Відома українська письменниця Лариса Ніцой пояснила, чому артисти студії "Квартал 95" повинні виступати українською мовою. Про це Ніцой повідомила у відповідь на заяву Євгена Кошового.

Українська письменниця переконана, що артисти студії "Квартал 95" зобов'язані перейти на державну мову для того, щоб люди, які дивляться їх шоу, могли легко спілкуватися українською.

"В нашій країні публічний простір має бути українським. Я не сперечаюся, що Кошовий може з близькими і друзями спілкуватися на тій мові, до якої він звик. Але виходячи на екран він повинен перемикатися на державну", - впевнена Ніцой.

Письменниця вважає, що завдяки виступам українською мовою люди, які дивляться їх, швидше адаптуються до іншої мови спілкування.

Популярні новини зараз
Пенсіонерам приготували доплати: хто отримає надбавку до пенсії понад 2 тисячі гривень Ощадбанк скасував обмеження для власників карток: що стане безкоштовним Росія може завдати потужного удару по Україні 20 листопада: посольство США застерегло всіх Пропрацював 40 років, а пенсія мізерна: у ПФУ звернулися до українців, сподобається не всім
Показати ще

"Всі виступи і фільми, придумані студією «Квартал 95″, необхідно робити державною мовою. Таким чином український стане популярним і прості люди, які дивляться всі ці виступи, будуть легко переходити на українську мову в публічному просторі", - заявляє Ніцой.

При цьому письменниця зазначає, що в країні пішла хвиля українізації і люди масово переходять на державну мову. Однак медіапростір і телевізор, зокрема, залишаються російськомовними. Для того, щоб це виправити, потрібно "підхопити хвилю".

Нещодавно в мережу потрапила запис з українського культурного фестивалю, який проходить в Стремигороде Житомирської області. Відео стало доступним завдяки посту Лариси Ніцой, який вона опублікувала на своїй сторінці в Facebook.

До посту Ніцой також вирішила додати свої враження та емоції, які вона отримала, перебуваючи на заході.
Як можна помітити, Ніцой отримала масу задоволення від перебування на фестивалі.

Пам’ятаєте, у мережах гуляло відео, як на фестивалі в московії жерли блини з лопати і запивали бояришником? Наш фестиваль. Українська глибинка. Фестиваль льону. Стремигород. Житомирщина. Може, якщо в нас війна, ще й влада чухається, і умови для народу несприятливі, то той народ обідраний, обпитий, матюкливий? Нічого подібного. Навколо український дух. Українські усміхнені люди. Чисті, охайні, хто в модному одязі, хто в етно. Поруч причепурені виховані діти. - Др-др-др, - проїздить два хлопчики на великому іграшковому авто. Один за кермом, другий позаду сидить у кузові. - Стій, димить! - гукає малий, що за кермом. Зупиняється, відкидає капота. Другий малий, що сидів позаду, підхоплюється, підбігає до капота, хазяйновито махає над ним руками, вдає, що ремонтує. - Все нормально, - каже колезі за кермом. Обоє закривають капота, умощуються в машині, їдуть далі. Майбутні господарі землі. У дорослих свої розмови. - О, кума! А що це ви так пізно? – радісно вигукує чоловік до жінки, що йде назустріч. - Та де пізно? Трохи опоздала. - Не опоздала, а запізнилася! – багатозначно піднімає чоловік пальця. Збоку, від сусіднього прилавка: - Та які рублі, ви що смієтеся? Ми ж не в москві, слава тобі, Господи. Повз поважно пройшла ромська родина: мама, тато і діточки навколо, чистенькі, святкові. У вишиванках. Розмовляють українською. Вперше таке бачу )). Уздовж рушники і вишиванки. Меди і сири. Сувеніри і техніка. Одяг і поробки. Столи прогинаються від страв. Навколо щебечуть українською діти. Лунає українська музика. Ведучий зі сцени жартує українською. Нагороджують українських льонарів. Насолоду людям дарують українські гурти. Вміло поєднав рок з етно київський гурт "Тарута". Звучить сучасно і по-українськи глибинно. Поруч неймовірна виставка – баранці та козенята з соломи у звичний зріст. Магічно притягують до себе. Люди товчуться, не відходять. Дітей не відтягти. Поруч майстриня розповідає, як вплітала в солому руни. І така енергетика від того всього. Читаю, що то виставка Лесі Колосенко. Питаю: - Ви, випадково, не Леся Колосенко? - Леся, - відповідає. – А ви випадково не Лариса Ніцой? - Лариса, - сміюся у відповідь. І нумо обніматися. Поруч власник сироварні «Поліський хутір» підходить. Віталій. Ми вже з чоловіком купили в нього сирів - неперевершена смакота. Коли протягує ще одного сирного м’ячика. - Візьміть, пані Ларисо, дякую, що ви з ними на телебаченні воюєте. Ще люди підтяглися, упізнали, дякують. І таке тепло від тих людей. Так затишно серед них. Ніби до рідної забутої хати повернулася. Фестиваль льону 4 роки тому організував місцевий аграрій. Каже: «Захотілося чогось духовного». Хочу побачити цього «духовного» господарника. Назустріч іде елегантно вбрана, красива, стильна, доглянута жінка. Представляють: «Ірина Костюшко». Оце аграрій?! Я в раю. Беріть собі на замітку, українці. Наступного року у вересні фестиваль льону на Житомирщині. Подумалося, а скільки ще отаких маленьких фестивалів по всій Україні, де НАШЕ, рідне. Якби я була міністерством культури, всі наші фестивалі облікувала б. Уклала б сайт з описом, виставила фото-відео, та графік, коли що в кого відбувається. Щоб українці знали куди їздити, щоб пізнавали один одного, щоб браталися. До речі, якщо українці в глибинці при несприятливих умовах отакі, то уявляєте, які ми будемо за сприятливих умов. УЯВЛЯЄТЕ?! ))) Розумію, чому нас північний сусід ненавидить.

Posted by Larysa Nitsoi on Tuesday, 18 September 2018

Нагадаємо, Ніцой отримала масу задоволення і зняла це на відео. Письменниця поділилася враженнями після перебування на колоритному фестивалі.

Як повідомляв "Знай. ua", Ніцой дивним чином озвучила свою головну мрію. Письменниця розповіла про постійні зустрічі з переселенцями.

"Знай. ua" писав, що на Донбасі хочуть заборонити російську мову. Прокуратура Донецької області вимагає скасувати рішення, винесене обласною радою, згідно з яким російська мова вважається регіональною.