Заходження розвинених держав?

Народна мудрість свідчить: прогрес почався у той момент, коли мавпа взяла палицю, щоб змусити іншу мавпу працювати на себе. І це абсолютна правда, розвиток людства завжди нерозривно був пов'язаний з експлуатацією одних людей іншими. І це дозволяло створити достатню кількість додаткового продукту для того, щоб мали змогу творити художники, філософи, вчені… Природно, ніхто не хоче віддавати нажите непосильною працею. Тому розвиток цивілізації йшов рука в руку з розвитком держави як апарату насильства.

Але держава в сучасному розумінні, як окрема від суспільства й особистості правителя структура, почала формуватися в Європі тільки на початку XIV століття. Оскільки до виникнення стабільної урядової бюрократії територія і люди, що її населяють, розглядалися як приватна власність правителя, що неминуче породжувало юридичний та економічний хаос. Саме ця організаційна перевага відрізняла Європу від решти світу і стала основою її успіху. Тут послідовно розвивалися держави: організовували регулярну армію і бюрократичний апарат, створювали єдиний юридичний простір та виховували лояльних громадян... Так вони стали прикладом для наслідування і захопили світ.

Проте в 70-х роках минулого століття ситуація радикально змінилася. Внаслідок зростання міжнародної торгівлі капіталізм вийшов на транснаціональний рівень, покинувши територію державного контролю. В результаті влада втратила здатність впливати на ситуацію, що поставило під питання саму необхідність існування державних структур. Німецький соціолог Ульріх Бек прямо сказав: якщо раніше держави боялися іноземного вторгнення, то тепер вони побоюються, що не станеться вторгнення іноземного капіталу. І порівняв інститути сім'ї та держави із зомбі, стверджуючи, що в епоху глобалізації такі поняття подібні до живих мерців, що повільно розкладаються й існують лише за інерцією.

Ну, здавалося б, приходить інститут держави в занепад, і що? Менше контролю – більше свободи, все прекрасно. Адже ми регулярно чуємо, що погана держава втручається в роботу "хороших" бізнесменів. Демонтуйте її – і буде щастя. Але поборникам такої точки зору слід було б уважніше поглянути на нинішній стан речей і зрозуміти, що від послаблення держави простим людям краще не стає. Оскільки єдиною метою бізнесу є швидкий прибуток прямо зараз і бажання перекласти соціальні витрати на когось іншого, тим самим підірвавши його конкурентоспроможність. Саме державний вплив і турбота про власних громадян дозволяє "окультурити" капіталістичну економіку та згладити її негативні боки.

В результаті одним із пунктів передвиборчої програми Трампу стала обіцянка шеститижневої оплачуваної відпустки після пологів. Найбагатша країна світу не має декретної відпустки і системи безкоштовної медицини, оскільки транснаціональні корпорації не хочуть платити податки на утримання простолюдинів. Аналогічна ситуація в США із транспортною інфраструктурою та освітою, оскільки на цьому теж можна заощадити.

Не варто думати, що така ситуація характерна тільки для Америки. Насправді абсолютно ті ж самі тенденції спостерігаються в ЄС. Просто європейські країни не тягнуть на собі величезний військовий бюджет і породжений ним національний борг. Таким чином, внутрішнє життя США постраждало від нинішнього стану речей набагато сильніше, ніж держави ЄС.

Але "побутові" незручності – це лише верхівка айсберга. Оскільки уряд нічого не контролює, то який сенс за нього голосувати? В підсумку ми бачимо занепад демократії на Заході. З одного боку, відбувається політизування усіх сторін громадського життя через нав'язливу політкоректність і права людини. Хоча за величезною кількістю приватних питань загубилися питання класові і загальнонаціональні. І, відверто кажучи, права геїв або нацменшин лише салонні іграшки на тлі дійсно загальнодержавних проблем.

З іншого боку, чи існують ще державні проблеми? Якщо держава більше не може контролювати свою економіку, що вона може контролювати? А якщо її фактично вже не існує, а є лише окремі люди і групи впливу, то навіщо нам нації? Таким чином Середньовіччя повільно й упевнено вповзає в життя розвинених країн. У результаті білий не може увійти до "чорного" району, а в Європі почали судити "згідно" шаріату. І що є кримінальні розбірки і тероризм, як не новомодна назва феодальних міжусобиць?

