23 травня на Луганщині разом з бойовиком Олексієм Мозговим загинула його прес-секретар Ганна Асєєва – Самелюк. Вона працювала на самопроголошену ЛНР, а її чоловік воював з протилежного боку фронту – за батальйон "Айдар". Зараз Юрій Асєєв – відомий харківський волонтер. У подружжя – троє спільних дітей.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Знай" дізнався подробиці сімейної драми та з'ясував, як війна ставить рідних людей по різні лінії фронту.
"Ганна та Юрій до війни були відомими на Луганщині журналістами. Разом прожили більше десяти років. Мали трьох дітей", - каже подруга Ганни, Єлизавета Дяченко.
Юрій підтримував Євромайдан, Ганна – ні. Навесні, на початку бойових дій на Донбасі чоловік вступив до батальйону "Айдар". Ганна пішла волонтером до бойовиків. Згодом стала прес-секретарем Мозгового. Але подружжя не розсварилося через це, а продовжувало спілкуватися. Судячи з сторінки Юрія, він тісно співпрацював з дружиною по обміну полоненими між сторонами.
Після загибелі дружини, Юрій зізнався, що двоє їх молодших дітей жили з матір'ю. Зараз він має намір забрати їх до себе у Харків, де живе із старшою дочкою і займається волонтерством на користь української армії.
"Чоловік в Айдарі воює, а дружина на терористів працює" - відгукнулися в коментарях користувачі соціальних мереж.
"Всі, хто знав Ганну. Так, вона загинула, вона була з Мозговим. Да, вона мати наших трьох дітей. Все одно вона була хорошою дружиною і матір'ю. Ось як ріже родини ця війна", - написав Юрій на своїй сторінці в соціальних мережах.
"Моя сестра… Молодша… Колишня"
Схожа ситуація сталася і в родині працівниці Донецької облдержадміністрації Олени Малютіної – її чоловік з проросійськими поглядами залишився у Донецьку, вона з донькою виїхала до України, де немає АТО.
Улітку минулого року в пресі широко освітлювали історію брата та сестри з Краматорська.
"Моя сестра… Молодша… Колишня", - написав у соціальних мережах Вадим.
"Знай" Вадим зізнався, що посварився зі своєю сестрою – 25-річною Юлією через те, що дівчина буцімто підтримувала терористів.
"Я за єдину країну і за Україну. День народження дружини через сепаратистів ми святкували у підвалі. Я ледве встиг під час обстрілу утекти. Як таке можна терпіти? А сестра підтримувала сепаратистів, готувала їм їсти. Вона мені більше не сестра. Не вірю, що в 25 років вона не знала, що коїть", - розказав чоловік.
Його сестра Юлія теж пояснила свою точку зору.
"На блок-посту сподобався молодий хлопець, поспілкувалася. За кілька днів зрозуміла, що помилилася – мені життя дорожче і порвала усі зв'язки. У їдальню ходила. Допомагала – за це мені давали продукти. Зрозумійте, у мене ще є стара мама, ми просто виживали, як могли", - розказала дівчина.
Зараз брат з сестрою не спілкуються.
"Є речі, через які я не можу переступити. Ніколи не переступлю через свою країну і людську кров", - каже Вадим.
Син у нацгвардії, а зять за сепаратистів
Мешканка Донецька Людмила з двома дітьми рік тому утекла до Харкова.
"Чоловік перейнявся ідеєю "руського миру" і пішов до ополченців. Я його відмовляла – він ні в яку. Я його поглядів не розділяю – забрала дітей і виїхала. Нащо мені той незрозумілий їхній мир і їхня Росія – я українка, хочу жити в Україні, хочу тут працювати, тут всі мої рідні живуть", - пояснює жінка. Просить не називати прізвища.
Мешканець вінничини теж приховує своє ім'я та прізвище. Його донька із зятем живуть у Луганську. Зять записався до сепаратистів. Воює на їх стороні. Сина призвали у лави української армії.
"Дзвонить дочка, каже грошей немає – продав кабана – передав туди грошей. Дзвонить син – на бронежилет збирають. Продав ще одного кабана – послав і сину грошей. Обох шкода. Сусіди на мене косо дивляться – питають, чому дочка з внуками не переїжджає з Луганська до мене. Мовчу. Як скажу – то вікна поб'ють", - пояснює чоловік.
Чимало українців розповідають, що посварилися через політику з родичами з Донбасу та з Росії.
"У мене в місті Щастя живе двоюрідна сестра з чоловіком та донькою. Раніше ми спілкувалися, а зараз ні. Знаю, що вони привезли до батьків свою доньку – влаштували тут на навчання у вуз. Пригнали автомобіль з Щастя. Самі поїхали туди. Працюють, мають непогану зарплатню там. Як приїхали, то ні до кого з рідних навіть не зайшли. Ми теж не йдемо з ними на контакт", - каже Яна Ткач з Києва.
