Марину Чуйкову і ще 75 українців звільнили перед Новим роком після 2-річного полону у бойовиків "ДНР". 48-річну жінку затримали на блокпосту "Майорське" навесні 2018 року, коли вона поверталася з окупованої Горлівки, де доглядала за хворою матір'ю, до дітей у Харків. Її звинуватили в шпигунстві, а восени 2019-го засудили до 11 років позбавлення волі за нібито співпрацю з СБУ.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЇї сини, Сава і Артур, проводили акції біля посольства РФ в Харкові і добивалися того, що мати включили в списки полонених на обмін. Зараз Марина разом з іншими звільненими проходить реабілітацію в лікарні "Феофанія".
Жінка розповіла, що відбувалося в полоні і як з нею поводилися бойовики, передає hromadske.
"Перший допит — привели лікаря. Вона мене оглянула і пішла. Вони зібралися на консиліум і питають: "Що з нею робити?" у відповідь: "Так розстріляйте її". І мене кудись повели на розстріл. В принципі, в СІЗО я весь час думала, що мене розстріляють. Довго їхали, повезли в ліс. Двоє хлопців, які їхали зі мною позаду, пристебнули до себе наручниками і заснули. А я шапку так підняла, дивлюся, їдемо в ліс, місто Єнакієве. Думаю, все. Але ні. Повозили-повозили і повернули назад. Потім мені принесли їжу. Я сказала, що не треба мене годувати, я на розстріл, "Ах, не будеш їсти? Зараз ми тебе покараємо". Карали — палицею по ногах били. Також карали туалетом. Туалету у камері не було, тільки коли я ходила митися, можна було сходити в туалет. Виводили двічі — вранці та ввечері", - поділилася спогадами Марина.
Також вона зізналася, що відчувала страх і після допитів "вже не хотіла жити".
"Я лежала на цих дошках і не молилася за те, щоб вийти звідти, а за те, щоб мене розстріляли. Я вже уявляла, як мене розстрілюють. Слідчий мене не бив. Водили на допит у наручниках і шапці в інший кабінет. Там були хлопці і вони знущалися. Били головою об двері, якщо не погоджувалася з ними. Одного разу завели в кімнату, коли били чоловіка. І він був у шапці, а з мене її зняли, щоб я це все бачила. Годували хлібом і кашею. Перші дні, коли у мене був стрес від допитів, я нічого не їла", - розповіла вона.
"Потім возили мене, як мавпу, показували як зрадника і шпигуна, по інстанціях їх, органах внутрішніх справ. Через місяць мене повезли в ізолятор тимчасового утримання. Але я, дивлячись на цей будинок, думала, що це там, де розстрілюють. Там я переночувала одну ніч. Потім знову посадили в машину і вже повезли в СІЗО. Приймали – знову: кричали "тварь", "зрадниця", ображали, морально тиснули, але пальцем ніхто не чіпав. Говорили, що посадять у камеру з жінками ополченцями і я там все одно не виживу. В самій камері було шість чоловік. Спочатку – 16, було важко сидіти разом: туалет постійно зайнятий, черги. В основному, сиділи наркомани і вбивці. У кожної другої — ВІЛ і гепатит, у кожної п'ятої — туберкульоз. Такий колектив, а користувалися загальними засобами особистої гігієни. Тому, коли в лікарню сюди приїхали, в першу чергу, хотіли, щоб у нас взяли аналізи на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію, сифіліс і гепатит", - додала Чуйкова.
Нагадаємо, звільненим з полону українцям нікуди йти з "Феофанії".
Як повідомляв портал Знай.uа, близько 100 українців, які незаконно перебувають в ув'язненні в Росії, "святкують" різдвяні свята у в'язниці.
Також портал Знай.uа писав, що звільнений з полону журналіст зізнався, чому переметнувся на бік бойовиків.