Зрештою, чим слабкіша держава, тим більший об'єм повноважень бере на себе громадянське суспільство, яке можна трактувати двома способами. У першому випадку – це всілякі правозахисники та інші свідомі громадяни, що годують бездомних, облаштовують дитячі майданчики і т. д.

У другому випадку – це ширший спектр, що включає практично будь-яку діяльність, почату людьми поза державними структурами. З цієї точки зору ми повинні включати в рівняння не лише "позитивні" форми самоорганізації, але і кримінальні, а також терористичні угрупування. Адже це теж люди, які самоорганізувалися і зайнялися певною діяльністю, тільки всупереч волі держави.

І якщо нинішні національні держави продовжать слабшати, різні форми "широкого" громадянського суспільства прагнутимуть заповнити вакуум. І їх члени вважатимуть свою кланову ідентичність важливішою за національну. А це стане початком кінця, оскільки зробить закон не всезагальною, а приватною справою.

Ситуацію посилює ще і те, що всі нинішні держави зав'язані на контролі над певною територією, а це, в умовах функціонування сучасних засобів комунікації і транспорту, робить їх усе більш застаріваючими. Оскільки вкрай важко контролювати й створювати гомогенний простір в умовах інформаційної відкритості та інтенсивних міграційних потоків. Це перетворює традиційну державу на колоса з глиняними ногами. Яскравий приклад тому – не лише Європа, що страждає від регулярних нападів ІДІЛ, але й Україна, що проґавила "гібридну" війну.

Це створює умови для нових форм самоорганізації у рамках громадянського суспільства. Так у XVI-XVII ст. сформувалися пан'європейські купецькі "нації", мережі ділової взаємодопомоги купців, які активно взаємодіяли між собою і надавали допомогу один одному. І саме циркуляція капіталу в цих мережах часто вирішувала, які країни в Європі процвітатимуть, а які – ні.

Хто сказав, що зараз, в епоху інтернету, люди не можуть формувати подібні організації? Свого часу купецькі "нації" припинили своє існування з тієї причини, що абсолютистські європейські держави створили функціонуючі закони, і тому в європейських бізнесменів зникла необхідність у такій тісній консолідації.

Але якщо держави знов ослабнуть, а глобальна економіка збережеться, подібні форми громадянського суспільства будуть цілком адекватні реаліям, що змінилися. Так що, можливо, ДНР, ЛНР, ІДІЛ, міжнародна наркомафія – це лише перші потворні ластівки нової форми організації суспільства.

Такі сумні факти сьогоднішнього дня, і якщо зосередитися лише на них, то легко впасти в гіркий песимізм і почати передбачати настання нових Темних століть. Однак тепер ми підходимо до великого АЛЕ…

"А не поспішай Ти нас ховати…"

Тут я міг би почати розповідь про процес згортання глобалізації, що почався після 2008 року, і розквіт правих рухів у розвинених і не дуже країнах, що прямо вимагають від еліт спуститися з емпіреїв і навести порядок на своєму "задньому дворі". Проте це нудно і, мабуть, загальновідомо. Реванш націоналізму після перемоги Трампу – це безперечний факт.

Мені хотілося б поговорити про серіали. Серіали – ось найпотужніша пропагандистська новинка нашого часу! Ми живемо в епоху серіалів. На тлі звироднілого кінематографу вони піднялися на недосяжну раніше висоту. Завдяки інтернету люди можуть усі вихідні присвятити перегляду улюбленого серіалу, що дає дуже глибокий ефект занурення. Тому потокові сервіси, типу Netflix або Amazon, стали викладати цілі сезони відразу.

Таку "іграшку" не можна було залишити просто так. І її уже почали використовувати у сфері пропаганди. Адже всі знають, що в кожному американському серіалі є геї. І, звичайно, вони багатьох дратують, але сама їх присутність викликає звикання. Навіть якщо людина ніколи не спілкувалася з живим геєм, вона тепер знає, що вони є, і така ж частина природи, як собаки або голуби. Це неминуче підвищує її рівень толерантності. Адже безглуздо ненавидіти або боятися голубів?

