Пройшов рік після довгої битви за контрольно-перепускний пункт "Ізварине". Він став переломним моментом під час бойових дій на Донбасі. Українські прикордонники заважали російським терористам переправляти техніку та живу силу для розгойдування ситуації на сході України. Тому першочерговим для них було відкрити дорогу на Луганськ. Вирішити це завдання вони могли лише після взяття під свій контроль КПП "Ізварине".
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяНапади на КПП велися майже з перших днів війни. Другого червня була масована атака на пункт. На той час терористи вже регулярно захоплювали прикордонні населені пункти.
"Наш загін базувався у Краснодоні, що недалеко від "Ізвариного". Місто заполонили терористи. Місцеві не квапилися тікати, та й вони не боялися, адже більшість їх підтримувала сепаратистів. Тоді майже вся міліція перейшла на бік, так званої, ЛНР. З силовиків залишилися лише ми – прикордонники, - розповідає "Знай" майор Євгеній Ущук, учасник тих подій. – Довкола нашої будівлі стояли машини з озброєними людьми, на дахах будинків видно було снайперів. Нам потрібно було вирушати, але дорога залишалася лише одна – в перших числах червня ми передислокувалися на КПП "Ізварине".
На місці прикордонники відразу ж стали окопуватися, зробили бліндажі. Тим часом, потік біженців до Росії не стихав. Черга розтягувалася на 10-12 кілометрів. Так згадує ті події підполковник Олександр Заволока, який приїхав до "Ізвариного" налагодити оборону пункту. Основна маса їхала перечекати війну до родичів у Росії: "Хоча близько 15% зізнавалися, що хочуть в РФ отримати статус біженця".
Погрози членів банди "Бетмена" і швидкий бій
Серед натовпу біженців були часто й сепаратисти.
"Вони щодня, змішуючись з натовпом вимушених мігрантів, підходили до нас і загрожували або умовляли перейти на їх бік, "заманювали" різними високими посадами в своїй "ЛНР"… А що ми? Посилали їх куди подалі, - говорить Ущук. – Це були члени банди "Бетмена", які штурмували будівлю СБУ в Луганську. На них були вкрадені речі зі служби. Багато таких сепаратистів були в чорній формі спецпідрозділу СБУ "Альфа", із зброєю спецназу, та і на авто СБУ приїжджали. Хоча були деякі й в новенькій російській військовій формі".
Як зізнаються самі прикордонники, розмови серед колег були, щоб піти до Росії, та й то від тих, хто був родом з Донбасу. Але це швидко присікалося, а після перших боїв сумнівів не залишилося ні у кого. Всі трималися один одного та бігти ніхто не збирався.
7 червня терористи виставили ультиматум прикордонникам, щоб до вечора ті лишили КПП, інакше всіх знищать. Виконувати вимоги терористів ніхто не збирався, і вже наступного дня почався обстріл пункту.
"Хотіли, напевно, узяти швидко нахрапом, сподівалися, що ми злякаємося. Нічого у них не вийшло. Ми добре підготувалися і відбилися", - говорить Ущук.
Місцеві чекали українську армію
Уже на той час прикордонники відчували перебої з підвезенням провізії. Допомагали місцеві жителі. Вони привозили картоплю, крупи, масло, овочі та інші продукти.
"Так, нас підтримували багато людей. Вони не були сепаратистами. Люди чекали, що прийде наша армія, що все скоро скінчиться. Адже на Донбасі армія вела активно наступ, і якби вдалося стримати кордон, то наші б оточили сепаратистів у Луганську дуже скоро. Багато хто за це поплатився, оскільки їх ловили бойовики і били. І незабаром ми залишилися і без цієї допомоги, - продовжує Євгеній Ущук. – Тоді керівництво придумало як нам перекинути провізію. Під виглядом цивільних, військові з України заїжджали в РФ, під'їжджали до нашого пункту і вже їхали до Ізвариного. Так декілька разів нам привезли продукти".
Читайте також: "Неможливо звикнути до того, що твій побратим повільно помирає поруч"
Весь цей час наші воїни були в курсі підготовки терористів, вони "слухали" їх переговори.
"З 20 червня мало встановитися перемир'я, обстріли стихли. Ми "слухали" повідомлення їх про те, що прибула група швидкого реагування "ЛНР", щоб нас "вибити", - говорить Олександр Заволока.
Атака почалася о 9 вечора. Серед прикордонників на пункті були службовці, які проходили службу в десантних військах.
"Ох, хлопці й дали прикурити сепаратистам! Несамовиті абсолютно! Кулеметами вони швидко "чистили" ряди терористів, - говорить Ущук. – Бойовики цього разу по нам гасили з підствольників, мінометів, гармат. Тоді у нас були перші поранені осколками. П'ять чоловік 300-х".
