В суботу великий резонанс викликала поїздка президента Володимира Зеленського у Золоте. А точніше - його спілкування на підвищених тонах з націоналістами, які там з початку жовтня блокують розведення військ.

Незадовго до президента на лінії фронту побував журналіст "Страны" і з'ясував, які настрої насправді у військових і цивільних, які живуть іноді буквально на передових позиціях, передає "Страна.uа".

Майже тиша і війна спайперів

Останні три тижні на більшості ділянок фронту можна назвати майже миром. На позиції не прилітає "важкий", як називають на передньому краї міни та снаряди крупних калібрів. Але ключове у цьому тимчасовому затишші - слово "майже".

На околиці селища

Популярні новини зараз

Красуня-дружина Юрія Ткача показала реалії їхніх стосунків: "Так і живемо"

Олена Кравець з "Квартал 95" показала особистий момент з Дзідзьо: "Весна ж..."

Короткі шортики на жінці-арбітрі змусили іранський канал переривати трансляцію понад 100 разів

Українець втратив пам'ять у Польщі - ні грошей, ні телефона: шукають родичів бідолахи

Показати ще

Тому що бійці і мирні жителі все одно гинуть – на передовій розгорілася "тиха" снайперська війна. Майже кожну добу на "передку" від далекобійних гвинтівок гинуть військові.

За добу до мого приїзду в бригаду в Мар'їнку, на передньому краї від снайперської кулі загинула 36-річна рядова Ярослава Никоненко. Дівчина загинула від прямого потрапляння кулі в голову, шансів вижити не було.

Друг і товариш по службі Ярослави – молодий хлопець, був у момент її загибелі поряд з нею, другий день не може відійти від шоку.

Журналісти випитують у хлопця подробиці трагедії, боєць лише трясе головою і видавлює з себе явно чужі, не свої слова.

Мовляв, загинула смертю хоробрих, будемо пам'ятати. Після відходу представників ЗМІ хлопець тре кулаками почервонілі очі, його комбат затримується і намагається хоч якось підбадьорити хлопця - мовляв, поховаємо Ярославу з почестями, сім'ї допоможемо, війна, будь-що може статися, такі справи…

Українські військові в боргу не залишаються – на довгому фронті від станиці Луганської до Широкіно діють як мінімум близько десятка зведених снайперських груп. Між собою ці групи українські бійці називають "швидкою допомогою" - снайперів перекидають майже кожну добу туди, де в останній раз загинув від пострілу сепаратистського стрілка черговий український військовий.

Командир одного з снайперських підрозділів з позивним "Аксель", розповідає, що його групу можуть за наказом підняти в будь-який час доби і перекинути на десятки кілометрів від бази.

"Їдемо туди, де сепари відпрацювали чергового "двохсотого" (вбили бійця – Ред.). Це свого роду вендета, кровна помста. Звичайно, будь-який бойовий вихід ретельно готується, допомагають суміжники. Це і радіоперехвати, це допомога місцевих фронтових розвідників, які знають "нуль" - нейтралку перед своїми озиціями як свої п'ять пальців. Коли виходимо на полювання, вже знаємо, кого будемо "відпрацьовувати", аж до позивного і справжнього імені – розвідка у нас вже добре працює. Нашою групою два тижні тому був ліквідований сепарский снайпер з позивним "Скрипаль", який убив як мінімум десяток наших за останні два роки", - розповідає командир снайперської групи.

"Скрипаля вбили з півкілометра з гвинтівки великокаліберної. Снайпери майже завжди працюють в парі – один коригує з біноклем, інший стріляє. "Скрипаля" з напарником застали тоді, коли вони обладнали собі бойову позицію на "нулі" - нейтралці. "Скрипаль" маскував "лежання", інший його страхував. Загалом, зняли "Скрипаля" з першого пострілу, другий спробував його витягнути. Але отримав кулю в ногу" - каже "Аксель".

До речі, "Скрипаль" одесит. Його справжнє ім'я Андрій Куцький. Виїхав з міста після подій 2 травня 2014 року. З початку 2015 року воює на боці "ДНР" на Донбасі.

Куцький до війни займався промисловим альпінізмом, грав в одеських рок-групах (звідси і позивний - "Скрипаль").

Це до питання про те, хто з ким на Донбасі воює.

Як обдурити Штайнмайєра

Розведення військ, "формула Шайнмайєра" здавалося б, повинні бути найактуальнішими темами для обговорення у військових на передових позиціях. Насправді ці теми зачіпаються в розмовах не часто.

Причина цього – невіра військових, що шляхом розведення військ можна досягти якщо не миру, то хоча б перемир'я.