Коли суспільству треба прищепити нову норму, хороший серіал на вагу золота. За останні декілька місяців вийшли два "цікаві" серіали: "Справжній геній" (телеканал CBC) і "В розшуку" (канал Fox). Вони дуже "особливі", хоча їх художній рівень украй невисокий.

Серіал "Справжній геній" оповідає про ексцентричного мільярдера, що вирішив створити приватну клініку і застосовувати високі технології для лікування безнадійно хворих. Здавалося би, блага справа. Але в першій серії відразу ж був цікавий сюжет. Маленькому чорношкірому хлопченяті дали портативний діагност, який мав відстежувати його стан, а він одягнув його на собачку. Приїхала швидка, великий шухер… Мужній чорношкірий пожежний сказав, що від цих високотехнологічних штук самі проблеми. Незабаром медики знову подивилися на екран і зрозуміли, що у людини, що носить діагност, буде інфаркт. Так вони врятували пожежного, що відібрав цей прилад у хлопчика і носить його в нагрудній кишені. Мудрі медики дійшли висновку, що діагност у вигляді браслета неефективний. Титри. Друга серія недалеко пішла від першої… А тепер стежте за руками!

Серіал "В розшуку" теж про ексцентричного мільярдера (який збіг!), що вирішив після вбивства друга взяти під своє крило цілий поліцейський відділок. Найбільше вражають GPS-маячки, які масово скачують на телефони пересічні громадяни, щоб швидко викликати поліцію, і дрони, що стріляють у порушників електрострумом. Звичайно, все подається як милий, майже нешкідливий і гуманний почин.

Можете назвати мене параноїком, але коли на двох різних каналах, практично одночасно, виходять серіали з украй схожими сюжетами, що розповідають про те, як добре і зручно буде, якщо тобі причеплять діагност-маячок, що не знімається, і що озброєних дронів над головою не потрібно боятися, я бачу перед собою початок пропагандистської кампанії. Яка неминуче скінчиться чипованням усіх громадян і тяжкоозброєними дронами над кожним перехрестям.

І якщо у вас у голові виникли образи важкої антиутопії і згадалося "Великий брат дивиться на тебе", то я думаю, що це максимум напівправда. У разі реалізації цього сценарію держава дійсно зможе глибше проникнути в суспільство й упорядкувати його життя.

Але чи дійсно це погано? Для рядового жителя XVIII століття будь-яка сучасна держава, навіть демократична (особливо демократична), виглядала б як суміш брутальної диктатури і борделю. Адже як інакше можна назвати країну, де всі жителі проходять систематичне промивання мізків упродовж 10-11 років у школі, а потім остаточну шліфовку в армії і/або универі. А жінки ходять, не прикриваючи ніг, люди перелюбствують до шлюбу і практично не відвідують церкву.

А якщо ми заглянемо в майбутнє років на 50, то подумаємо щось схоже. Світ лайт-тоталітаризмів, населений масою збоченців. Оскільки, чим більше на людину давлять в публічному просторі, тим дивніше вона поводиться в особистому житті. Тому за кількістю сексуальних відхилень у світі лідирує "країна робочих мурашок" Японія.

Знову-таки, у світі "зачипованих" людей буде практично неможливо померти від запущеного раку або сісти на голку. Вас візьмуть на олівець і нададуть допомогу за перших же симптомів психічної або фізичної хвороби. Що, погодимося, не так вже й погано.

Я впевнений, що тенденції, описані в першій частині цієї статті, "вистрілять" у слабких країнах, остаточно зруйнувавши їх крихку державну структуру. Тим часом як сильні і розвинені країни, раніше або пізніше, відновлять суверенітет над своїми територіями та зроблять наступний крок у розвитку державних структур. Інша справа, що це буде не бездумне повторення минулого, а крок у майбутнє поза межами сталої системи політичних координат.

Олександр Вольский, спеціально для Знай.ua