Четвертого травня за 5 днів до офіційного старту Євробачення мер Києва Віталій Кличко заявив, що столиця «виконала свої зобов'язання» перед організаторами міжнародного пісенного конкурсу і повністю готова до проведення заходу. Довіряй, але перевіряй, подумали журналісти порталу Знай.ua і вирішили самостійно переконатися в словах градоначальника.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяОб'єктом нашої інспекції стали основні локації, на яких будуть проходити заходи конкурсу.
Головна станція метро
Перевірку почали зі станції метро «Лівобережна», яка, за словами мера, повинна була відкритися на наступний після заяви день, перебуваючи вже в повній «бойовій готовності».
І дійсно - вона відкрилася. І була на її стінах нова (дуже схожа на стару) плитка і візерунки з ламп на стелях. І був там новий правоохоронний пункт з написом «Поліція». І була там гордість реконструкторів - підйомник для людей з інвалідністю, який навіть працює. І були біля входу в метро нові блискучі решітки каналізації, врізані в старий потрісканий асфальт.
Але не було там укосів над виходами з метро. І не було плитки на одній зі стін. Місце це обмежили у доступі попереджувальної стрічкою. І справді, навіщо ходити і дивитися, що на стіні не покладена плитка.
І вздовж вулиці, і на самій вулиці, яку тепер називають ім'ям Євгена Сверстюка, лежало полотно новенького асфальту і тротуарної плитки - для автомобілів і пішоходів відповідно.
Лежало воно, поки бачило око того, хто стоїть біля виходу з метро. Ось тільки, якщо б він пройшов трохи далі - відкрилася б йому картина справжня: старий асфальт і ще старий асфальт - для пішоходів і автомобілів (без різниці).
На в'їзди у двори вирішили теж не витрачати асфальт, чомусь оновивши їх на півметра.
Мешканці міста
І до речі, питання про «обличчя міста», поставити можна не тільки його керівникам. Прості мешканці, очевидно, ще не здогадавшись, навіщо «вся ця краса», як і раніше то тут, то там залишали сліди своєї життєдіяльності - обгортки і стаканчики.
Найсумніше було спостерігати за тим, як на свіжоскопаних клумбах повсюдно пробивалися «паростки» сигаретних недопалків.
Не до кінця всі зрозуміли і той факт, чому, незважаючи на те, що Київ був готовий до Євробачення ще вчора, всі лавки раптом стали непридатними для сидіння тільки сьогодні.
У поспіху «в фарбу увігнали» і одну з найвищих будівель Лівобережки - готель «Турист», про що свідчать характерні сліди на асфальті біля його підніжжя.
Але все ж краще так, ніж завішувати роками недобудовані об'єкти білим простирадлом. Хоча тут, звичайно, питання - складне.
Головна сцена
Саму будівлю виставкового центру, в якому і буде проходити конкурс, і територію, прилеглу до нього - обнесли додатковою огорожею.
Щоправда, ще не скрізь.
Не повсюдно зустрічаються нині і вазони квітів, які, судячи з кріплень, повинні повиснути на стовпах.
Містечко
Надихнувшись побаченим, ми вирушили на другу за важливістю локацію заходу - Містечко Євробачення, розташоване на Хрещатику. Здавалося б, ну ось центральна вулиця столиці повинна точно бути готова до всього. Але хто ж без вади, хоч і невеликої.
Та й сам підземний перехід на перехресті вулиць Хмельницького і Хрещатика, який так старанно ремонтували, вирішили закрити для відвідування.
Не найкращим рішенням можна назвати також і ідею того, що пішохідна дорога, що проходить уздовж ЦУМ-а і будівлі міської адміністрації, стала частиною Містечка. Мабуть, щоб столичні чиновники могли безперешкодно відчувати свою причетність до пісні. А те, що звичайним перехожим тепер доводиться товпиться в черзі на металошукач, так це дрібниця.
Вирвавшись з обіймів Містечка Євробачення, ми потрапляємо на центральну площу країни - Майдан Незалежності. Тут все красиво. З одного боку - напис «Eurovision», з іншого - згорілий Будинок профспілок.
Без Подолу Київ - неможливий
Просуваючись далі в бік Подолу і інших локацій Євробачення, ми стаємо свідками вже точно останніх приготувань до 100% готовності столиці. Дорожники в авральному режимі латають дірки на асфальті.
Поштова площа, де у нас розмістився Фестиваль-караоке, також перебуває в стані «фінальний штрих». Кладеться плитка, натирається скло зупинок.
Вулиця Сагайдачного, якою можна дістатися до самого серця Подолу - Контрактовій площі, нарешті стала «доступною» для пішоходів.
Тут, щоправда, тротуарну плитку не поновили. Напевно, порахували, що немає такої необхідності, адже її проїжджу частину з, «асфальтом, що пішов хвилями», і так збиралися зробити на час пішохідною. Завішені полотнами будинки, звичайно ж, зустрічаємо і тут.
На самій Контрактовій площі нас зустрічає пам'ятник гетьману Петру Сагайдачному, за яким прекрасно видніється постійно перебуваючий у стані реконструкції обнесений жовто-синім парканом колись гостинний Гостинний двір.
На цьому наша екскурсія добігла кінця.
