Нещодавно в мережу потрапив запис з українського культурного фестивалю, який проходить в Стремигороді Житомирської області. Відео стало доступним завдяки посту Лариси Ніцой, який вона опублікувала на своїй сторінці в Facebook.

До посту Ніцой також вирішила додати свої враження та емоції, які вона отримала, перебуваючи на заході.

Лариса Ніцой

Ніцой дуже яскраво і красномовно описала те, що відбувається на фестивалі:

Уздовж рушники і вишиванки. Меди і сири. Сувеніри і техніка. Одяг і поробки. Столи прогинаються від страв. Навколо щебечуть українською діти. Лунає українська музика. Ведучий зі сцени жартує українською. Нагороджують українських льонарів. Насолоду людям дарують українські гурти. Вміло поєднав рок з етно київський гурт "Тарута". Звучить сучасно і по-українськи глибинно. Я в раю.

Популярні новини зараз
Астролог побачив у травні "лихо" для України Два тарифи на воду: нові ціни встановили для мешканців багатоповерхівок та приватного сектору ТЦК дав чоловікам 60 днів: повідомити обов'язково Це вже законно: співробітникам ТЦК дозволили робити це під час вручення повістки
Показати ще

Як можна помітити, Ніцой отримала масу задоволення від перебування на фестивалі.

Пам’ятаєте, у мережах гуляло відео, як на фестивалі в московії жерли блини з лопати і запивали бояришником? Наш фестиваль. Українська глибинка. Фестиваль льону. Стремигород. Житомирщина. Може, якщо в нас війна, ще й влада чухається, і умови для народу несприятливі, то той народ обідраний, обпитий, матюкливий? Нічого подібного. Навколо український дух. Українські усміхнені люди. Чисті, охайні, хто в модному одязі, хто в етно. Поруч причепурені виховані діти. - Др-др-др, - проїздить два хлопчики на великому іграшковому авто. Один за кермом, другий позаду сидить у кузові. - Стій, димить! - гукає малий, що за кермом. Зупиняється, відкидає капота. Другий малий, що сидів позаду, підхоплюється, підбігає до капота, хазяйновито махає над ним руками, вдає, що ремонтує. - Все нормально, - каже колезі за кермом. Обоє закривають капота, умощуються в машині, їдуть далі. Майбутні господарі землі. У дорослих свої розмови. - О, кума! А що це ви так пізно? – радісно вигукує чоловік до жінки, що йде назустріч. - Та де пізно? Трохи опоздала. - Не опоздала, а запізнилася! – багатозначно піднімає чоловік пальця. Збоку, від сусіднього прилавка: - Та які рублі, ви що смієтеся? Ми ж не в москві, слава тобі, Господи. Повз поважно пройшла ромська родина: мама, тато і діточки навколо, чистенькі, святкові. У вишиванках. Розмовляють українською. Вперше таке бачу )). Уздовж рушники і вишиванки. Меди і сири. Сувеніри і техніка. Одяг і поробки. Столи прогинаються від страв. Навколо щебечуть українською діти. Лунає українська музика. Ведучий зі сцени жартує українською. Нагороджують українських льонарів. Насолоду людям дарують українські гурти. Вміло поєднав рок з етно київський гурт "Тарута". Звучить сучасно і по-українськи глибинно. Поруч неймовірна виставка – баранці та козенята з соломи у звичний зріст. Магічно притягують до себе. Люди товчуться, не відходять. Дітей не відтягти. Поруч майстриня розповідає, як вплітала в солому руни. І така енергетика від того всього. Читаю, що то виставка Лесі Колосенко. Питаю: - Ви, випадково, не Леся Колосенко? - Леся, - відповідає. – А ви випадково не Лариса Ніцой? - Лариса, - сміюся у відповідь. І нумо обніматися. Поруч власник сироварні «Поліський хутір» підходить. Віталій. Ми вже з чоловіком купили в нього сирів - неперевершена смакота. Коли протягує ще одного сирного м’ячика. - Візьміть, пані Ларисо, дякую, що ви з ними на телебаченні воюєте. Ще люди підтяглися, упізнали, дякують. І таке тепло від тих людей. Так затишно серед них. Ніби до рідної забутої хати повернулася. Фестиваль льону 4 роки тому організував місцевий аграрій. Каже: «Захотілося чогось духовного». Хочу побачити цього «духовного» господарника. Назустріч іде елегантно вбрана, красива, стильна, доглянута жінка. Представляють: «Ірина Костюшко». Оце аграрій?! Я в раю. Беріть собі на замітку, українці. Наступного року у вересні фестиваль льону на Житомирщині. Подумалося, а скільки ще отаких маленьких фестивалів по всій Україні, де НАШЕ, рідне. Якби я була міністерством культури, всі наші фестивалі облікувала б. Уклала б сайт з описом, виставила фото-відео, та графік, коли що в кого відбувається. Щоб українці знали куди їздити, щоб пізнавали один одного, щоб браталися. До речі, якщо українці в глибинці при несприятливих умовах отакі, то уявляєте, які ми будемо за сприятливих умов. УЯВЛЯЄТЕ?! ))) Розумію, чому нас північний сусід ненавидить.

