

Сюди відправляють переважно через бідність, або після діагностування інвалідності – у школі таким місця не знайдеться. Як це не прикро, наші педагоги не навчені повноцінно тому, як знайти підхід до особливих учнів. Як результат – називають терміном, що звучить, немов вирок – "розумово відсталий". Далі справа часу і везіння. До яких вихователів потрапить, такі й матиме можливості на одужання, реабілітацію та нове життя.

Злидні – перший шлях до сиротинця

Складні життєві обставини за даними аналітиків з Hope and homes for Children вважаються головною причиною потрапляння до інтернату. Решта – це переважно складнощі у засвоєнні освітнього матеріалу, або проблеми зі здоров'ям.

За останні роки тенденція в кращий бік не змінилася. Якщо у 2000-му нараховувалося всього 99 тисяч вихованців, то сьогодні їх більше 106 тисяч (у 92%, нагадаємо, є батьки).

Уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба підкреслив: система ще досі нагадує часи СРСР, тому всі можливі прояви "радянщини" слід викорінити. Тільки от якими методами? Реалії настільки суворі, що малеча не завжди може адаптуватися у нових умовах – з'являються прояви психічних відхилень, затримка у розвитку більше місяця також повинна стати приводом для занепокоєння.

Приділити увагу кожному не вдається, а без врахування індивідуальних особливостей та потреб виховати особистість неможливо. Дається взнаки і суспільна ізоляція. Згадайте, де розташовуються такі заклади? Нерідко це ліс, або віддалений населений пункт. Не має звідки брати приклад для наслідування. Ймовірно, саме тому за статистикою кожен п'ятий випускник (тобто 20% із загальної кількості) має судимість.

Наслідки виховання в інтернаті на цьому не обмежуються: 14% займаються проституцією, 10% покінчують життя самогубством у перший рік після випуску, ще стільки ж на противагу їм пристосовуються до змін. Надто мало, як для таких показників.

Пояснення просте. Перебуваючи у закладі закритого типу, діти отримують від держави все, що їм потрібно: одяг, їжу, побут та навчання (загалом на це виділяється до 7 мільярдів на рік). А коли виходять звідти, бачать на власні очі зовсім іншу картину. У дорослому світі жити ніхто реально не навчив, доводиться шукати вирішення своїх проблем самостійно. І якщо комусь після університету, чи школи допомагають батьки, то вони такого шансу позбавлені.

Замінити на нову родину?

У Національній стратегії реформування до 2026 року інтернати зникнуть, а замість них з'являться Центри соціальної допомоги сім'ям та дітям, які теоретично повинні надавати цілий спектр послуг, такі як: соціально-психологічна реабілітація, робота з батьками дітей для повернення дитини в сім'ю, соціальна адаптація дітей в суспільство, соціальна профілактика, поліпшення відносин в сім'ї та інші.

Тут будуть окремі соціальні квартири та відділення невідкладної допомоги, куди направлятимуть дітей із родин, де вони терпіли насильство, але терміни перебування обмежені до дев'яти місяців. За цей період спеціалісти повинні оцінити ризики повернення до батьків і працювати із ними по всім фронтам.

Так звані "групові будиночки" розраховані всього на 15 місць, працюватимуть там по 5 педагогів, за кожним закріплять 2-3 вихованці.

Реформа у теорії, життя – на практиці

Керівництво дитячих будинків не підтримує такі новації. Аргументують це тим, що сироти можуть піддаватися дискримінації у загальноосвітній школі (а саме туди після реформи вони і потраплять, просто під наглядом соціальних працівників, або нових родин). Відчуття пригніченості та непотрібності – цього так хотіли уникнути громадські організації, але вони навпаки проявлять себе зовсім скоро.

Припускають, що інтернати закривають через надмірну затратність на харчування та проживання – мовляв, держава "не потягне таку розкіш". Але як же тоді закон про незахищені верстви населення та піклування про них?

Доведеться шукати нове місце роботи і сотням вчителів, або опановувати нову систему, що, як показує практика, рідко закінчується успішно. Тільки уявіть,що значить кілька десятків років віддати цьому закладу, а потім кардинально перейти на новий рівень та пристосуватися до вимог.

"Ми вас любимо", – ці слова, як ніхто інший мріють почути 1,5% дитячого населення країни. Але чи отримають вони тепло та увагу після того, як запрацює нова освітня машина? Точно відповісти на це питання поки ніхто не зміг.

Дивіться: Прихована правда. Як живеться у дитячих будинках?