Зміцнення і бліндажі на околичних вулицях прифронтових міст

"Ніхто і не збирався відводити війська. Схоже, що Зеленський зі своєю "формулою Штайнмайєра" крупно на@бав всіх на Заході, щоб отримати якусь вигоду від МВФ. Ніхто у нас не готував позицій другого ешелону, щоб відводити війська. Ні в Золотому, ні в Петровському (в цих містах повинен був пройти перший етап розведення – Ред.). Сепари теж не готували – у нас розвідка працює. Вся ця історія з розведенням військ і мінськими домовленостями нагадують гру в бридж між Ураїною і Росією – хто кого обдурить з хорошим виразом обличчя. І яких сюди миротворців не введи на нейтралку і в сірі зони – хоч американців, хоч китайців, ніяких результатів не буде – все одно будуть стріляти. Через голови. Звичайно, і блакитних касок постріляють неміряно. Що з нашого, що з їхнього боку – сепарів, давно воюють заробітчани. Це професія, така ж, як пекар, або водій. Зарплати на передку давно вище, ніж на громадянці. Сержант отримує в ООС під тридцять тисяч гривень, офіцер – ще більше. Де такі гроші заробиш? На полуниці в Польщі? Так там горбатитися треба на пана. А тут – доба через двоє чергуєш в окопі. Решту часу – на базі, за пару кілометрів від передка. Годують відмінно, зарплата капає. А те, що іноді вбивають – дурниця. На громадянці потрапити під машину шансів раз в десять більше, ніж тут під кулю", - розповідає старший сержант Юрій М. на блок-посту в Золотому.

Іноді і українські війська, і сепаратисти демонструють бойову міць кулеметними чергами

"Справжніх ідейних бійців залишилося небагато. Більшість давно воюють, тому що це їхня професія. Їм по барабану, стріляти чи не стріляти, копати чи не копати. Звичайно, якщо куля снайпера прилітає, або міна в бліндаж, включаються інші механізми – мстять все. І наші, і сепари. Ця війна давно перетворилася на тир – ми одного завалимо, ті завалять нашого. Так і воюємо вже не перший місяць" - відверто майор Андрій В. в напівзруйнованому бліндажі під Авдіївкої.

Біля укріпленого і замаскованого бліндажа

До позицій сепаратистів близько 400 метрів. За кілька днів до нашого приїзду там з'явилося величезне полотнище з російським триколором на високому держаку.

"Російський прапор поставили, показують, що там, типу, кадрові частини з РФ. Це такий троллінг. Насправді там – від рядового до комроти - всі місцеві. А ось серед командирів, починаючи з комбата, зустрічаються і росіяни, "відпускники". Для Росії ця війна давно стала полігоном, відпрацьовують техніку, тактику, логістику постачання. Це зручно і практично. Але якщо чесно, нашим теж ця війна вигідна. По-перше, бабло. По-друге, і ми теж обкачуємо наші війська – якщо б не Донбас, у нас армію б розікрали остаточно", - зізнається старший лейтенант Валерій К. в Мар'їнці.

Цікаво, у військових є своє бачення того, як реально припинити війну.

На бойовому чергуванні

"Треба на той бік послати наших представників з армії, а на нашу – представників сепаратистів. Під наглядом цих представників, і ОБСЄ, в якості нейтралів, відвести важке озброєння подалі від фронту. Ніхто їх тут не чіпатиме, представників сепарів. Також під наглядом і наших, і їхніх представників, відвести позиції піхоти на чотири кілометри від нинішніх укріпрайонів. В сірі зони ввести "блакитні шоломи" ООН, яких-небудь з зовсім далеких і нейтральних країн. Типу індійців. Також залишити спостерігачів і від України, і від сепарів при "блакитні каски", що б війська туди не заводила жодна сторона. Цивільні адміністрації в сірих зонах повинні бути українські, щоб місцеві жителі отримували пенсії і зарплати. Ось тоді, може бути і зростеться який-небудь "Штайнмайер" в цих місцях", - міркує сержант з позивним "Горич" в Волновасі.

Схожої точки зору на те, як можна закінчити війну на Донбасі, дотримуються майже всі цивільні з прифронтових селищ.

"Активісти і ті, які виходять на "Майдани – "ні капітуляції" - воювати не будуть. Щось не видно на їх майданах наметів військкомів з чергами добровольців, які рвуться померти за приєднання Донецька і Луганська військовим шляхом. Все це театр для європейців, щоб побільше бабла віджати на війну", - говорить житель Курахове Юрій.

Але Курахове, за місцевими поняттями, це глибокий тил.

Багато людей продовжують жити у напівзруйнованих будинках в Мар'їнці, Гранітному, Петровському, Золотому, станиці Луганській, Авдіївці, і десятках інших селищах "першого ешелону", де передові окопи і бліндажі проходять буквально по околичних вулицях цих міст.

На 99% з них – це зовсім літні люди.

Їм їхати нікуди, важко, та й не чекає старих "тилова" Україна. Яка давно переситилася війною. Як жити людям похилого віку з фронтових селищ, явно не знають ні політики, ні військові, ні мудрі експерти з миротворчих організацій.

А люди на передовій завжди кажуть лише одне: "Просто нехай перестануть всі стріляти. А як жити, і ми самі розберемося".

Нагадаємо, прес-секретар "Слуги народу" розповіла головні інсайди: що відбувається всередині фракції Зеленського.

Як повідомляв портал Знай.uа, в "Слуги народу" Зеленського планують скасувати закон про люстрацію: законопроект вже зареєстрований.

Також портал Знай.uа писав, що Зеленський скасує монополію на спирт в Україні: кому і коли дозволять виробництво