Posted by Larysa Nitsoi on Tuesday, 18 September 2018

А що скажете після перегляду відео?

До слова, скандальна письмениця Лариса Ніцой зазначила, що мрією патріотів з тимчасово окупованого Криму, які змушені були стати переселенцями, є Україна.

Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.

Лариса Ніцой

Більш того вона додала, що вони рішуче налаштовані в плані захисту рідної державної мови і територіальної цілісності країни.

Наразі вже відомо, що Лариса Ніцой випадково познайомилася на вулиці в Києві з кримчанкою. Зворушливою історією спілкування з проукраїнськи налаштованою жінкою.

"Ідемо з моїм чоловіком в парк. Прогулюємося алейкою. Позаду з дитячим візком під'їжджає жінка. Ми стаємо з двох сторін, щоб пропустити. "Ні, ні, не пропускайте мене, - каже жінка. - Я до вас, пані Ларисо. Я вас читаю. Ви все правильно кажете. Я з Криму, переселенка". У жінки очі стають вологі: "Якби у Криму була українська мова, нічого б не сталося. Я знаю, що кажу. Я звідти". Вже і в мене очі на мокрому місці. Обнімаємося, знайомимося. Звуть Оксана. Має дітей, чоловіка. Чоловік був на війні. Повернувся", - розповідає Ніцой.

Лариса Ніцой

За її словами, нова знайома розповіла, що до війни чоловік був агрономом, і вона ніколи не могла б повірити, що він піде захищати людей, а не рослини. Однак після початку російської агресії чоловік став добровольцем.

"А я стала рішуча. Все, ніякої толерантності. Досить. Або людською мовою зі мною розмовляйте, або мовчіть. Ми в родині перейшли на українську. А кума моя, російськомовна, з якою ми душа в душу в Криму жили, не зрозуміла мене. Сказала, що я - хунта... Ми з Криму поїхали. я б там не змогла", - цитує розповідь переселенки письменниця.

Сьогодні. Магазин. Стою в черзі, позаду підходить незнайомець. - А я вас знаю, вы Ларіса, вєдь правільно? -...

Posted by Лариса Ніцой on Monday, 27 August 2018

Крім того, вона поділилася історією про ще одне знайомство з українським патріотом того ж дня. Як розповідає Ніцой, у черзі в магазині до неї підійшов російськомовний чоловік і висловив слова підтримки за її активну боротьбу за домінування української мови в Україні.

"Повернулася я додому під враженням, аж плакати хочеться. Від розчулення. Які у нас люди. Від їх теплої уваги. Я розумію, чому вони підходять до мене. Не тому, що я така крута або класна. Просто вони хочуть того ж, що і я. Люди хочуть української України. Вони відчувають, що українська Україна - це запорука безпеки і миру", - підсумувала свій пост письменниця.

Нагадаємо, письменниця, борець за українську мову Лариса Ніцой оригінально розвенчала міф-пропаганду Кремля про те, що українці і росіяни – народ роз'єднаний.

Як повідомляв Znaj.ua, скандальну посаду "міністр по Закарпаттю", яка сильно розлютила українців, погодився ліквідувати угорський уряд.

Також Znaj.ua писав про те, що в одній зі шкіл під Києвом виник гучний скандал через директора, яка дотримується чіткої проросійської позиції.