Тоді, під час боїв у "Ізварине" багатьом воїнам довелося пережити розчарування у людях.
"У багатьох на Донбасі були сім'ї, друзі, які завзято підтримували сепаратистів. Деяких моїх хлопців батьки прокляли, оскільки вони раптом свято повірили в Путіна та існування хунти й фашистів в Україні. У мене 90% друзів – сепаратисти. Як можна прожити все життя з людьми, яких вважаєш рідними, щоб потім розчаруватися і втратити їх? - говорить начальник відділу прикордонної служби "Краснодон" Сергій Марцинкевич. – Деяким хлопцям буквально довелося воювати зі своїми знайомими і рідними по різні сторони окопу".
Російські "колеги" хотіли знищити наших неозброєних прикордонників
Як говорять прикордонники, з російською стороною була домовленість, що якщо нашим хлопцям стане зовсім важко, то росіяни пустять вийти через свою територію. Наші, знищивши зброю, сховалися на КПП "Донецьк", що з російського боку кордону. Близько сотні прикордонників посадили в одному ангарі, видали воду і одну на всіх коробку "мівіни". І все.
"Нас хотіли вивезти до Ростова-на-Дону. Дуже сильно пресували, вмовляли залишитися у РФ. Для цього на пункт пропуску прибули ФСБ-шники, - згадує один їх офіцерів прикордонників. – З їх боку було багато приїжджих, видно було, що на "місцевих", тобто російських колег, з якими ми знайомі багато років, давили. Але вони там вже, по суті, не заправляли. Нас тримали більше доби – ніхто не здався".
Усвідомивши, що українці не зламаються, російські "колеги" їх відпустили. Наші солдати рушили колонною. Але дорогою, як говорять прикордонники, росіяни намагалися знищити їх, на щастя, нічого не вийшло. Вибралися вони аж у Міловому, що за дві сотні кілометрів від Ізвариного.
Пункт пропуску під контролем сепаратистів
Після цього пункт пропуску часто переходив під контроль то нашої сторони, то терористів. Так, до перших чисел липня КПП залишався під російським агресором, хоча спроби його звільнити продовжувалися. За цей час з території РФ завезли "Гради", важку техніку та боєприпаси. Терористи намагалися забезпечити свої сили підкріпленням єдиною автотрасою, що була під їх контролем у тому районі. Також були помічені ударні вертольоти. Власне тому, вже другого липня з Краснодону почалися масовані атаки артилерією наших позицій, які знаходилися під населеними пунктами Поріччя і Дякове.
8 липня тодішній міністр оборони Михайло Коваль заявив, що "проблемні ділянки на кордоні в Луганської області" під контролем української сторони. Проте, в той же самий час, бої за "Ізварине" продовжувалися. Росіяни переганяли все нові й нові колони бронетехніки, озброєння, щоб "живити" сепаратистів на Донбасі. Наша авіація, по мірі можливості, знищувала вороже "підкріплення" на кордоні. Лише до 11 липня бійці 72-ої бригади змогли зайняти КПП. Як говорять самі солдати, вони б це зробили давно, але, як тільки після штурму "Ізварине" бойовики були вибиті, командування давало наказ відступити. І пункт знову займали "ополченці".
Бої не припинялися. Лише тепер росіяни били артилерією відкрито зі своєї території, атаки на пункт ставали все сильнішими. 20 липня через "Ізварине" вдалося прорватися російській важкій техніці. Наша армія знищила частину колони, але, за повідомленнями експертів, близько 20 "Уралів" і стільки ж бронетехніки дісталися до Луганська. КПП знову опинився в руках сепаратистів.
26 липня кремлівська преса повідомлятиме про чергову партію українських солдатів, які попросили притулок на території РФ і заявили, що "не хочуть воювати проти власного народу". Новина про 40 військовослужбовців, що перейшли на бік ворога, заздалегідь попросивши допомоги "ополченців", виявилася черговим фейком російської пропаганди.
Читайте також: Танк з Росії розстріляв групу сепаратистів під Ізвариним
Спроби повернути контроль над ділянкою кордону біля Ізварине продовжувалися, але сепаратисти захоплювали все більше населених пунктів поблизу КПП. Тим самим скорочуючи дорогу для атаки нашої армії. 7 серпня 2014 бої за Ізварине припинилися і пункт до цього дня під контролем російських терористів. Незабаром стали з'являтися повідомлення, що через захоплений пропускний пункт стали проходити багаточисельні гумконвої з РФ, які везли не лише провізію бойовикам, але й озброєння.
