Україна залишається під частковою окупацією Росії, а вогонь, попри Мінські угоди не припиняється. Відтак стає зрозумілим: якщо Росія справді серйозно налаштована на пошуки вирішення цього конфлікту, вона мусить погодитися на розміщення міжнародної миротворчої місії й миротворчих сил. Така схема свого часу привела до встановлення стабільності в Балканському регіоні.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПро це пише колишній голова шведського уряду і шведського зовнішньополітичного відомства Карл Більдт у своїй статті, написаній спеціально для канадської газети The Globe and Mail.
Міжнародна миротворча місія, вважає автор статті, "може започаткувати процес відновлення регіону, дозволить повернутися додому тим, хто втік від насильства, і уможливить реінтеграції Донбасу в Україну з відповідними гарантіями й децентралізованими повноваженнями".
При цьому Карл Більдт вважає, що найціннішим у ситуації, що склалася, був би миротворчий досвід у країнах колишньої Югославії, проводячи паралель між подіями більш ніж 20-річної давнини і сучасними подіями в Україні.
"Хорватські наступальні дії, спершу на початку травня 1995 року, а потім на початку серпня, вирвали три з чотирьох секторів, охоронюваних силами ООН, з-під контролю сепаратистів-сербів. Але найважливіша область, Східний сектор у Східній Славонії (історичній області в складі Хорватії), залишалася під сербським контролем. І, так само, як президент Росії Володимир Путін сьогодні у випадку з Україною, тодішній президент Сербії Слободан Мілошевич наполягав, що питання може бути вирішене тільки шляхом прямих переговорів між сербами-сепаратистами й урядом Хорватії в Загребі", - порівнює Карл Більдт.
Читайте також: Контактна група у Мінську домовилась відвести малокаліберне озброєння
Так само, як донецьких сепаратистів підтримує Москва, сербські цілком залежали від політичної, військової та економічної підтримки Сербії Мілошевича. Зрештою, той погодився на розгортання місії й миротворчих сил ООН, яким було поставлено завдання забезпечити демілітаризацію регіону і повернути Хорватії суверенітет над ним після реалізації необхідних гарантій для тамтешніх сербів.
"Сьогодні про місію Тимчасової адміністрації ООН для Східної Славонії, Барані та Західного Срему (UNTAES) практично забули – не тому, що їй нічого не вдалося, а якраз тому, що вдалося", - наголошує Карл Більдт.
І хоча, веде він далі, ані тоді, ані зараз не вдалося до кінця вирішити всі проблеми у Східній Славонії, але більше немає конфлікту, а між Хорватією й Сербією нині встановилися конструктивні двосторонні відносини.
"Це може бути моделлю для районів Донбасу, контрольованих сепаратистами, за наявності політичної волі до того, аби такий сценарій запрацював", - вважає єврочиновник.
Разом з тим він висловив сумнів у тому, що Росія налаштована на визнання суверенітету України на Донбасі і на відновлення нормальних відносин із Заходом, оскільки, зазначає Карл Більдт, "кожен крок Росії спрямований на ескалацію цього конфлікту – в тому числі на створення сепаратистських анклавів".
Читайте також: Путін збирається прилетіти в Крим
При цьому Кремль розраховує на те, що керівництво Петра Порошенка зазнає невдачі, а Захід розділиться у своєму ставленні до конфлікту в Україні і втратить інтерес до його вирішення.
"Тоді, можливо, пан Путін буде готовий виступити проти України, аби забезпечити собі бажаний довгостроковий результат, - робить висновок Карл Більдт.
"Але якщо уряд України і Захід триматимуться заодно, Кремль може побачити, що його анклави в Донбасі становлять загрозу, головним чином, для самої Росії. Адже сувора реальність полягає в тому, що економіка сепаратистських анклавів перебуває в стані вільного падіння, а тамтешнє суспільство дедалі більше криміналізується. Донбас ризикує опинитися в неприємній ситуації, за яку ніхто не схоче брати на себе відповідальність. Як тільки це стане очевидним, російські лідери могли б почати вбачити доцільним для цього регіону рішення типу UNTAES", - прогнозує Карл Більдт.
Читайте також: Миротворці для Сходу України: канадці, фінни чи казахи?
На його думку, за відсутності будь-якого іншого механізму, Кремлю доведеться зробити це.
"Доктрина колишнього держсекретаря США Коліна Пауелла – "що зламаєш, те твоє" - стосується втручання Путіна в Україну тією ж мірою, як і авантюри Джорджа Буша в Іраку", - наводить порівняння автор статті.
Завдання цієї місії Карл Більдт бачить у реальній реалізації політичних положень угоди "Мінськ-2". Йдеться, зокрема, про "справді вільні і справедливі місцеві вибори, за участю всіх переміщених осіб і біженців", котрі, на його думку, неможливо буде забезпечити "без істотної міжнародної присутності".
"Режим Мілошевича поводився тоді так само, як Кремль зараз", – міркує Карл Більдт.
"Таке втручання може спрацювати – але тільки якщо і коли обидві сторони щиро хочуть вирішення проблеми. Ми ще не на цьому етапі. Але якщо Україна і Захід твердо стоятимуть і спільно діятимуть аби блокувати подальші зусилля Росії на дестабілізацію, цей день може настати. Ми повинні бути готові до цього", - резюмує політик.
